Чи зможе Молдова приєднатися до Європейського Союзу раніше за Україну?

Україна й Молдова досі рухалися до членства в ЄС практично синхронно. Але чи так буде й надалі? DW з'ясовувала, чому в Брюсселі дедалі частіше наголошують на індивідуальному підході до кожної країни-кандидата.

Бардар – маленьке село, розташоване в 20 км від Кишинева. Більше 80% місцевих мешканців висловили свою підтримку вступу Молдови до ЄС на референдумі з питань європейської інтеграції. Одним із символів європейського курсу цього села стала пекарня Bardar, яка, за словами її власників, отримала можливість вийти на міжнародний ринок завдяки грантам, субсидіям та технічній підтримці з боку Євросоюзу.

Сьогодні жителі Бардара обговорюють уже не лише те, чи вступить Молдова до ЄС, а й те, як саме це станеться. "Очевидно, що Євросоюз оцінюватиме нас індивідуально - дивитиметься, наскільки ми готові стати частиною цього ринку і спільноти", - каже адміністратор пекарні Віктор Ністоріке.

Інші жителі переконані, що через війну Росії проти України Кишинів має пришвидшити власний європейський трек. Дехто, навпаки, вважає, що країні не варто поспішати, а слід рухатися суто у власному темпі.

Де-юре переговорні процеси України й Молдови ніколи не були пов'язані між собою, нагадує молдовський експерт із європейської інтеграції Даніел Воде. "Немає жодної юридичної складової між Молдовою, Україною та Європейським Союзом, яка змушувала б розглядати нас як єдиний блок. Є лише моральна складова", - сказав він у розмові з кореспонденткою DW у Кишиневі. За словами Воде, майбутнє перемовин залежить передусім від того, наскільки успішно сама Молдова проводитиме необхідні реформи.

Від "пакета" до індивідуального підходу

Однак, насправді політична динаміка останніх років виявилася більш заплутаною, ніж юридичні норми. Після масштабного вторгнення Росії в Україну, Брюссель став сприймати Молдову та Україну як єдиний геополітичний проект розширення. Обидві держави отримали статус кандидатів одночасно, розпочали спільні переговори щодо вступу і продовжують синхронно відкривати нові переговорні кластери.

За словами експертки аналітичного Центру Мартенса в Брюсселі Теони Лаврелашвілі, підхід Брюсселя до переговорів з Україною та Молдовою за останній рік еволюціонував. Після початку повномасштабної війни Єврокомісії було простіше просувати Україну й Молдову як єдиний політичний проєкт, пояснює вона. Тепер же, на її думку, цей підхід змінюється у бік більш індивідуальної оцінки. Єврокомісія прагне поєднати політичну підтримку розширення з традиційним принципом, за яким просування кожної країни має залежати від її власного поступу у впровадженні реформ.

14 липня Україна та Молдова спільно запустили шостий переговорний кластер під назвою "Зовнішні відносини". Незважаючи на те, що Єврокомісія знову виявила однакову політичну підтримку для обох держав, у виступах Марти Кос були підкреслені різні акценти.

Обговорюючи Україну, Кос особливо акцентувала на її геополітичному значенні і ролі в майбутній структурі європейської безпеки. У той же час, під час пресконференції після відкриття кластера з Молдовою, вона зосередилася на реформах та здатності Кишинева виконувати умови переговорного процесу, назвавши цю країну вже не "найкращою ученицею", а "найкращою виконавицею" стандартів у своєму "класі".

Ці відмінності не вказують на зміни в офіційній політиці Європейського Союзу. Скоріше, вони ілюструють зусилля поєднати дві паралельні логіки: підтримувати розширення ЄС як геополітичну необхідність і водночас дотримуватися принципу, що кожна країна повинна рухатися вперед на основі своїх власних досягнень.

Двоїста логіка, але не двоїсті норми.

Ця подвійна логіка простежується і в липневих доповідях Європарламенту щодо України та Молдови. З одного боку, депутати називають розширення ЄС "геостратегічною інвестицією у мир, безпеку, стабільність і процвітання" та наголошують на його необхідності. З іншого - підкреслюють, що шлях кожної країни має оцінюватися "винятково за її власними заслугами, і жодна країна не повинна бути пов'язана з іншою або розглядатися як частина спільного пакета".

У обох доповідях Європейський парламент також звертається до Ради ЄС з проханням "негайно відкрити всі переговорні кластери", підкреслюючи, що темпи переговорів повинні відповідати успіхам, яких кожна країна-кандидат досягла у реалізації реформ.

В той же день, коли Україна та Молдова одночасно розпочали шостий раунд переговорів, центристська фракція Європарламенту Renew Europe представила нову програмну заяву щодо розширення Європейського Союзу. У цьому документі підкреслюється, що ЄС повинен впроваджувати більш диференційований підхід до країн-кандидатів, визнаючи, що деякі з них зробили значні кроки вперед і демонструють більшу відданість реформам, ніж інші. Автори заяви наголошують, що "жодну країну не слід розглядати виключно як частину регіонального 'пакета'".

Читайте також: Політична криза в Молдові затьмарює шлях країни до ЄС

Один із румунських депутатів Європейського парламенту, Дан Барна, у бесіді з DW висловив думку, що така позиція не суперечить положенням європейських угод. "У договорах не вказано, що країни повинні рухатися одночасно. Вони повинні просуватися залежно від своїх досягнень, якщо впроваджують необхідні реформи," – зазначив він. Водночас Барна відзначив, що Україна та Молдова дійсно здійснювали узгоджені кроки, відкривши в один і той же день спершу кластер "Основи", а потім – "Зовнішні відносини".

Євродепутат висловлює впевненість, що саме зараз принцип індивідуальної оцінки повинен почати реалізовуватися на практиці, а прогрес кожної країни має "моніторитися та винагороджуватися". В іншому випадку може виникнути ситуація, коли країна-кандидат, яка вже готова до подальших кроків, буде змушена чекати на сусідню державу, що стикається із більш складними переговорами в окремих сферах.

Для Молдови перехід до більш індивідуалізованого підходу в переговорах з ЄС радше відкриває нові можливості, ніж створює ризики. "Якщо до 2028 року ми будемо готові за всіма напрямами реформ, жодна держава-член ЄС не зможе сказати: "Ви готові, але ми вас не беремо", - переконаний молдовський експерт Даніел Воде.

Війна як головна перешкода

У Києві планують завершити всі необхідні заходи ще до кінця 2027 року. Цей термін виглядає цілком реалістично, адже робота над реформами розпочалась ще до формального відкриття переговорних кластерів і активно триває в усіх відповідних напрямках. Про це повідомив журналістам у Брюсселі 14 липня Тарас Качка, на той момент займаючи посаду віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. "Існує стереотип, що відкриття кластера означає початок роботи в цій сфері. Це не відповідає дійсності," - підкреслив він.

Проте навіть якщо всі вимоги будуть виконані, це не гарантує автоматичне прийняття України до Євросоюзу. Як зазначив у своєму інтерв'ю DW спеціальний доповідач Європарламенту з питань України Міхаель Ґалер, до завершення війни Україні не вдасться отримати статус повноправного члена ЄС, оскільки це призведе до зобов'язань інших країн-членів втягнутися у конфлікт на її стороні.

Ось чому, навіть якщо Україна швидко виконає всі вимоги, не слід виключати можливість, що Молдова першою завершить свій шлях до Європейського Союзу. На думку депутата Європарламенту Дана Барни, такий розвиток подій не обов'язково буде сприйнятий як "поразка" для Києва. "Якщо Молдова отримає членство в ЄС раніше за Україну, це лише зміцнить довіру до самого процесу. Для України це стане підтвердженням того, що шлях до членства дійсно має завершення і що обіцянка стати частиною Європейського Союзу є цілком реалістичною," - зазначає він.

Євродепутат, як і єврокомісарка з питань розширення, розставляє різні смислові акценти: "Україна буквально захищає Європу на полі бою. А Молдова дала Європі надію, показавши, що російському втручанню можна протистояти й його можна подолати". За словами Барни, обидві країни, кожна по-своєму, сьогодні фактично захищають східний фланг Європи.

Проте те, що з точки зору європейських політиків виглядає обґрунтованим, може мати зовсім інший відгук в Україні, попереджає Теона Лаврелашвілі. Вона зазначає, що багато українців можуть сприйняти швидке просування Молдови як несправедливість, оскільки саме повномасштабна агресія Росії проти України змусила Євросоюз знову зосередитися на розширенні. "Ключово правильно донести цю інформацію і забезпечити, щоб Україна та її громадяни не відчули себе покинутими", - підкреслює вона.

Аналітикиня висловила думку, що досвід інтеграції Молдови з врахуванням її територіальної проблеми в Придністров'ї міг би стати цінним уроком для Європейського Союзу в контексті майбутнього членства України. "Якщо Молдова отримає членство в ЄС раніше, це дозволить виявити багато важливих моментів у вирішенні територіальних конфліктів. Придністров'я також є значним бар'єром на шляху до європейської інтеграції. Тому ЄС, молдавська влада та вся європейська спільнота повинні знайти способи, як прийняти країну з подібними викликами. Я переконана, що цей досвід надасть важливі знання, практичні навички та політичну рішучість для більш ефективного підходу до ситуації в Україні", - зазначила Лаврелашвілі.

Отже, сценарій, за якого Молдова може вступити до Європейського Союзу раніше, ніж Україна, вже не здається виключно теоретичним. Однак це не стільки про "розлучення", скільки про перехід від спільного геополітичного проєкту до двох окремих шляхів переговорів. І, можливо, найкраще цю ідею висловив не політик з Брюсселя, а пекар з Бардарі: кожна країна має свої унікальні особливості та повинна йти своїм власним шляхом.

Як функціонує Брюссель, які етапи проходять переговори щодо вступу України до ЄС і чому рішення Євросоюзу мають велике значення для українців – про це ми обговорюємо у відеоподкасті DW "Вас викликає Брюсель". У п'яти епізодах разом з єврокомісарами, депутатами Європарламенту, дипломатами та експертами ми детально розглядаємо питання європейської та євроатлантичної інтеграції України.