Україна примусила російські військові сили перейти до оборонної стратегії, що відкриває для Києва нові можливості, як зазначає WSJ.

Цю інформацію повідомляє The Wall Street Journal.

Україна змінює сучасну війну: як виснажується стратегічний потенціал Росії

Російські передові позиції, системи ППО, паливні склади, логістичні центри та інфраструктурні об'єкти піддаються ударам, в той час як процес ізоляції тимчасово окупованого Криму продовжується.

Цілковите знищення російської військової машини силами України виглядає малоймовірним, проте регулярне нанесення шкоди, поступове послаблення армії противника та забезпечення постійного браку пального можуть суттєво змінити ситуацію.

Україна демонструє значні досягнення в рамках цієї стратегії. Нещодавні удари по російських нафтопереробних заводах, терміналах, насосних станціях, системах протиповітряної оборони, командних центрах та транспортних вузлах підтверджують свою ефективність.

У Міністерстві енергетики РФ уже визнали, що удари по паливно-енергетичній інфраструктурі призвели до перебоїв із постачанням навіть у таких віддалених регіонах, як Сибір, а також на території тимчасово окупованого Криму.

У Росії триває найсильніший дефіцит пального протягом останніх років. А Крим з неприступної військової фортеці Путіна перетворюється на дуже вразливе місце. У регіоні вже тривають масові відключення світла, дефіцит пального і відтік громадян. Зокрема, у Криму оголошений надзвичайний стан.

У чому задум України

Ця стратегія відрізняється від класичного "стратегічного бомбардування" часів Другої світової. Тоді союзники атакували німецькі заводи із синтезу пального, НПЗ, авіабудівні підприємства та залізничні мережі. Це все вимагало гігантських промислових потужностей, тисяч літаків і повного панування в повітрі. Іншим історичним прикладом є підводна операція США проти Японії, яка підірвала економіку Токіо через знищення торгівельного флоту із сировиною, їжею та пальним.

Україна використовує аналогічну стратегію, але з зовсім іншими засобами. В умовах браку важкої бомбардувальної авіації та океанського флоту, оборонні сили країни активують безпілотники, ракети, комерційні комунікаційні технології, мережі розвідки, спеціальні операції, адаптивні програмні рішення та креативність у виконанні завдань.

Мета України полягає в накопичувальному ефекті дезорганізації. Нафтопереробний завод сьогодні, радари завтра, паливний склад наступної ночі. Все це змушує РФ розтягувати ППО, займатися постійним відновленням пошкодженого та пояснювати власному населенню причини дефіцитів.

Це класична "війна адаптацій": перемагає той, хто швидше перебудовується під нові умови. Звісно, росіяни також адаптуються. Зокрема, ворог удосконалює РЕБ, зміцнює об'єкти, нарощує виробництво дронів та впроваджує нові тактики застосування КАБів.

Проте, чи має Росія можливість так швидко адаптуватися, щоб зрівнятися з Україною, яка продовжує чинити значний тиск? Чи вдасться Москві відновити систему протиповітряної оборони, налагодити ремонтні потужності на нафтопереробних заводах і захистити тилові позиції без ослаблення фронтової лінії, зберігаючи Крим як дієздатну військову базу, покаже лише час.

Очікувані результати

Історичний досвід показує, що вибрана Україною концепція -- правильна. Історія показує, що один прорив, окремий вид зброї чи конкретна наступальна операція навряд чи визначать результат майбутніх воєн. Вирішальним фактором стає здатність завдавати безперервного тиску швидше, ніж противник може відновлюватися.

Попри суттєві досягнення, перед Україною залишається чимало викликів. Росія продовжує завдавати ударів по українських містах та інфраструктурі, а ситуація на лінії зіткнення залишається важкою. Москва користується нестачею систем ППО та ракет до них.

Проте, Україна змогла змінити основну тему цієї війни. Якщо спочатку експерти обговорювали, чи зможе Україна витримати потужний натиск з боку Росії, то нині дедалі частіше виникає питання: чи зможе Росія витримати безперервний тиск та швидкість адаптації Збройних Сил України.

Конфлікт в Україні: свіжі новини та оновлення.

Нагадаємо, президент РФ Володимир Путін не має наміру припиняти війну та розраховує на захоплення нових українських територій. До такого висновку дійшли аналітики американського Інституту вивчення війни.

Кремль обґрунтовує розширення своєї окупації на Сумщині та Харківщині необхідністю формування "безпечної зони", яка б захищала його прикордонні території.

На думку експертів, Москва використовує українські удари по території РФ лише як інформаційний привід для виправдання подальшої ескалації та прагне загарбати землі поза межами Донеччини та Луганщини.

У той же час в ISW підкреслюють, що ця ціль виглядає невизначеною та недосяжною для російських збройних сил, оскільки їхні темпи просування суттєво сповільнюються.