"У мої роки вже нічого не лякає": як українка здобула диплом у Сполучених Штатах.

"Я не планувала багато навчатися, але так вийшло в житті. Пішла на випускний - у шапочці, мантії. Відчувала радість, що можу це робити, що я жива", - розповідає Олена Смірнова.

В Україні Олена отримала два дипломи вищої освіти, а у 77 років завершила навчання в американській школі. Після початку масштабної війни вона вирушила до США, де навчання стало для неї важливим інструментом соціальної адаптації в новому середовищі.

Протягом двох років українка навчалася англійській мові, історії США, літературі та ще ряду предметів, після чого здобула атестат про повну загальну освіту. Олена впевнена, що вік не є бар’єром для отримання нових знань. Своїм досвідом вона поділилася в рамках проєкту Радіо Свобода "Ти як?".

Олена Смірнова з Києва. За першою освітою вона - електромеханік з автоматизації хіміко-технологічних процесів.

Після виходу на пенсію жінка стала опікуватися онукою. Коли дівчинка підросла, вона вирішила отримати ще одну вищу освіту і вступила до магістратури з психології. На той час Олені виповнилося шістдесят років.

"Усі поспішали туди."

"Я ходила на психологічну групу для людей, які хотіли покращити своє життя. У кожного були різні обставини. А мене цікавила теорія, і я пішла навчатися. Я з такою наполегливістю, цікавістю ходила до бібліотеки, робила ксерокопії. Дуже багато було самостійної роботи: треба було здавати завдання, друкувати їх на комп'ютері. Для мене це вже було не так легко. Раніше від руки писали диплом, а тепер усе треба було друкувати".

Після завершення навчання Олена хотіла ділитися здобутими знаннями. Коли в Києві відкрили Університет третього віку - соціально освітній проєкт для навчання й активного дозвілля людей старшого віку, - вона понад десять років викладала психологію на базі одного з територіальних центрів соціального обслуговування.

"Люди туди бігли всі. Було дуже цікаво. Там були заняття з образотворчого мистецтва, мови, психології. Під час ковіду я читала лекції телефоном у вайбері. Люди із радістю долучалися, слухали. Я читала лекції з теорії, історії психології, про стосунки між батьками й дітьми, чоловіками та жінками. Готувалася дуже ретельно до кожного заняття, робила ксерокопії матеріалів".

Олена каже, що й досі займалася б викладанням, якби не повномасштабне вторгнення. Після початку великої війни вона переїхала до США, а через різницю у часі продовжувати заняття стало складно.

Система освіти в Сполучених Штатах Америки

Олена знайшла своє нове місце у столиці Каліфорнії - Сакраменто. Щоб не "згаснути" у новій країні, вона вирішила вступити до Highlands Community Charter School. Ця безкоштовна державна школа пропонує освіту для дорослих, надаючи можливість здобути нові знання, знайти роботу та отримати атестат про середню освіту.

"У своєму віці я не боюся нічого. Спочатку я відчула трішки сорому, коли зрозуміла, що в групі немає однолітків. Проте вчителі та студенти виявилися дуже доброзичливими. Моя основна мотивація полягала в тому, що я маю можливість навчатися навіть у цей період свого життя."

Олена провела два роки в школі. Щодня вона відвідувала уроки, які тривали три години, вивчаючи історію Сполучених Штатів, англійську мову, літературу та інші дисципліни. Що стосується математики, то, за її словами, їй зарахували цей предмет на основі українського диплома.

"Я ходила дуже віддано. Сиділа й писала англійською, усе треба було перекладати. Могла цілий день просидіти за завданнями, бо треба було виконати їх вчасно. Це була й моя соціальна адаптація - ходити, спілкуватися з людьми".

Для вдосконалення своїх навичок англійської мови Олена відвідувала розмовні клуби в бібліотеці та займалася з приватним викладачем. Тепер вона впевнено спілкується з сусідами і може висловлювати свої думки англійською мовою.

За словами жінки, саме завдяки своїй дисципліні та рішучості їй вдалося завершити навчання в американській школі у віці 77 років.

"Диплом тут можна отримати поштою. Але я пішла на випускний - у шапочці, мантії. Була урочиста церемонія: виступав директор, усі вітали, а потім називали по черзі студентів, і ти виходиш, тобі тиснуть руки. Мої рідні дуже раділи, що я кудись пішла, що не сумую, пишалися, що я - молодець".

Окрім занять у навчальному закладі, Олена розпочала творчість у живопису, створивши низку картин. Три з них вона успішно реалізувала під час виставки, організованої в одному з київських центрів соціального обслуговування. Крім того, жінка в'яже шкарпетки, enjoys пішими прогулянками, ходить до української церкви та активно вдосконалює свої навички англійської мови.

"Треба робити те, що тебе цікавить. Якщо щось не зробив у молодості, цим хобі можна зайнятися зараз. Я не планувала багато навчатися, але так вийшло в житті. Людина задоволена, коли має результат. От і я була рада, що отримала цей диплом. Відчувала радість, що я можу це робити, що я жива".

На кінець 2024 року, за інформацією уряду, у США проживало приблизно 240 тисяч українців, які прибули в рамках ініціативи «Єднання заради України» (U4U) з підтримкою американських спонсорів.