Путін добився від переговорів того, що давно бажав — здатності вигравати час, — зазначає видання Politico.

Фінальний етап переговорів про вирішення конфлікту в Україні, що проходив за сприяння США в Абу-Дабі, може виявитися вигідним для Москви.

За інформацією Цензор.НЕТ, цю новину повідомляє оглядач міжнародних справ і заступник редактора Politico Джеймі Деттмер.

Він підкреслює, що представники США насправді підтримали російську стратегію, що передбачає обговорення всіх питань одночасно, замість їх поетапного вирішення. Такий підхід дозволяє Володимиру Путіну затягувати процес переговорів.

Чому переговори в Абу-Дабі можуть стати вигідними для Москви?

Під час переговорів з російською стороною представники президента США Дональда Трампа підтримали давню вимогу Москви - домовлятися про всі питання комплексно, а потім шукати спосіб урегулювати їх одночасно.

Джаред Кушнер, зять президента США, висловився про цей підхід після зустрічей, що відбулися в Абу-Дабі, де він представляв країну разом зі спеціальним посланцем Стівом Віткоффом.

Як підкреслює Деттмер, цей формат має суттєві відмінності від звичного поетапного методу, який досвідчені дипломати вважають критично важливим для досягнення успішних мирних угод. Зокрема, зазвичай процес починається з оголошення перемир'я, а складні питання розбивають на менші завдання, що дозволяє поступово досягати угод і налагоджувати довіру між сторонами.

Автор підкреслює, що Росія і США не в змозі досягти угоди без врахування України, яка має своє слово в цьому процесі. Також європейські лідери висловили незгоду з намірами Вашингтона та Москви самостійно змінювати безпекову структуру континенту.

Кремль використовує переговори для затягування часу

За словами екс-співробітника Національної розвідувальної ради США Юджина Румера, бажання Кремля обговорювати всі питання одночасно є давньою стратегією. Цей метод допомагає відволікати увагу від найважливішого - конфлікту Росії з Україною.

Румер висловлює думку, що відмова від поетапного підходу є характерною ознакою російської дипломатії, яка має на меті ускладнення переговорного процесу.

Український депутат Микола Княжицький в інтерв'ю виданню Politico висловив думку, що Путін маніпулює переговорами, щоб виграти час, поки Росія прагне знищити або підпорядкувати Україні. Він зазначив, що Кремль сподівається на зупинку європейської підтримки для Києва та на виникнення розбіжностей всередині Європи.

За інформацією видання, аналогічну стратегію використовували Путін та міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров не лише у випадку України, але й раніше в контексті Сирії.

Екс-главнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, що на даний момент обіймає посаду посла України у Великій Британії, раніше зазначав, що подібна стратегія має на меті виснаження супротивників і є типовим прийомом радянської епохи.

Вимоги Москви залишаються такими ж, як і раніше.

Автор видання Politico зазначає, що протягом років повномасштабного конфлікту Кремль не зменшив своїх амбітних вимог до України.

Зокрема, Москва вимагає від України:

Відмовилася від приєднання до НАТО та підтримувала свою геополітичну нейтральність.

погодилася на зменшення кількості військових сил та запасів зброї;

* не формулювала самостійно власну зовнішню політику;

прийняла визнання Криму та чотирьох східних областей як складових Російської Федерації на міжнародному рівні.

Екс-спеціальний представник США з питань українських переговорів Курт Волкер вважає, що помилковим є припущення про те, що Путін насправді бажає миру або готовий укласти прийнятну угоду.

У Politico також згадують про мирні переговори стосовно Сирії, які відбувалися в період з 2014 по 2017 роки. Автор вважає, що тодішні дипломатичні зусилля між Росією та США сприяли зміцненню влади Башара Асада, водночас заважаючи Вашингтону вжити рішучих заходів у відповідь на використання хімічної зброї сирійським урядом.

У статті підкреслюється, що для Кремля переговори можуть не слугувати засобом досягнення миру, а виступати як інструмент для відволікання уваги, затягування процесу та отримання нових можливостей для продовження конфлікту.