Олег Саакян: Трамп переживає крах своїх помилкових ілюзій щодо України.

В останній час президент США Дональд Трамп відкрито виявляє підтримку Україні. Він дав згоду на надання Києву ліцензій для виробництва американських ракет для систем Patriot та активно висловлює позитивні оцінки на адресу українців і президента Володимира Зеленського. Які причини такої помітної зміни в його позиції? Чи дійсно ситуація є такою, як здається, і чи зможе Україна скористатися цією можливістю? На ці та інші запитання відповів політолог Олег Саакян.

Трамп хоче бути частиною перемог України

Трамп несподівано змінив своє ставлення до України, надавши ліцензію на виробництво ракет для системи Patriot. Під час саміту НАТО в Стамбулі він висловив похвалу Україні, українському народу та президенту Зеленському. Чому ж сталася така різка зміна позиції, адже раніше він фактично підтримував інтереси Росії?

Він прагне завжди бути на стороні тих, хто виграє. Це єдиний і найголовніший висновок у цій ситуації. Проте немає гарантії, що через кілька місяців його погляди знову не зазнають змін. Адже він справжній флюгер, який змінює напрямок залежно від обставин і своїх інтересів.

- Відомо, що Трамп - нарцис, який обожнює лестощі. Що могло йому так підлестити в емоційному плані?

Те, що він може стати частиною успіху на фоні своїх невдач на Близькому Сході, які негативно впливають на образ Трампа як "сильного лідера", є ключовим моментом. Також варто зазначити, що захоплені висловлювання українських посадовців про те, що лише завдяки США і особисто Трампу можливе вирішення конфлікту в Україні, підсилюють його позиції. Ці компліменти, безумовно, впливають на нього, а з іншого боку, можуть принести йому певні політичні вигоди у разі успіху України.

Які це дивіденди?

- Насамперед це образ сильного лідера в "конкурсі" російсько-української війни та приватизація собі частини здобутків України. І навпаки, це дистанціювання від поразок Росії, оскільки останнім часом він усе більше почав асоціюватися зі слабаком, який підігрував Росії, що програє.

Отже, чи можна стверджувати, що Київ нарешті знайшов ефективний "психологічний ключ" до Трампа, переконавши його в тому, що перемога України є його особистим досягненням?

На мою думку, Трамп – це загадковий механізм, де код змінюється безперервно. Тому я б не став називати це ключем, який завжди зможе відкрити двері Трампа. Кожного разу це буде нагадувати спроби підібрати відмичку до нового замка.

Трамп справді визнав, що йому потрібно враховувати інтереси України.

Які причини стоять за позитивною риторикою Трампа щодо Зеленського та України?

- Тими розвідданими, які він отримує про ситуацію на російсько-українському фронті, і тим образом Зеленського, який у нього складається у зв'язку з цим. Раніше в його уявленні Україна вважалася слабкою, Зеленського бачив корумпованою маріонеткою, Росію - сильною, а Путіна - конкретним.

Тепер Трамп бачить, що Путін у галюцинаціях, а Росія не настільки сильна. А Зеленський виявився значно міцнішим горішком, ніж Трамп собі уявляв. І що Україна займає значно вагоміше місце на геополітичній мапі світу, ніж йому здавалося. Тобто він проходить шлях краху власних хибних антиукраїнських ілюзій.

Чи можна стверджувати, що Трамп тепер бачить Зеленського, хоча б не як рівного, але вже з набагато більшим визнанням?

- Трамп ніколи не буде нікого сприймати рівним собі, навіть Путіна і Сі Цзіньпіна, не кажучи вже про союзників, яких він бачить як молодших партнерів. Але Трамп справді визнав, що йому потрібно враховувати інтереси України..

- Тобто можна сказати, що Білий дім готовий робити ставку лише на переможців і їх підтримувати?

Отже, адміністрація Трампа у Білому домі зосереджується виключно на підтримці тих, хто має шанс на успіх. Варто зазначити, що протягом різних фаз конфлікту роль лідера може змінюватися, а отже, й підтримка з боку Білого дому може переходити від однієї сторони до іншої.

Президент США здійснює всі ці дії не для блага України.

Зміна позиції Трампа щодо Києва: чи є це стратегічним курсом, чи просто тактичним маневром перед переговорами з Москвою?

У випадку з Трампом говорити про якусь стратегію чи тактику просто неможливо. Він є швидше набором ситуативних рішень, що пов’язані з його загальним підходом, але без реальної стратегії. Тому те, що на перший погляд виглядає як стратегічний крок, може виявитися миттєвим. А те, що здається тактичним рішенням, може тривати протягом усього його терміну. Вважаю, що ці категорії не є корисними для аналізу, не кажучи вже про прогнозування його поведінки.

Отримання ліцензії на виробництво ракет для Patriot може свідчити про справжню готовність до довгострокового технологічного партнерства, або ж бути способом США передати фінансові зобов'язання на плечі Києва та Європейського Союзу.

Це реальна демонстрація готовності Трампа більш активно підтримувати Україну в контексті тиску на Росію. Проте не варто мати надмірні ілюзії, що ця позиція формується без урахування Москви. Насправді, Трамп діє не стільки на користь України, скільки з метою отримання бажаної реакції з боку Росії. Незважаючи на всі заяви, він залишається орієнтованим на Москву, а його ставлення до Києва є складовою частиною його політики щодо Росії.

Крім того, надання ліцензій Україні можна розглядати як спробу залучити американських виробників озброєнь. Якщо проаналізувати підсумки саміту НАТО в Анкарі, стає очевидно, що там були досягнуті угоди щодо посилення співпраці з американськими оборонними компаніями. Важливо зазначити, що в США незабаром відбудуться проміжні вибори до Конгресу, і військове лобі, а також трудові колективи американського ВПК, зосереджені переважно в 37 республіканських штатах.

У Москві - "тиха істерика"

Трамп висловив думку, що угода про мир може бути "набагато ближче, ніж це вважають багато людей". Що він мав на увазі?

Не варто обманювати себе зайвими ілюзіями. Трамп знову намагається "реалізувати" мирну угоду, як це робив раніше – до свого приходу в Білий дім, під час інавгурації та після неї. Він постійно говорить про те, що мир ось-ось настане, але за цими словами немає жодних конкретних дій.

Чи можна стверджувати, що Сполучені Штати не мають наміру змусити Росію прийняти мир на умовах, вигідних Україні?

Ні, Трамп наразі з великим азартом підтримує концепцію деескалації шляхом ескалації, вважаючи, що Україна, завдаючи ударів у глибину Росії, зможе змусити Москву йти на суттєві поступки, і що альтернативи для примусу Росії просто немає. Однак я б із надзвичайною обережністю ставився до думки, що це вже стала нова реальність, яка залишиться незмінною.

Які нові переговорні позиції Київ може зайняти після саміту НАТО в Анкарі?

Безсумнівно, Україна здобула в Анкарі навіть більше, ніж можна було сподіватися. За всіма важливими аспектами стоять позитивні результати, що зміцнює як позиції України, так і її переговорні можливості в подальшому.

Які ключові переваги?

140 мільярдів доларів для Києва з гарантіями на два роки. Заява Трампа про ескалацію як метод ведення переговорів. Визнання України як важливого партнера у забезпеченні безпеки. Тепер Україна не сприймається Заходом як "прохач" або "утриманка", а стає рівноправним учасником, що надає військові ресурси, унікальний досвід та технології для всього євроатлантичного співтовариства. Це одна з формальних вимог для вступу до НАТО. Особливо важливо, що на саміті, присвяченому Україні, не було жодних розбіжностей у думках, навіть враховуючи позиції Угорщини та Польщі. Ми стали свідками повного консенсусу з цих критично важливих для України питань.

Як Москва відреагує на покращення відносин між Києвом і Вашингтоном?