Чому Путін не припиняє конфлікт: NYT вказала на ключову причину.

Президенти Сполучених Штатів і Російської Федерації, Дональд Трамп та Володимир Путін, обрали різні стратегії у веденні бойових дій, проте жоден з них поки не зміг досягти своїх політичних амбіцій.

Цю інформацію зазначено в аналітичному звіті The New York Times.

Видання повідомляє, що Путін вже п'ятий рік намагається примусити Україну капітулювати за допомогою військової сили, тоді як Трамп, після кількох тижнів збройного конфлікту з Іраном, обрав шлях до мирних переговорів і припинення вогню.

Незважаючи на різницю у масштабах і особливостях конфліктів, автори вважають, що обидві війни ілюструють обмеженість військової сили як засобу для реалізації політичних амбіцій.

Путін не має наміру зупинятися без певних компромісів.

Згідно з інформацією, наданою джерелами, що мають зв'язки з Кремлем, видання NYT повідомляє, що російський президент вважає війну основним засобом впливу на Україну та Захід.

За інформацією, наданою джерелами видання, Путін переконаний, що зупинка конфлікту без попередніх компромісів позбавить його можливостей впливати на ситуацію.

Торік адміністрація Трампа нібито пропонувала Москві послаблення санкцій та економічну співпрацю в обмін на припинення вогню, однак Кремль відмовився, наполягаючи на усуненні так званих "першопричин війни" -- зокрема, на відмові України від вступу до НАТО та виконанні інших територіальних і політичних вимог Росії.

У США критикують Трампа за зміну курсу

Водночас у США частина експертів вважає, що Трамп занадто швидко відмовився від військового тиску на Іран.

Екс-генерал Джек Кін висловив думку, що Вашингтон втратив свої важелі впливу, коли погодився на завершення військових дій.

"Я справді думаю, що ми втратили наш важіль впливу, коли зупинили кампанію. Я волів би вести переговори, поки війна триває, тому що саме тоді ми маємо перевагу. Хіба це не те, як діє Путін?" -- сказав він.

Втім, інші експерти наголошують, що на відміну від російського президента, Трамп має більше можливостей змінювати власну стратегію.

Екс-спеціальний представник США по Ірану Роберт Меллі вказав на те, що озвучені цілі американського президента неодноразово трансформувалися, що робить для нього легшим оголосити про досягнення певного результату.

Для Путіна війна перетворилася на питання політичної існування.

У матеріалі підкреслюється, що протягом років війни Росія понесла значні людські та економічні втрати. Згідно з оцінками NYT, кількість загиблих російських військових коливається від 350 до 450 тисяч, тоді як економіка країни стикається з наростаючим тиском.

Незважаючи на це, Путін залишається рішучим у своєму намірі продовжувати військові дії.

В останні дні червня він підкреслив, що українські атаки на російську територію не вплинуть на його наміри.

"В умовах критичного браку кадрового складу українські збройні сили, безумовно, сподіваються, що це стане їхнім виходом із ситуації. Проте, підтримка київської влади не є частиною наших намірів," – зазначив Путін.

Війни стали справжнім випробуванням для обох керівників.

На думку журналістів The New York Times, як війна Росії з Україною, так і напруженість навколо Ірану показали, що навіть потужні країни не в змозі швидко реалізувати свої політичні амбіції виключно за допомогою збройних сил.

У той час як Путін залишається вірним своїй жорсткій позиції, Трамп, навпаки, демонструє змінливість у своїх підходах. Він від висловлювань на адресу знищення іранських ракет переходить до думки, що "було б дещо несправедливо" позбавляти Іран балістичних ракет, якщо інші держави їх мають.

Згідно з думкою NYT, саме ця різниця в методах стала ключовою характеристикою двох лідерів, які нині перебувають у нелегкій політичній ситуації, не реалізувавши свої цілі.