Які загрози несе перемир'я з Росією: Chatham House вказує на потенційні ризики для України та Європи.

Згідно з думкою західних експертів, укладення мирної угоди в конфлікті між Росією та Україною може врятувати життя багатьом людям і надати Україні необхідний час для відновлення. Проте, це також може створити суттєву небезпеку як для самої України, так і для безпеки європейського регіону в цілому.

Ризики, пов'язані з тимчасовим припиненням бойових дій, зазначені в спеціальному дослідженні Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House у Лондоні, а також висвітлені в коментарях інших експертів.

Їхній аналіз свідчить про те, що якщо Владімір Путін продовжить своє правління, а Росія не відмовиться від своїх імперських прагнень, навіть тривале затишшя на лінії фронту не зможе вирішити корінні причини конфлікту.

"Ризик в тому, що Європа і можливо навіть люди в Україні будуть вважати припинення вогню завершенням війни, а Росія не буде вважати, що це завершення війни. Вона буде вважати, що це певна сходинка, щоб продовжити досягнення її військово-політичних цілей", - сказала Голосу Америки співавторка дослідження Орися Луцевич, голова Українського форуму в Chatham House.

Вона та її колеги, британські аналітики, зазначають, що "Росія вже давно використовує тактику маніпуляцій у переговорах, як це можна побачити на прикладах Молдови, Грузії та Мінських угод, щоб укріпити свої позиції".

"Київ та його партнери повинні залишатися максимально уважними, щоб не допустити невдало організованого мирного угоди, яке могло б суттєво посприяти Росії та ще більше поставити під загрозу безпеку України і Європи", - зазначає Луцевич.

Серед термінових загроз, згаданих у звіті Chatham House, підкреслюється, що встановлення режиму припинення вогню може призвести до спокуси зменшити обсяги допомоги Україні з боку міжнародних партнерів. Європейські політики та громадськість можуть почати вважати, що конфлікт завершився, і тому немає підстав для подальшої підтримки українців.

"Досягнення припинення вогню не слід плутати з врегулюванням конфлікту. Для Європи припинення вогню не обов'язково є кращим або дешевшим варіантом у довгостроковій перспективі, ніж підтримка України задля поразки російських військ, які вторглися. Плани підтримувати припинення вогню країнами "Коаліції охочих" навряд чи стримують Росію від порушення угоди, навряд чи зупинили б конфлікт, чи поновлення повномасштабних бойових дій у майбутньому", - мовиться у звіті Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House.

Даніель Шеліґовскі з Польського інституту міжнародних справ, розглядаючи російські вимоги та дипломатичні підходи, зазначає в мережі X:

"Москва готується до переговорів, які виходять далеко за межі технічних домовленостей щодо припинення вогню в Україні".

"За словами Шеліґовскі, Росія має намір об'єднати два важливі процеси: переговори про завершення конфлікту з Україною та діалоги між США і Росією, що стосуються загальнішого європейського порядку безпеки. Іншими словами, йдеться про те, щоб інтегрувати рішення, пов'язані з Україною, у більш широкий контекст американо-російських домовленостей з питань європейської безпеки."

Антон Шеховцов, дослідник в університеті Відня, наголошує на відсутності будь-яких змін агресивних намірів Москви:

"Позиція Росії щодо України не змінилася з часів стамбульських переговорів. Єдиним прийнятним для Росії результатом війни залишається капітуляція України".

Антон Шеховцов висловив думку: "Те, що Росія прийняла пропозицію провести тристоронні переговори в Абу-Дабі, не свідчить про її прагнення до миру з Україною. Це не так. Росія розраховує на те, що підтримка України з боку Західних країн поступово зменшиться, і вважає, що має достатньо ресурсів, щоб дочекатися цього уявного моменту".

Досвід угод у Мінську та інших подібних домовленостей.

У Росії вже є чималий досвід використання припинення вогню не як кроку до миру, а як інструменту закріплення власних військових і політичних здобутків.

Мінські домовленості 2014 і 2015 років не поклали край війні на Донбасі. Упродовж років там майже щодня гинули люди і спалахували бойові дії, але у Мінську був створений механізм, у якому Москва могла одночасно підтримувати контрольовані нею збройні формування, заперечувати власну роль у конфлікті й використовувати дипломатичні важелі для тиску на Київ.

Згідно з інформацією, представлено у звіті Chatham House, у 2018 році Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) зареєструвала 270 тисяч випадків порушення режиму припинення вогню. Протягом переговорів у Нормандському форматі загинуло близько 14 тисяч осіб, включаючи військових та цивільних, а ще майже 25 тисяч людей отримали поранення.

Ті цифри, за оцінкою авторів звіту, можуть бути заниженими, бо проросійські сили перешкоджали роботі спостерігачів ОБСЄ.

Після збройного конфлікту 1992 року в Молдові було досягнуто перемир'я, яке закріпило російську військову присутність у Придністров'ї. Проте угода не містила чіткого плану щодо виведення російських військ.

У Грузії угоди про припинення вогню, які були укладені в 1990-х роках, а також домовленості, що з'явилися після російського вторгнення в 2008 році, не призвели до відновлення територіальної цілісності держави.

Замість цього, Росія підтримала свою військову присутність в регіоні, а пізніше офіційно визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії.

У всіх тих випадках припинення бойових дій не усувало російського впливу, а навпаки - створювало умови для його тривалого закріплення.

Росія не хоче просто паузи, їй потрібно, щоб Україна знизила свою здатність до самооборони.

Згідно з оцінками експертів Chatham House, Москва має намір використати процес переговорів для зменшення української незалежності, особливо в сферах оборони та зовнішньої політики.

Основні вимоги Росії включають заборону на розміщення західних військових сил в Україні, обмеження чисельності та озброєння українських збройних сил, а також перешкоди на шляху до членства України в НАТО.

Путін не просто відкрито висловив намір утримати захоплені українські землі і змінити існуючі кордони. Йому необхідно показати російським політичним елітам і громадськості, що війна привела до результату, який виправдовує її величезні витрати.

Так само скептично, на думку дослідників, слід ставитися до ідеї демілітаризованої зони на територіях Донбасу, які нині контролює Україна. Якщо така зона не супроводжуватиметься обмеженнями на переміщення російських військ поблизу неї та дієвими гарантіями безпеки, вона може перетворитися на територію, яку Росія зможе захопити за першої нагоди, аналізують дослідники Chatham House.

Україна також могла б отримати вигоду, але...

Згідно з дослідженням Chatham House, українське суспільство може погодитися на замороження поточної лінії фронту на південному сході країни, якщо це не вплине на державний суверенітет, можливості для оборони та процес європейської інтеграції.

Але ці умови принципово відрізняються від вимоги поступитися додатковими територіями чи скоротити збройні сили.

Навіть у разі зупинки масштабних бойових дій, це не свідчитиме про те, що Росія залишить свої агресивні наміри щодо України. Ймовірно, її тактика просто зазнає змін.

Замість того, щоб намагатися просунутися на фронті, Кремль може вирішити зосередитися на дестабілізації української держави зсередини. Кібератаки, акти диверсій, інформаційні кампанії, фінансування політичних проектів та провокування внутрішніх суперечностей можуть стати для Москви більш економічними та менш ризикованими з політичної точки зору заходами, ніж новий великий наступ.

Особливо вразливим моментом стануть майбутні вибори в Україні, йдеться в дослідженні.

Після завершення воєнного стану Україні обов'язково доведеться повернутися до нормального політичного функціонування. Однак організація виборів у країні, де мільйони людей стали внутрішньо переміщеними особами, величезна кількість громадян живе за межами держави, сотні тисяч військовослужбовців перебувають на фронті, а частина території залишається під контролем окупантів, стане вкрай складним завданням.

Дослідження, проведене Chatham House серед представників українського громадського сектору у березні 2026 року, виявило, що 46% респондентів передбачають зростання внутрішньої політичної нестабільності після укладення мирного договору. Крім того, 63% учасників опитування вважають, що витрати на оборону залишаться на високому рівні, а 60% українців висловили думку, що країні, ймовірно, доведеться підтримувати мобілізаційний режим через можливість відновлення бойових дій.