70-річчя Віктора Грачова: 7 цікавих фактів про легендарного гравця "Шахтаря", які не можна пропустити.

17 вересня 70-річний ювілей святкує легенда "Шахтаря" Віктор Грачов. Цей виходець з Донеччини більшу частину свого футбольного шляху провів у складі "гірників", двічі ставши володарем Кубка СРСР. Він також представляв збірну СРСР і залишив яскравий слід у єврокубковому сезоні 1983/84. Sport RBC.UA підготував сім цікавих фактів про цю видатну особистість.

Ювіляр вперше ступив на футбольне поле ще в підлітковому віці. Оскільки Грачов виріс у Торецьку (колишньому Дзержинську), у нього не було великого вибору секцій для розвитку. Проте, життя завжди готове приготувати нам несподівані сюрпризи. Як це часто трапляється в подібних оповідях, доля вирішила все одним випадковим моментом.

"Одного дня у тодішньому Дзержинську (нині - Торецьку) оголосили набір у дитячо-юнацьку школу класу Б. Клас А - це була Вища ліга, а клас Б - перша. Я вирішив теж піти у ДЮСШ. Прийшов на стадіон і виявився найнижчим за зростом. Мене поставили у ворота", - згадував Віктор Грачов в одній з наших із ним розмов.

Дійсно, Віктор Олександрович вже в ті часи вирізнявся сильним характером і не вагаючись відстоював свої прагнення. Саме тому він зміг переконати тренера, який тоді працював, дати йому можливість спробувати свої сили не на воротах, а в атакуючій ланці.

"Я не витримав і сказав тренеру: "Можна я піду грати вперед?". І в першому ж матчі в атаці я нормально суперникам назабивав тоді. Тренер, який відповідав за набір, Шаріфов Олег Османович, одразу підійшов до мене і сказав: "Так, післязавтра до мене на тренування!". Так я і почав потрохи займатися у групі", - згадував Грачов.

До "Шахтаря" він потрапив не звичайним шляхом.

Кар'єра Грачова в професійному футболі розпочалася далеко від Донецька. Він встиг пограти за команди, такі як "Спартак" з Орла, "Колхозчі" з Ашхабада та московське "Торпедо". Саме в "Колхозчі" форвард провів три сезони, за які відзначився 23 голами у 104 поєдинках. У 1980 році Грачов нарешті приєднався до "Шахтаря".

Віктор Грачов (зображення: ФК "Шахтар")

Неодноразово повертався до "Шахтаря".

Грачов покидав Донецьк, але завжди повертався. Найтриваліший період його кар'єри в клубі тривав з 1982 по 1990 рік. У своєму інтерв'ю, присвяченому шістдесятиріччю, футболіст зізнався, що отримував запрошення від інших великих українських команд, проте його бажанням було виступати саме за "Шахтар".

Цікаво, що свого часу київське "Динамо" також виявляло інтерес до правого форварда. А якщо бути точнішим, то це стосувалося самого Валерія Лобановського. Грачов вже був на шляху до підписання контракту, але в останню мить змінив своє рішення, що, безумовно, позначилося на його кар'єрі в збірній СРСР.

"Я двічі відмовлявся від переходу до 'Динамо'. У другий раз я навіть підготував заяву і планував вирушити до Києва в січні. Але, після розмови з дружиною, ми вирішили, що краще залишитись. Квиток так і залишився на столі, і я не полетів до столиці. Це ускладнило мою ситуацію зі збірною. До того ж, у команді була велика конкуренція", - поділився Віктор Грачов.

Лідер "Шахтаря" у єврокубках сезону 1983/84 року

Цей сезон став одним із найвизначніших у історії "гірників". "Шахтар" досяг чвертьфіналу Кубка володарів кубків, а Грачов відзначився п'ятьма голами в цьому турнірі. Зокрема, він забив вирішальний м'яч у першій грі проти швейцарського клубу "Серветт" на 85-й хвилині.

Вражаючі виступи форварда привернули інтерес європейських футбольних клубів. Найбільш вагому пропозицію "Шахтарю" на той час висловила дортмундська "Боруссія", проте Віктор Олександрович дізнався про це лише через двадцять років...

Донецький "Майстер гри на скрипці"

Одне з найзнаменитіших прізвиськ Грачова – "Паганіні". Це ім'я втілює його неповторний стиль виконання та високу техніку гри.

В цілому, Віктор Грачов є справжньою легендою для фанатів футболу в Донецьку. Для мого покоління такими іконами дитинства стали Бєлік, Воробей, Ателькін і Шутков. У той же час, для покоління наших батьків справжніми зірками були Грачов, Старухін і Соколовський.

Віктор Грачов і Дуглас Коста в українському Донецьку (фото: ФК "Шахтар")

Міг перейти до "Порту"

Досить небагато людей знають, що в 1984 році, після зустрічі між "Шахтарем" і "Порту" в Кубку володарів Кубків УЄФА, Віктор Грачов справив на португальський клуб сильне враження. Розглядалося питання його можливого трансферу, однак, як і в ситуації з "Боруссією", сам футболіст навіть не отримав звістки про інтерес з боку іншої команди до його послуг.

Виступив лише в одному поєдинку за національну команду СРСР.

Грачов виступив у одному матчі за національну збірну СРСР та шість разів зіграв за олімпійську команду, вразивши ворота суперників одним голом. У чемпіонатах СРСР він провів 292 поєдинки, в яких забив 66 м'ячів. Після завершення кар'єри гравця він зайнявся тренерською діяльністю, зокрема, у структурі "Шахтаря", а в 2002 році був удостоєний звання заслуженого тренера України.

Чому це відбувається? Віктор Олександрович, крім складних стосунків із Валерієм Лобановським, вважає, що основною причиною рідкісних виступів за збірну СРСР є велика конкуренція за місце в основному складі команди.

У відборі на Олімпіаду-1984 Грачов став частиною олімпійської команди. Свій талант "Донецький Паганіні" продемонстрував у матчі проти збірної Греції, де радянська команда здобула перемогу з рахунком 3:0, а перший гол у цій зустрічі забив саме він. Ніхто не може сказати, як би виступила ця команда на Іграх у Лос-Анджелесі, якби радянське керівництво не вирішило оголосити бойкот. Внаслідок цього на Олімпійському футбольному турнірі СРСР замінила збірна Італії.