Україна поступається Молдові: Європейський Союз розробив декілька стратегій для переговорів на 2027 рік.

Брюссель представив для Молдови набагато більш амбітну стратегію інтеграції до Європейського Союзу в порівнянні з Україною.

Європейська комісія розробляє більш обережну стратегію для переговорів про вступ України до Європейського Союзу. Цей план передбачає скромні цілі на 2027 рік і не містить чітких зобов'язань щодо термінів отримання членства. Таку інформацію оприлюднив ресурс Politico, посилаючись на отриманий документ.

Брюссель уже давно прагне наблизити Україну до ЄС у межах ширших зусиль із забезпечення її майбутнього після війни з Росією. Майбутнє членство розглядається як спосіб міцно закріпити Київ у європейських інституціях і ускладнити нову російську агресію.

У документі Брюссель закликає Київ "терміново та суттєво прискорити темпи реформ у сфері верховенства права". Згідно з планом, виконання ключових вимог у цій сфері в першій половині 2027 року є необхідною умовою для попереднього завершення переговорів за окремими напрямами політики.

Документ, що входить до складу пакета Єврокомісії з питань розширення Європейського Союзу, який буде представлено в середу, окреслює сім політичних напрямків, за якими Україна могла б успішно завершити переговори вже наступного року.

Він демонструє, наскільки довгий шлях Україні ще належить пройти до вступу в Євросоюз, а також наскільки складно проводити необхідні реформи під час війни.

Вихід з-під влади Молдови.

Документ також акцентує увагу на зростаючих різницях між Україною та Молдовою, чиї кандидатури на вступ до організації протягом тривалого часу розглядалися одночасно.

Зараз вважається, що Молдова має можливість просуватися значно швидше, що створює перспективу фактичного розділення процесів вступу двох країн.

Згідно з документом, Брюссель має намір просунутися у семи сферах політики щодо України до 2027 року, тоді як Молдова, в свою чергу, може успішно завершити переговори за більш ніж 20 напрямами.

Україна подала заявку на вступ до ЄС 28 лютого 2022 року, через чотири дні після початку повномасштабного російського вторгнення.

Молдова і Україна здобули статус кандидатів на членство в червні 2022 року, а переговори щодо вступу почалися одночасно в червні 2024 року.

З того часу Київ завершив всебічний аналіз відповідності свого законодавства стандартам Європейського Союзу, а офіційні переговори розпочалися за кількома ключовими напрямками політики.

У жовтні Україна та Молдова також розпочали переговори, що охоплюють внутрішній ринок ЄС, конкурентоспроможність та економічне зростання.

Попереду чекає тривалий шлях.

Приєднання до Європейського Союзу вимагає не лише політичної відданості, але й багатьох інших зусиль.

Країни, що прагнуть приєднатися до ЄС, зобов'язані адаптувати своє законодавство та інституційні структури відповідно до європейських стандартів у 35 сферах переговорів, які в термінології Брюсселя називаються розділами. Ці сфери охоплюють широкий спектр питань, починаючи від сільського господарства та безпеки харчових продуктів і закінчуючи правилами конкуренції, незалежністю судової системи та зовнішньою політикою.

План Єврокомісії визначає лише сім таких напрямів, за якими Україна могла б попередньо завершити переговори у 2027 році.

Планується завершити обговорення в сфері освіти та культури в першій половині року, тоді як у другій половині будуть вестися переговори з питань інтелектуальної власності, зайнятості, соціальної політики, промислової політики, наукових досліджень, а також зовнішніх відносин і політики безпеки.

Єврокомісія вважає, що ці перетворення є досить непростими і вимагають всебічних обговорень, а також значної кількості часу та ресурсів.

Для сприяння розвитку України Брюссель сформував спеціальну робочу групу, яка має на меті забезпечити додаткову підтримку українському уряду.

Виклики зростають внаслідок війни, яка накладає величезне навантаження на український уряд і парламент, зобов'язані розробляти та реалізовувати законодавчі ініціативи, необхідні для інтеграції в Європейський Союз.

У своєму документі Єврокомісія обережно обходить питання про остаточний термін завершення переговорів щодо вступу України, застосовуючи аналогічну стратегію до інших держав, які досягли значного прогресу на шляху до членства, зокрема Албанії та Молдови.

Винятком виступає Чорногорія, де червень 2027 року визначено як планований строк підписання угоди про вступ.

План для України є таким собі "живим документом", який можна оновлювати в міру просування переговорів. Це залишає відкритою можливість ранішого завершення переговорів за додатковими напрямами політики, якщо реформи просуватимуться швидше, ніж очікується.

Тінь конфлікту

Невизначеність також ілюструє більш широкий виклик, пов'язаний із інтеграцією до Європейського Союзу країни, яка досі бореться за своє виживання.

Правила ЄС прямо не забороняють вступ країни, що перебуває у стані війни. Однак членство України порушило б складні питання щодо безпеки, територій та зобов'язань, які держави Євросоюзу мали б узяти на себе перед іншим членом відповідно до положень блоку про взаємну допомогу.

Навіть мирне врегулювання не вирішило б ці проблеми автоматично і не зняло б потребу в проведенні реформ в Україні.

Окрім цього, навіть після успішного завершення переговорів у певних сферах політики, Київ все ще мав би пройти кілька додаткових етапів, щоб отримати членство. Серед цих етапів — підписання угоди про вступ, що вимагатиме схвалення та ратифікації.

Єврокомісія також хоче, щоб переговори щодо двох заблокованих переговорних кластерів України розпочалися до кінця 2026 року.

Мова йде про кластер 4, що включає екологічні ініціативи, сталий розвиток транспорту та взаємопов'язану інфраструктуру, а також кластер 5, який стосується природних ресурсів, аграрної політики та політики згуртованості.

У документі вказується, що Європейська Комісія визнає виконання України всіх необхідних умов і закликає конференцію з питань вступу вжити всіх можливих заходів для розблокування залишених кластерів до кінця року.

Виявлення цих аспектів могло б сприяти Україні в просуванні переговорів у інших сферах політики. Проте швидкість подальшого розвитку, як і раніше, буде залежати від впровадження реформ та рішень, прийнятих країнами-членами Європейського Союзу.