Україна не володіє засобами для перехоплення російських балістичних ракет. Однак, чи здатна вона націлюватися і знищувати їх пускові установки?

Росія продовжує нарощувати виробництво і застосування проти України балістичних ракет. Це відбувається в той час, як Київ стикнувся з жорстким дефіцитом антибалістичних ракет до систем Patriot, які б могли виправити ситуацію. Але якщо не можна знищити ракети, то чи можна вполювати пускові установки до них?

Протягом липня РФ запустила майже 200 балістичних ракет (враховані також зенітні ракети С-400 і гіперзвукові "Циркон"/"Онікс"), заявляє міноборони України. Це рекорд з початку війни.

Згідно з інформацією Міністерства оборони, вдалося перехопити 29 ракет. Однак у статистиці Повітряних сил зазначається інша цифра — 10 знищених балістичних ракет за липень, що становить приблизно 15%.

Однак за перші 10 днів серпня росіяни випустили по Україні вже біля 70 балістичних ракет. Збити вдалося лише одну.

Президент Володимир Зеленський активно закликає західних союзників забезпечити Київ ракетами системи Patriot, вказуючи на те, що відмова або затримка у цьому питанні може свідчити про спроби "тиску на Україну".

Отже, варіантів для розв'язання цієї проблеми залишилось обмаль. Мова йде про удари по заводах, що виготовляють елементи для балістичних ракет (з цим Україна вже протягом тривалого часу намагається впоратися з різними результатами) та атаки на пускові установки, які здійснюють їх запуск.

"Військові усвідомлюють необхідність ліквідації ворожих пускових установок, щоб знизити кількість атак на стратегічну інфраструктуру України. Вони активно займаються цим завданням і продовжуватимуть його виконання", - зазначив президент Зеленський 5 серпня.

Дійсно, втілити цю ідею не так просто.

Спершу необхідно з'ясувати, скільки ракет та пускових установок обговорюється.

Найбільш інтенсивні запуски балістичних ракет "Іскандер" (разом із системами С-400 і KN-23), які Російська Федерація проводила в липні-серпні, становили приблизно 24-29 ракет. Це свідчить про те, що для виконання цих атак, ймовірно, були задіяні близько 12-15 пускових установок, кожна з яких здатна випустити по дві ракети.

Найбільш масовий пуск балістики за час війни складав 34 ракети, тобто тоді росіяни залучили 17 ПУ.

Згідно з оцінками експертів, Росія здатна одночасно активувати 36 пускових установок, які розташовані поблизу кордону з Україною.

Тобто наймасовіший залп балістики може складати близько 70 ракет.

Проте, згідно з інформацією української військової розвідки, Росія поки що не досягла необхідного обсягу виробництва, щоб провести масовані та регулярні атаки.

Вадим Скібіцький, заступник начальника ГУР, зазначає, що станом на серпень Росія щомісяця виготовляє приблизно 65 ракет 9М723 для системи "Іскандер-М", що є майже на 10% більше від запланованих показників. Окрім того, спостерігається суттєве збільшення виробництва протикорабельних гіперзвукових ракет "Циркон" та "Онікс", які рухаються по квазібалістичних траєкторіях.

За словами генерала Скібіцького, це зростання пов'язане з тим, що Росія призупинила випуск ракет "Кинжал" і Х-32 та переорієнтувала зусилля, а також комплектуючі матеріали на виробництво балістики.

Командир Сил безпілотних систем Роберт Бровді, відомий під позивним "Мадяр", висловив думку, що Російська Федерація на даний момент може здійснити запуск 77 балістичних ракет і має намір збільшити цю можливість до 200 ракет у межах одного залпу.

"Навіть якщо їм вдасться реалізувати лише частину з цього, все це обрушиться на нас", - сказав він в інтерв'ю AP.

В ситуації, коли ані Україна, ані західні країни не володіють достатньою кількістю систем протиповітряної оборони, найдоцільнішим кроком виглядає знищення приблизно 20-30 пускових установок "Іскандер", які Росія активно використовує для запусків.

Проте існує ряд труднощів.

За часи війни Україна неодноразово атакувала безпілотниками російські пускові установки, зокрема і до балістичних ракет "Іскандер-М", "Циркон", С-400.

В деяких випадках їх вдавалось підловити на марші, але найчастіше вони ставали мішенню, перебуваючи на базах зберігання.

Наприклад, протягом квітня 2026 року Сили спеціальних операцій ЗСУ повідомили про декілька атак на базу зберігання ОТРК (оперативно-тактичних ракетних комплексів) "Іскандер" біля Сімферополя в Криму.

У серпні 2025 року українські військові нанесли удар по пусковим і заряджальним установкам "Іскандер" у Курській області, а в вересні атакували полігон, де розміщувалася ця техніка, у Краснодарському краї.

Усе це стало причиною знищення та ушкодження деяких із цих комплексів.

Проте, крім виробництва нових пускових установок, Росія здійснює й інші дії, щоб забезпечити захист тих оперативно-тактичних ракетних комплексів, які діють поблизу українського кордону.

Це охоплює коригування маршрутів переміщення, зміну точок старту, використання маскувальних засобів, а також забезпечення активного захисту з боку систем радіоелектронної боротьби та комплексів протиповітряної оборони.

Ось як це виглядає в реальному житті: колона з шести транспортних засобів, що складають комплекс "Іскандер-М" (пускова установка, транспортно-зарядна машина, командно-штабна машина, пункт підготовки інформації, машина регламентного забезпечення та машина життєзабезпечення) виїжджає з прихованого місця розташування до пускових позицій. Вони розташовуються на стартових точках на відстані 100-150-200 км від українського кордону, що знаходяться в Брянській, Курській, Ростовській областях або на території Криму.

Процес підготовки та заряджання може тривати від 15 до 20 хвилин, після чого відбувається залп двох балістичних ракет з інтервалом 1-2 хвилини, і транспортний засіб залишає зону.

Щоб встигнути атакувати російський ОТРК Україна має або завчасно отримати інформацію від розвідки, де саме є пусковий майданчик, або мати таку зброю, якою миттєво зможе вражати техніку противника протягом 10-15 хв після її виявлення.

Що стосується виявлення, то радник президента з питань технологій Сергій Бескрестнов (позивний "Флеш") зазначав, що усю інформацію про пуски чи підготовку пусків балістики Україна отримує від партнерів

"Жоден з нас не має уявлення і не повинен знати, яким чином вони здобувають цю інформацію. Однак не потрібно бути генієм, щоб усвідомити, що головним джерелом даних є супутникове спостереження за місцями запуску та система реєстрації фактів запуску", - зазначив він.

Отже, Україна отримує дані про запуск "Іскандерів" лише в момент, коли вони вже готові до пуску, і залишається приблизно 15-20 хвилин до їхнього від'їзду.

У цій обставині єдиною зброєю, яка може встигнути уразити пускову установку "Іскандер", є надшвидкісні балістичні ракети, які мають дальність ураження від 200 до 500 км.

Україна працює над створенням двох подібних систем - комплексів "Сапсан" (Грім-2) та FP-9. Їхня швидкість польоту коливається в межах 2000-2300 м/с.

Тобто подолати відстань до російських пускових вони можуть за 2-4 хв.

Основна проблема полягає в тому, що ці комплекси наразі проходять стадію випробувань, і перші бойові запуски, зокрема ракет FP-9, розробники планують анонсувати лише восени цього року.

Альтернативним рішенням може бути завдання ударів по російським "Іскандерам" за допомогою безпілотників середньої дальності.

Наприклад, дрон FP-2 може нести бойову частину майже 120-200 кг на відстань до 370 км. Однак швидкість його складає лише 150-180 км/год. Тобто відстань в умовні 300 км до пускової установки в РФ він подолає за майже 2 години.

Реактивні дронові ракети, такі як "Барс" або "Пекло", здатні подолати цю дистанцію всього за 30-60 хвилин. Проте цього часу все ще недостатньо.

Безумовно, цей метод має право на існування, але лише за умови, що Україна своєчасно виявить розташування засобів комплексу "Іскандер" або пускових майданчиків, наприклад, за допомогою розвідувальних безпілотників, і зможе розгорнути свої ударні дрони.

Проте існує велика ймовірність того, що російські сили також виявлять діяльність розвідувального дрону на своїй території, що може призвести до його нейтралізації, знищення або зміни точки запуску.

Якби на території Російської Федерації функціонувала американська супутникова система Starlink, українські військові могли б спробувати вразити мобільні пускові установки "Іскандер" під час їх переміщення до або з бойових позицій. Проте, за інформацією ЗМІ, власник системи Ілон Маск наразі не надав Україні дозволу на активацію супутникової навігації в російському повітряному просторі.

Отже, на даний момент ліквідація російських балістичних засобів "на суші" є для Києва вкрай складним викликом.

Цю проблему можна буде розв'язати до зими тільки за умови швидкого розвитку потенціалу Києва або ж за рахунок термінової підтримки з боку західних союзників.

Український проєкт у сфері відкритої розвідки "Кіберборошно" 10 серпня повідомив, що напередодні Збройні Сили України успішно виконали завдання з виявлення та знищення пускових установок "Іскандер" на території Росії.

"Щодо Іскандерів. Вночі проводилися роботи, очікуємо на результати ОК (об'єктивного контролю). З наявної інформації відомо, що мав місце наліт (дронів - Ред.), але пускові установки не спрацювали так, як повинні були, і це може бути наслідком активності наших БПЛА та вжитих заходів безпеки", - зазначається в повідомленні.

Офіційні джерела не надавали інформації про можливі ураження російських ракетних систем.