Ринок "Столичний": НАБУ та САП досі не можуть з'ясувати, що саме стало предметом відмивання коштів.

Двадцять шість відкритих засідань Вищого антикорупційного суду за дев'ять місяців. Ми розшифрували записи і зіставили, що прокурор і детективи говорили про предмет власного обвинувачення в різні дні. Відповіді не збігаються.

Засідання Вищого антикорупційного суду ведуться в режимі реального часу. Камера розташована в одному з кутів залу, а звук передається без змін, а записи залишаються на YouTube-каналі суду назавжди. Адвокат, що з’являється в суді, не користується нотатками – він відповідає на запитання суддів. І саме в цих відповідях відкривається те, що не міститься у процесуальних документах: уявлення сторони обвинувачення про свою справу.

У справі, що стосується вісімнадцяти гектарів землі поруч з оптовим ринком "Столичний", було зафіксовано двадцять шість записів, які охоплюють період з 18 грудня 2025 року по 29 вересня 2026 року. Ми детально розглянули всі ці записи і виділили інформацію, що стосується одного важливого аспекту: у чому полягає суть інкримінованого злочину.

Яка суть справи?

НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура розслідують справу № 52021000000000296, що триває з 2021 року. У центрі уваги дев'ять земельних ділянок загальною площею 18 гектарів, розташованих у Софіївсько-Борщагівській громаді на Київщині. Це територія, що безпосередньо межує з ринком і виходить на кільцеву автотрасу. Згідно з оцінками НАБУ та САП, ринкова вартість цих ділянок становить 160 мільйонів гривень.

У вересні 2025 року шість осіб отримали повідомлення про підозру. 6 серпня 2026 року ці підозри були переглянуті, а 12 серпня досудове розслідування було оголошено завершеним. Розслідування проводили детективи НАБУ Олександр Марчук та Віктор Ярема, а процесуальне керівництво здійснював прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Ростислав Батіг.

У подальшому учасників цієї справи буде згадано відповідно до їхніх ролей: колишній депутат Верховної Ради, забудовниця з Києва, колишній керівник обласного управління Державного земельного агентства, директор орендного товариства, правозахисник та адвокат. Лише суд має право визначити, чи є хто з них винним, чи ні.

Ось як ми проводили цю перевірку.

Ми зібрали записи всіх двадцяти шести засідань, доступних на YouTube-каналі суду, провели їхню розшифровку та організували репліки сторони обвинувачення за темами. Цитати представлені на основі автоматичних розшифровок, а не офіційного стенограми суду: збережено особливості розмовної мови, а в квадратних дужках - слова, доповнені відповідно до контексту. Розшифровки можуть містити неточності в пунктуації та окремих словах, тому під кожною цитатою є посилання на відповідний запис, де можна перевірити інформацію.

Автоматичні розшифровки не включають прізвища промовців, тому в тексті цитати позначені відповідно до їхньої процесуальної ролі - прокурор або детектив - а також за датою засідання. Імена згадуються лише в тих випадках, коли це випливає з запису: наприклад, 21 вересня 2026 року головуючий звертається до детектива на ім'я, а на засіданні 10 серпня цей же детектив говорить про себе у першій особі.

Версія обвинувачення

Згідно з інформацією, наданою НАБУ та САП, ситуація виглядає наступним чином. Навесні 2021 року між колишнім народним депутатом та забудовницею з Києва виник конфлікт за контроль над ринком. У травні того ж року керівник обласного управління Держгеокадастру видав накази, згідно з якими 18 гектарів землі були передані в безкоштовну приватизацію дев'яти особам — по два гектари на кожного. НАБУ та САП вважають цих осіб підставними. Менш ніж за місяць ці земельні ділянки опинилися у власності трьох компаній.

Це перша частина. Вона кваліфікується за статтею 191 Кримінального кодексу - заволодіння майном через зловживання службовим становищем. Колишньому народному депутату цей епізод не інкримінується. Прокурор сказав про це в засіданні 18 грудня 2025 року прямо: "Де тут Іванющенко? Дійсно, він не був до цього причетний".

Зустріч, що відбудеться 18 грудня 2025 року.

Друга частина розпочинається у вересні 2021 року. У керівництво трьох компаній входить юрист, який, за даними НАБУ та САП, має зв'язки з колишнім народним депутатом, і отримує 50% корпоративних прав. Це трактується як порушення статті 209, що визначає "легалізацію (відмивання) майна, здобутого злочинним шляхом". Основою для такого висновку слугує документ від 15 липня 2021 року, в якому сторони конфлікту, як стверджують, досягли угоди про спільне використання земельної ділянки.

Стаття 209 охоплює різноманітні види поведінки, такі як набуття, володіння, використання або розпорядження злочинним майном. Крім того, до неї входять дії, що стосуються укладення угод з таким майном, зміни його форми, а також вчинення дій, що мають на меті приховати походження зазначеного майна, його володіння або права на нього. Закон дозволяє пред'являти обвинувачення за кількома формами одночасно, але кожну з них необхідно окремо описати та довести. Після змін, внесених у 2020 році, не потрібно видавати окремий вирок за предикатне діяння, проте слід довести як злочинне походження майна, так і усвідомлення особою цього факту — відповідно до вимог закону, який вимагає доведення, що особа знала або повинна була знати про це.

На рівні сюжету ця структура виглядає логічною. Проте, труднощі з'являються, коли порівнювати пояснення, надані в суді в різні дні.

Що конкретно було предметом відмивання: земельні ділянки чи корпоративні активи?

Першочерговим завданням є визначення предмету легалізації, оскільки саме від цього залежить, які докази потрібно збирати. Це не обов'язково означає, що з землею повинні були здійснюватися якісь операції, адже стаття 209 також охоплює дії, пов'язані з приховуванням, які можуть включати взаємодію з корпоративними структурами. Важливо чітко вказати, яким чином ці дії стосуються конкретного майна, особливо враховуючи, що первинне діяння стосувалося саме землі, а не корпоративних часток.

26 лютого 2026 року в центрі уваги опинилися корпоративні права: за словами прокурора Батога, 50 відсотків корпоративних прав трьох компаній, які на той момент вже володіли земельними ділянками, повинні були бути передані особі, що має зв’язки з колишнім депутатом. Лише через чотири дні, 2 березня, предметом розслідування стають безпосередньо ці земельні ділянки — прокурор зазначає про "дії, пов'язані з розпорядженням, використанням [...] та приховуванням справжнього власника цих земель".

21 вересня 2026 року детектив НАБУ Віктор Ярема виводить компанії за межі злочинної діяльності прямо:

"Власність – це те, що нас турбує. Наша компанія не є об'єктом кримінальної діяльності. Ми обговорюємо активи, які були отримані внаслідок злочинних дій."

Зустріч відбудеться 21 вересня 2026 року.

А вже через два дні, відповідаючи на запитання судді, прокурор порівнює їх: "На перший погляд, це корпоративне право. Власне, ідентичні поняття".

Зустріч відбудеться 23 вересня 2026 року.

Власник змінився, але в той же час залишився тим самим.

23 вересня 2026 року під час одного засідання було висловлено дві кардинально різні думки щодо питання, чи було передано власність іншій особі. На початку:

"Якщо ми будемо переконані в тому, що інформація в реєстрі є абсолютно достовірною, ми ніколи не зможемо отримати 209-й. Ми завжди залишимось з тією ж ТОВ, адже власник не зазнає змін."

А згодом у тому самому засіданні:

"Власність приховалась. У нас власність змінилася. У нас насправді [колишній народний депутат] на підставі мирової угоди набув це від [забудовниці]".

Зустріч відбудеться 23 вересня 2026 року.

Це можна формально узгодити: у реєстрі власник залишається незмінним, але насправді він змінюється. Проте критерій, який відрізняє набуття від приховування як альтернативні дії, а не як взаємопов'язані, висунув на тому ж засіданні сам Батіг.

"Якби він став власником, то, ймовірно, не виникло б потреби в приховуванні. Це призвело б до укладення угоди щодо майна, отриманого незаконним шляхом. У нас існує декілька варіантів. Перший – це угода, а другий – приховування."

Зустріч відбудеться 23 вересня 2026 року.

Законодавство не зобов'язує вибирати між цими формами - їх можливо інкримінувати одночасно, надаючи детальний опис кожної з них. Проте існує інше питання: якщо обвинувачення само представило їх як альтернативи, то їй слід уточнити, які саме дії та які докази відносяться до кожної з цих форм.

Контролююча перегородка

Юрист, через якого, за думкою НАБУ і САП, було встановлено контроль над земельними ділянками, виступає ключовою фігурою в цій схемі за статтею 209. 23 вересня 2026 року Батіг двічі охарактеризував його, вказуючи на протилежні аспекти. Спочатку він описав його як особу без суттєвого впливу: "входить у ситуацію як те, що у звіті ФАТФ називають strawman, фігурою без реальної влади", "не виконує ніякої важливої ролі", "все оформляється на підставну особу". Потім він змінив тон, стверджуючи, що цей юрист має вирішальне значення: "контролює процес, без нього нічого не відбудеться", "тільки через нього можна досягти реального контролю".

Зустріч відбудеться 23 вересня 2026 року.

28 вересня додалася третя характеристика: за словами детектива НАБУ Олександра Марчука, цьому юристу, як і двом іншим фігурантам, мали перераховуватися кошти від забудови. Особа, якій належить частка майбутніх надходжень, - це вже не зовсім ширма.

Зустріч 28 вересня 2026 року

Ці ролі можуть бути взаємопов'язані, і варто зазначити, що наведенні висловлювання свідчать як на користь версії НАБУ, так і САП. Номінальний учасник дійсно може мати юридично дієздатні повноваження, виконувати їх під керівництвом інших та отримувати за це винагороду – саме так обвинувачення і характеризує цю ситуацію. Тоді виникає питання доказів: в чиїх інтересах він діяв, на яких підставах отримував гроші і які докази цьому є.

Важливіше інше. детектив НАБУ Олександр Марчук послідовно описує обсяг його повноважень не як право розпоряджатися землею, а як право заборонити розпорядження:

"...в якого внаслідок повноважень, передбачених статутом, є блокуюче право на розпорядження вказаними земельними ділянками. Тобто без волі [юриста] інший представник [...] вказані земельні ділянки відчужити не можна".

Зустріч 28 вересня 2026 року

На наступний день детектив НАБУ Олександр Марчук висловлює свою думку з цього приводу: "Так, це дійсно блокуюча акція". Право вето і право власності не є тотожними поняттями. Питання про те, чи є блокуюче корпоративне повноваження формою володіння майном згідно зі статтею 209, залишилося без відповіді.

Зустріч 29 вересня 2026 року

Дія, якої не треба вчиняти

У грудні 2025 року, відповідаючи на доводи захисту в апеляції, прокурор наполягав на широкому розумінні діяння: йдеться "не лише [про] приховання майна, а й використання майна, вчинення інших операцій з ним. І це детально відображено в повідомленні про підозру".

Зустріч, що відбудеться 18 грудня 2025 року.

До вересня 2026 року концепція зазнала змін. 21 вересня детектив НАБУ Віктор Ярема вказує на три аспекти приховування - походження, володіння та права на майно, але вже в наступному реченні зменшує їх кількість до двох: "отже, мова йде про приховання володіння та прав на майно".

Зустріч відбудеться 21 вересня 2026 року.

23 вересня Батіг пояснює, чому операція з самим майном не потрібна:

"Я не маю наміру займатися майном. Мені потрібно припинити свій зв'язок з ним, і для цього залучені ці особи."

Зустріч відбудеться 23 вересня 2026 року.

Це не вирішує питання: стаття 209 дійсно окремо визначає дії, що мають на меті приховування. Проте, якщо позиція полягає в цьому, то предметом доказування стають конкретні акти приховування, які потрібно чітко вказати.

Є в записах ще один фрагмент, який тут доводиться навести із застереженням. 29 вересня детектив НАБУ Олександр Марчук спершу каже, що угодою фігурант "приховав факт свого володіння над цим майном", а за кілька хвилин у розшифровці звучить "ми не кримінуємо [фігуранта] приховування, володіння майном". Чи справді друга репліка заперечує першу, за розшифровкою встановити не можна: у ній і заперечення, і розділові знаки можуть бути передані неточно, а зміст залежить саме від них. Тому жодного висновку з цього зіставлення ми не робимо - фрагмент наводимо лише для того, щоб його можна було перевірити за записом.

Зустріч 29 вересня 2026 року

Ксерокопія, знайдена через чотири роки

Головним аргументом для версії, викладеної в статті 209, є документ, датований 15 липня 2021 року. Протягом дев'яти місяців представники обвинувачення неодноразово охрестили його різними термінами: мирова угода, меморандум, понятійна угода, а також понятійка, причому двічі під час одного виступу.

Щодо юридичної сутності обвинувачення, висловлення було однозначним: це "не формальний контракт" і він "не має всіх необхідних елементів юридичного документа" (26 лютого), "не відповідає вимогам ДСТУ стосовно документів" (23 вересня), а також з цим "не можна звернутися до суду з будь-якими вимогами" (29 вересня).

Як відбулося його виявлення, поділився детектив НАБУ Віктор Ярема:

Ось альтернативна версія вашого тексту: "Це документ, отриманий через ксерокопію. Я натрапив на нього під час обшуку в офісі народного депутата [...]. Там я виявив і сам меморандум, копію якого ми мали в електронному вигляді." Додатково: "Перші обшуки проходили в вересні 2021 року, а цей меморандум був знайдений у травні 2025 року."

Зустріч 10 серпня 2026 року

Зв'язок між цією знахідкою та появою статті 209 у справі пояснив сам прокурор під час засідання 23 вересня 2026 року: "Ми вели розслідування за скаргою [юриста] до 2025 року. Після цього ми натрапили на мирову угоду [...] І саме тоді було додано пункт 209".

Зустріч відбудеться 23 вересня 2026 року.

Ні форма копії, ні неформальна назва самі собою не позбавляють документ доказового значення, а зі слів детектива випливає, що електронний примірник у детективів був і раніше. Але вагу цього документа для версії обвинувачення визнав сам детектив НАБУ Олександр Марчук:

"Якби в нас не було меморандуму, були б просто, умовно кажучи, фактичні дії, які ми встановили. [...] В даному випадку наша позиція як сторони обвинувачення була б більш слабшою, оскільки важко довести, що це [юрист] діяв не самостійно".

Зустріч 29 вересня 2026 року

Свідок, що залишився мовчазним

У документі вказані лише ініціали. Розшифрувати їх міг посередник угоди, якого НАБУ та САП охарактеризують як модератора. Його було допитано.

26 лютого 2026 року прокурор виклав суду результат: свідок підтвердив, що однією стороною є забудовниця, а "від [...] відповіді на питання, чи стороною два був [колишній народний депутат] і [адвокат], він відмовився відповідати".

Збори, що відбудуться 26 лютого 2026 року.

10 серпня 2026 року детектив НАБУ Віктор Ярема сказав те саме виразніше: на питання, хто ховається за ініціалами другої сторони, свідок "не зміг відповісти, він просто мовчав".

Зустріч 10 серпня 2026 року

23 вересня 2026 року про цього свідка сказано так: "І [модератор] каже: так, дійсно, я був посередником, модератором, і дав показання". Це твердження не суперечить попереднім - посередництво він і справді підтвердив. Важливо інше: за власними словами сторони обвинувачення, ідентифікацію другої сторони - тієї, яку тепер ототожнюють з колишнім народним депутатом, - цей свідок не підтвердив.

Зустріч відбудеться 23 вересня 2026 року.

Предикат, який більше не отримує свого імені.

Легалізація неможлива без попереднього злочину, яким майно було одержано. У цій справі це стаття 191. З 12 червня по 26 серпня 2026 року, у п'яти засіданнях поспіль, сторона обвинувачення не назвала її жодного разу. Саме по собі це нічого не доводить - номер статті не обов'язково звучить у кожному виступі. Але 10 серпня детектив НАБУ Віктор Ярема позначив предикатний епізод так: "Іванющенка в цьому епізоді немає, але це предикат" - і про той самий епізод: "І це перший епізод, 209". Тобто епізод, який обвинувачення кваліфікує за статтею 191, детектив позначив номером статті про легалізацію.

На тому ж засіданні детектив Національного антикорупційного бюро Віктор Ярема зменшив значущість порушення, яке раніше вважалося частиною схеми: "зміна цільового призначення не є таким вже серйозним порушенням".

Зустріч 10 серпня 2026 року

Кожен тягне у свій бік

Важливо не лише те, як позиція трансформувалася з часом, але й те, що відповіді на одне й те саме питання варіювалися в залежності від того, хто саме перебував перед судом у той день.

21 вересня детектив НАБУ Віктор Ярема каже: "Наше ТОВ в нас не предмет злочину. Ми говоримо про майно, одержане злочином". Через два дні прокурор на те саме питання судді відповідає: "Корпоративне право, на перший погляд. Те саме". Одне заперечує корпоративні права як предмет злочину, друге їх із цим предметом ототожнює.

23 вересня Батіг характеризує юриста, який, за його словами, нібито забезпечує контроль, як "ширму", що не має суттєвого значення. 28 вересня детектив НАБУ Олександр Марчук уточнює, що цьому ж юристу планувалося перерахування коштів від забудови разом з двома іншими учасниками справи. Ширма, що отримує частину доходів, є значно більш складною фігурою, ніж просто ширма.

Ці пари можна розглянути з різних перспектив: люди мають різні погляди, формулювання усні, а кожен відповідає на своє питання судді. Проте, в сукупності вони створюють те, від чого важко відвернутися. У відомій байці лебідь, рак і щука тягнули віз у різні сторони, і він залишався на місці. Але в нашій ситуації віз все ж рухається: розслідування завершено, справа переходить до суду. Лише залишається питання, яку саме конструкцію туди привезуть - ту, що стосується землі, чи ту, що пов'язана з корпоративними правами; ту, де юрист виступає як ширма, чи ту, де він є вигодонабувачем.

Які наслідки можна з цього вивести?

Сторона обвинувачення має можливість уточнювати свою позицію – саме для цього і проводиться досудове розслідування. Частина зазначених суперечностей може бути зрозуміла завдяки розмежуванню між юридичним титулом і фактичним станом, а також різними етапами угод і окремими епізодами. Декілька з цих розбіжностей дійсно мають логічне пояснення.

Однак, предмет злочину, характер дій та роль центральної особи не є другорядними аспектами справи. Підозру можна і потрібно коригувати, і в даному випадку вона була змінена 6 серпня 2026 року. Суть не в уточненні позиції, а в тому, з чим мають співпадати усні свідчення: повідомлення про підозру, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу, повинно містити чіткий опис фактів — які саме дії були вчинені особою і в який час. Пояснення, надані під час судових засідань, порівнюються саме з цим документом, а не замінюють його. Обидва повідомлення про підозру не є повністю доступними для громадськості, тому у цьому матеріалі порівнюється лише те, що було озвучено під час відкритих засідань; порівняння з самими документами є обов'язком суду.

Протягом дев'яти місяців відкритих засідань на трьох основних питаннях — що підлягає легалізації, в якій формі було вчинено діяння та яка роль особи, через яку, за версією НАБУ і САП, відбулися події — різні відповіді звучали в різні дні. Чи свідчить це про уточнення позиції або вказує на відсутність єдиного підходу, вирішить суд.

Розслідування завершене. Далі сторона захисту отримує доступ до матеріалів, після чого обвинувальний акт може бути переданий до суду. В обвинувальному акті сторона обвинувачення має викласти фактичні обставини і сформулювати обвинувачення - і саме цей текст, а не усні пояснення, стане предметом судового розгляду.

Аудіозаписи всіх двадцяти шести засідань доступні для загального користування. Ви можете самостійно прослухати кожну з наведених реплік.

Якщо ви виявили помилку в написанні, будь ласка, повідомте нас.