Крим, футбол та війна: як фанати "Таврії" підтримали Україну.

Вперше Олег Комуняр відвідав футбольний матч у своєму рідному Сімферополі ще в часи початкової школи. Його дідусь взяв його на гру, де кримська команда "Таврія" змагалася з донецьким "Металургом". Цей матч став знаковим, адже відбувався під час урочистого відкриття стадіону "Локомотив" після його реконструкції. У Сімферополі влаштували справжнє свято – на свято завітали артисти з різних куточків України. Стадіон був переповнений вболівальниками, які створювали неймовірну атмосферу.

Гра настільки вразила маленького Олега, що він попросив зводити його ще раз. Коли він виріс, то ходив на футбол уже з друзями. Пізніше влився в рух ультрас ФК "Таврія". Зараз - у 2026 році - Комуняр живе в Києві та є віцепрезидентом Асоціації футболу АР Крим та Севастополя. Він і надалі залишається палким уболівальником "Таврії", незважаючи на непросту історію клубу. Із Олегом Комуняром поспілкувався проєкт Радіо Свобода Крим.Реалії. --- Гра настільки захопила малого Олега, що він зажадав відвідати її знову. Коли хлопець підріс, він почав ходити на матчі з друзями. Згодом він приєднався до фанатського руху ультрас ФК "Таврія". Тепер, у 2026 році, Комуняр проживає в Києві і обіймає посаду віцепрезидента Асоціації футболу Автономної Республіки Крим та Севастополя. Він залишився відданим уболівальником "Таврії", попри всі труднощі, з якими стикається клуб. Проєкт Радіо Свобода Крим.Реалії провів інтерв'ю з Олегом Комуняром.

Ультрас - це найбільш енергійна та добре організована складова футбольних фанатів, які не обмежуються лише відвідуванням матчів. Вони активно підтримують свою команду, виїжджаючи на ігри в інші міста та країни, а також організовуючи масові акції підтримки на стадіонах, такі як гасла, банери та хореографічні виступи. Крім того, ультрас створюють стабільні фанатські спільноти, що мають свої символи та традиції.

Ультрас-культура виникла в Італії в 1950-60-х роках та згодом розповсюдилася по всій Європі та світу, досягнувши також України, де практично кожен значний футбольний клуб має свої ультрас-групи.

Олег Комуняр, кримчанин та ультрас ФК "Таврія", називає клуб футбольним символом Криму.

"Безумовно, 'Таврія' завжди залишалася в межах української прем'єр-ліги. Хоча команду могли критикувати після певних матчів на ринках чи в офісах, проте її прихильність ніколи не згасала", - зазначає віцепрезидент Асоціації футболу АР Крим та Севастополя.

У сімферопольського клубу була потужна фанатська спільнота, яка об'єднувала абсолютно різних людей.

"Були й бізнесмени, були й студенти, лікарі. У нас було два доктори наук - з фізики та з хімії", - розповідає Комуняр.

До 2014 року Комуняр активно займався діяльністю ультрас і мріяв про майбутнє в Криму. Як молодий інженер, який тільки-но розпочав свою кар'єру, він не планував покидати рідне місто Сімферополь.

Наприкінці 2013 року, коли в Україні почав розгортатися "Євромайдан", кримські ультрас активно його підтримали.

Історично склалося так, що ультрас у Сімферополі та в Україні в цілому є справжніми патріотами своєї країни. Усередині їхнього руху панує патріотичний дух та схожі цінності. Саме в цьому переконаний Олег.

Протягом зими та весни 2014 року ультрас активно долучалися до проукраїнських акцій у Криму. Комуняр також був на місці подій під час одного з найбільших мітингів - 26 лютого перед будівлею Верховної Ради АРК у Сімферополі. Тоді кілька тисяч кримчан прийшли висловити свою підтримку територіальній цілісності України.

У березні 2014 року, коли російські війська завершили анексію Криму, Комуняр спочатку не зміг усвідомити, що це сталося.

"Я думав, що це якісь місцеві так звані еліти хочуть перед новою владою собі щось виторгувати", - згадує кримчанин.

Проте незабаром проукраїнські активісти в Криму стали жертвами переслідувань через свої погляди.

"Тодішня кримська адміністрація, правоохоронці та Служба безпеки України. Працівники міліції приходили до навчальних закладів, де навчалися студенти, і викликали їх на допити. Є випадок, коли молоді спортсмени тренувалися в залі, і раптом приїхав автобус, який забрав усіх і відвіз до відділку", - згадує Комуняр.

Олег ухвалив рішення залишити Крим - він виїхав за кілька днів до так званого референдуму про "приєднання Криму до Росії".

"По-перше, я був впевнений, що рано чи пізно вони прийдуть за мною. Як тільки нова влада зміцниться, російська ФСБ обов'язково знайде спосіб мене затримати. По-друге, як зазначав мій однофамілець: 'Ми не раби, щоб нас разом із землею передавати', - говорить Олег Комуняр."

Він залишив Сімферополь і більше ніколи не повернувся туди. Наразі житель Криму оселився в Києві. Проте він все ще залишається вірним ультрас української "Таврії", хоч це вже не та команда, що виступає в Криму сьогодні.

Український футбольний клуб "Таврия" зіграв свій останній матч у Криму в травні 2014 року. Легендарного клубу, який у 1992 році став першим чемпіоном незалежної України, грав у Лізі чемпіонів та Лізі Європи, а в 2010 році здобув Кубок України, не стало.

Проте залишилися люди, які вважали, що кримський клуб можна відновити на території материкової України.

Комуняр разом зі своїми однодумцями складав листи та звернення до всіх потенційних учасників клубу чи тих, хто мав відношення до Криму. Проте через активні дії Антитерористичної операції, що здійснювалася українськими силовими структурами на сході країни з квітня 2014 по квітень 2018 року, ця діяльність на два роки призупинилася.

Усе змінилося, коли український журналіст Тарас Березовець написав у фейсбуці допис про клуб і зазначив, що теж уболівав за нього - Олег одразу зв'язався з ним, і вони домовилися про зустріч. Березовець запропонував організувати конференцію в Українському домі за участю відомих журналістів та колишнього президента "Таврії" Сергія Куніцина.

На цій самій конференції було оголошено, що прийнято рішення про старт процесу відновлення клубу.

"Нам відразу спала на думку ідея повернути 'Таврію' до Прем'єр-ліги. Керівництво [української] Асоціації футболу та Прем'єр-ліги підтримало цю ініціативу, оскільки клуб вибув не за спортивними показниками, а через непередбачувані обставини. Однак, знайти фінансування та інвестора на той момент не вдалося, і тому процес був відкладений ще на рік," - пригадує Комуняр.

Можливість виникла лише в 2016 році. Тоді Олегу була запропонована посада віцепрезидента Асоціації футболу Криму. Саме з аматорського чемпіонату "Таврія" розпочала своє відновлення.

"Таврія" почала демонструвати непогані результати, активно борючись за вихід до першої ліги. Вперше за тривалий час команда вирушила на зимові збори до Туреччини, враховуючи повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року. Це дійсно цікава історія. Тож, коли ми відновимося, скоріше за все, знову вирушимо на збори, але вже до Іспанії, адже з Туреччиною у нас не склалося", - з усмішкою говорить Комуняр.

У той же час, російські органи влади в Криму разом із представниками колишнього клубу "Таврія" з Сімферополя намагалися продовжити свою діяльність під відомою назвою. Проте, їм не було надано схвалення від УЄФА, внаслідок чого вони змушені були ввести абревіатуру з трьох великих літер для позначення "Таврія. Сімферополь. Крим". Таким чином, виникли два клуби зі схожими назвами: ФК "Таврія" (Сімферополь), що виступає у Другій лізі України, та ТСК "Таврія" (Сімферополь), який має право грати лише в Чемпіонаті Прем'єр-ліги Кримського футбольного союзу.

Чемпіонат Прем'єр-ліги Кримського футбольного союзу (КФС) - це професійний футбольний турнір. Організатором виступає Кримський футбольний союз (КФС), який не є членом УЄФА та ФІФА. Через санкції кримським футбольним клубам шлях на всеросійський чемпіонат закритий.

Комуняр вважає, що майбутнє кримського футболу виглядає невтішно.

"Чемпіонат Прем'єр-ліги Кримського футбольного союзу – це рівень обласних змагань. У нас є чемпіонати в Київській та Харківській областях. І, звісно, автобус для команди також потребує пального," - усміхається кримчанин, натякаючи на існуючі труднощі на півострові.

"Тож, так, це просто своє болото, воно нікому не цікаве. Я теж перед інтерв'ю зайшов подивитися [турнірну таблицю]. І там був якийсь матч фейкової "Таврії" із "Севастополем". Там візуально на стадіоні, може, людей 100 від сили. А за часів України на матч "Таврія" - "Севастополь" збирався майже повний стадіон. Могли зібрати 15-20 тисяч. Коли до тебе приїздить "Динамо" (Київ), "Шахтар" або навіть "Карпати" (Львів), "Зоря" (Луганськ), то це цікавіше, ніж коли гра з "Кизилташем" чи, я не знаю, з командою ковбасного заводу. Це просто нецікаво дивитися", - пояснює Комуняр.

У 2016 році відновлена українська команда "Таврія" розташувалася в Херсонській області та взяла участь в аматорському чемпіонаті. Гравці команди представники різних регіонів України.

"На жаль, кримчан у нашій команді не виявилося. Ми обрали лише тих, кого могли. Хочемо подякувати за перший сезон, адже хлопці в кінці вже добре зіграли разом. Ми досягли виходу до Другої ліги і тепер маємо певне уявлення про те, які позиції потрібно підсилити. Все це в межах наших можливостей," - ділиться Комуняр.

Він згадує, що кримський клуб тепло приймали в містах, куди вони приїздили на матчі.

"Таврія" завітала до маленького містечка або села, і місцеві жителі відразу ж впізнали: "О, "Таврія", з Сімферополя!" Пам'ятаю, як ми приїхали на аматорський чемпіонат у село в Чернігівській області. Як тільки заїхали, нас зустрів чоловік на велосипеді: "Хлопці, ви з Сімферополя?" Я відповідаю: "У теорії так, але ми з Києва". А він у відповідь: "Я з сусіднього села, приїхав, бо тут грає "Таврія!" Кожного разу, коли "Таврія" приїжджала в інше місто, місцеві жителі завжди говорили: "О, команда з Сімферополя, це здорово". Коли ми грали з "Ворсклою" в Полтаві, нас також тепло зустріли, розпитували про наш Крим. І не раз диктор зі стадіону наголошував, що Крим - це частина України. Це дійсно класно", - ділиться спогадами Олег.

Проте навесні 2022 року футбольний клуб "Таврія" зупинив своє функціонування. Це сталося знову внаслідок широкомасштабного вторгнення російських військ. База та компанія, що фінансувала клуб, опинилися під контролем окупантів.

Незважаючи на це, Комуняр впевнений, що "Таврія" повинна бути відновлена. Він вважає, що команди з міст, які перебувають під російською окупацією і беруть участь у українських чемпіонатах, мають виняткову значущість.

Футбол викликає інтерес у великої кількості людей. І стає очевидним, що футбольні клуби є одними з численних брендів, що представляють окуповані території, де мешкають українці. Минулого року я відвідав матч луганської "Зорі" проти "Оболоні" в Києві, і на трибунах було багато маленьких луганських фанатів. Вони були одягнені у шарфи та створювали плакати з іменами своїх улюблених гравців, прагнучи отримати футболки. Багато з них, можливо, вже не народилися в Луганську або були зовсім малими, але вони знають, що є луганцями, що їхня команда грає від їхнього імені, і вони щиро її підтримують. Тому мені б хотілося бачити відновлення "Таврії". Це було б величезним досягненням для багатьох кримчан, які проживають на вільній території України, - переконаний Комуняр.

Олег вивіз із Сімферополя колекцію футболок гравців "Таврії". Він ними дуже дорожить.

"Я мешкав в Ірпені, коли розпочалася повномасштабна війна. Я збирав футболки протягом більше десяти сезонів, і мені стало шкода, що вони можуть зникнути, адже це частина нашої історії. Вірю, що коли ми відновимо 'Таврію' і створимо музей, у нас буде можливість продемонструвати цю цінну спадщину," - ділиться своїми думками Комуняр.

Він переконаний, що "в третій раз удача буде на його стороні".

"Хто ще, як не ми? [Відновлення "Таврії"] - не зовсім мрія мого життя, але, напевно, десь на 90% це так. Це надзвичайно важлива місія, яка має великий соціальний значення. Не стільки очолити її, скільки повернути до життя. Нехай тим займаються ті, хто в змозі це зробити, а я просто буду ходити на футбол", - ділиться Олег.

Він сподівається, що коли-небудь знову відвідає стадіон "Локомотив" у Сімферополі, щоб насолодитися грою своєї улюбленої команди, а потім показати це місце своїм майбутнім дітям.