Герман Обухов: У 2026 році Росія переживе події, подібні до тих, що сталися з Радянським Союзом після війни в Афганістані – Блоги | OBOZ.UA

Фрагмент книги Германа Обухова "Украдена країна: як вкрасти два трильйони $".

Історія Росії розпочинається в 1547 році, коли Іван Грозний став першим царем і країна отримала назву "Русське царство". Раніше на території сучасної Росії існували численні розрізнені князівства, які постійно перебували у стані конфлікту. Київська Русь, що виникла в IX столітті, не мала жодного відношення до Московського князівства, з якого через шістсот років сформувалася Російська імперія. Половці та печеніги, які населяли ці ж території в той час, стали предметом маніпуляцій у сучасній російській історіографії, зокрема у висловлюваннях Президента Путіна, коли йдеться про корені російської державності. Це швидше нагадує казки бабусі Володимира Путіна, аніж серйозні наукові дослідження.

Становлення Російської імперії розпочалося у 1721 році під проводом Петра I, який став першим імператором та реформатором. Завдяки своїй перемозі в Північній війні проти Швеції, Петро I "відкрив вікно в Європу", заснувавши нову столицю імперії — Санкт-Петербург у дельті річки Нева. Це дало можливість виходу до Балтійського моря та сприяло розвитку національного судноплавства. Він також створив регулярну армію і потужний військово-морський флот, провів адміністративні реформи, розділивши країну на губернії та повіти, а також заснував Академію наук. Важливу роль у його досягненнях відіграло тривале навчання та робота в Голландії, де він здобував досвід на верфі, будучи царем Росії.

Сьогодні Росія є єдиною державою у світі, де невідомою силою закладено доленосні віхи протяжністю у дванадцять років. Ця закономірність починається 1881 року, коли терористи "Народної волі" вбили імператора Олександра II, після чого трон захитався. Через 12 років 1893 року в Російській імперії ввели державну монополію на будь-які спиртні напої. У країні, де практично всі, починаючи від підлітків, регулярно вживали спиртні напої, це стало епохальною подією. Дванадцять років потому, 1905 року Російську імперію вразила Перша революція, що отримала назву "кривава неділя", коли царські війська розстріляли мирну демонстрацію робітників у Санкт-Петербурзі.

Від першої революції у Франції російська імперія відставала на 116 років і свідомість народу не була готова до великих змін. Минуло ще 12 років і 1917 рокупро Росію заговорив увесь світ, бо там унаслідок Лютневої революції повалили монархію. Тимчасовий уряд Росії протримався недовго, і в листопаді країну накрила інша, соціалістична революція, яка привела до влади більшовиків і утопістів. З цього моменту Російська імперія припинила своє існування і стала називатися Радянською Росією або Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою (РСФСР).

Через дванадцять років після Соціалістичної революції Йосип Сталін, який зосередив усю владу в своїх руках, проголосив 1929 рік "роком великого перелому". Комуністична партія оголосила про перехід до індустріалізації та старт першої п'ятирічки. 23 квітня на XVI Конференції ВКП(б) був затверджений перший п'ятирічний план, спрямований на прискорену індустріалізацію країни. У тому ж році розпочалося будівництво ГУЛАГу, щоб використовувати безкоштовну працю ув'язнених, а 27 грудня Сталін оголосив про політику повної колективізації сільського господарства.

Через 12 років, 22 червня 1941 року, на країну обрушилася Велика Вітчизняна війна. Нацистська Німеччина вторглася в Радянський Союз, незважаючи на Пакт про ненапад. Ця війна тривала 4 роки і забрала 27 мільйонів життів. СРСР зміг вистояти завдяки військовій і гуманітарній підтримці Сполучених Штатів, які постачали до Радянського Союзу за ленд-лізом не тільки озброєння, а й продовольство з одягом для багатомільйонної радянської армії.

12 років по тому, 5 березня 1953 року, помер незмінний і, здавалося б, "безсмертний вождь світового пролетаріату" Йосип Сталін. Це стало початком змін у країні, ознаменованих "легкою відлигою". Нове керівництво Радянського Союзу звинуватило Сталіна в "культі особистості" та спробувало впровадити не дуже вдалі заходи щодо "демократизації". Сталінські табори почали закривати, а структури правоохоронних органів зазнали значних реформ.

До влади прийшов Микита Хрущов, ставши Першим секретарем ЦК КПРС, який не зупинився на цьому і розширив свої повноваження 1958 року, обійнявши посаду Голови Ради Міністрів. Тепер усі кермо управління державою опинилися в його руках. На стику 1964-1965 років, після наступних 12 років, відбулася подія, яка знову ж таки вразила всю країну - Секретареві ЦК КПРС Леоніду Брежнєву зі своїми "змовниками" вдалося змістити Микиту Хрущова з усіх посад і оголосити його правління "волюнтаризмом". З цього року в країні починається "період застою", що повільно підточував основи псевдо-соціалістичного ладу.

Через дванадцять років, у 1977 році, була прийнята нова Конституція СРСР. Хоча вона не внесла значних змін, проте закріпила домінуючу роль Комуністичної партії Радянського Союзу, що мала серйозні наслідки. Фактично, в країні встановилася диктатура КПРС, яку підтримував і контролював КДБ. Це період тривав недовго — всього дванадцять років, і вже в 1989 році Радянський Союз почав руйнуватися на очах у всіх. Протягом наступних двох років від колись потужної та "непохитної" радянської "імперії" не залишилося і сліду.

Початок нового тисячоліття в Росії ознаменувався значними перетвореннями. У 2000 році підполковник КДБ у відставці Володимир Путін став другим президентом країни після Бориса Єльцина. Він швидко визначився з курсом на побудову централізованої влади і вже в 2001 році, через 12 років після розпаду СРСР, почав реалізовувати концепцію "вертикалі влади". Зусилля Путіна по утриманню України та Білорусі в зоні російського впливу призвели до подій на київському Майдані в грудні 2013 року, що вилилося в Революцію Гідності взимку 2014 року. Ця революція завершилася втечею президента України Віктора Януковича та зміною влади, вартістю якої стали життя 108 протестувальників. У відповідь на ці події Володимир Путін вирішив покарати непокірну Україну, анексувавши Крим і приєднавши його до Російської Федерації в тому ж році.

У 2014 році події розгорталися швидко, і на Донбасі з'явилися переодягнені російські спецпризначенці, повторюючи сценарій, що відбувся в Криму. Розпочалась тривала конфліктна ситуація між Києвом та самопроголошеними утвореннями "Донецька Народна Республіка" ("ДНР") і "Луганська Народна Республіка" ("ЛНР"), які не отримали визнання від жодної країни, окрім Росії, Сирії та Північної Кореї. У 2022 році ці маргінальні "республіки" стали частиною Росії після фальшивого референдуму, і тепер їхня доля цілком залежить від Москви.

У лютому 2022 року президент Російської Федерації Володимир Путін та його найближче оточення вчинили критичну помилку, розпочавши війну в Україні з надією захопити столицю Київ за лічені дні. Офіційно назвавши цю агресію Спеціальною Військовою Операцією (СВО), Путін сподівався на швидкий успіх, подібний до "бліцкригу". Однак ситуація виявилася зовсім не такою, як планували "кремлівські можновладці". Визнати невдачу та відступити було неможливо, адже це загрожувало політичним самогубством. Конфлікт затягнувся на багато років, перетворившись на пастку, що нагадувала про війну в Афганістані 1979-1989 років.

Тепер настає найцікавіший момент і грандіозна інтрига, пов'язана з 12-річною історичною віхою. Що має статися 2026 року в Росії через 12 років після Майдану 2014 року? За всією логікою речей має статися те саме, що сталося з Радянським Союзом після виведення своїх військ з Афганістану і припинення війни з моджахедами. Однак імперії не розпадаються миттєво і сучасній Росії знадобиться, як і СРСР, 2-3 роки для зникнення на карті світу.

Тут слід зауважити, що і в Афганістані війна називалася "надання братньої допомоги" афганському народові, яку здійснював Обмежений Контингент Радянських Військ (ОКСВ). Сьогодні Росія стрімко рухається до розвалу, як наслідок наближення програшу у війні і руйнівних економічних чинників. Змусити Україну здатися і віддати Росії частину своєї території з людьми, які там живуть, не зможе ніхто. Війну з Україною Росія пограла навіть, не почавши її, а лише подумавши про взяття Києва за три дні. Це вирок.

Розпад Радянського Союзу не був викликаний політичною кризою чи "перебудовою", яку започаткував Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов. Головною причиною стала катастрофа в економіці. Економічний добробут СРСР значною мірою базувався на експорті енергоресурсів, зокрема нафти, що є актуальним і для сучасної Росії. У 1986 році ціна нафти впала до 12 доларів за барель через різке збільшення видобутку в Саудівській Аравії та США, що призвело до глибокої кризи в радянській економіці.

Не було можливості отримати фінансування для придбання сучасного обладнання, що призвело до різкого уповільнення розвитку численних секторів радянської промисловості. Багато експертів у політичній сфері вважають, що це було сплановане діяння з боку двох основних постачальників нафти, які прагнули вплинути на агресивну політику радянського керівництва та результати війни в Афганістані.

Ситуація погіршувалася. Другий пакет санкцій, ініційований Президентом Рональдом Рейганом у відповідь на радянське вторгнення в Афганістан, завдав серйозної шкоди радянській економіці, що зрештою призвело до її повного краху. Коли наприкінці 80-х років на полицях магазинів почали зникати не лише ковбаси, а й хліб, це викликало хвилю обурення навіть у найбільш терплячих радянських громадян. "Мій Болівар не витримає двох - надмірних витрат на армію та необхідності підтримувати добробут населення", - провадила радянська економіка до Центрального комітету КПРС і рванула геть.

Керівництво Росії, очолюване незмінним Володимиром Путіним, втілює в життя всі політичні прорахунки радянського уряду. Можливо, у них зовсім відсутня пам'ять, адже вони самі пережили часи розпаду СРСР і сумували за ним. Коли Росія зрештою розпадеться, їм не залишиться часу на жаль. Вони можуть навіть не встигнути відвідати місце, де буде написано: "Россия, 1991 - 2027", зникнувши, як тіні. Сьогодні у Путіна та його команди існує одна суттєва проблема: зміни вже неможливі.

Це поворотний момент в історії, що розгортається по спіралі, і Росія досягла стадії, з якої немає повернення. Їй залишається лише сповільнити своє падіння в безодню і відстрочити неминучий кінець цієї колись могутньої держави. Сьогодні у світі немає сили, здатної запобігти розпаду Росії та її зникненню з історичної арени. Те, чого не вдалося досягти зовнішнім ворогам, здійснили колишні агенти КДБ та члени КПРС. Це залишиться за ними. Світ зітхне з полегшенням, позбувшись постійного ядерного шантажу, що походить від маніаків, які живуть в обмані та блефі.

На московських вулицях під час спонтанного опитування перехожого запитали: "На вашу думку, чи є Росія неперевершеною країною?" Він, не вагаючись, відповів: "Звісно! У світі існують лише дві країни, з якими можна провести аналогії: Японія, де нічого немає, але все є, і Росія, в якій є все, проте нічого не вистачає".