У Києві відкрили культурний простір «Ветеранський намет»

У неділю, 6 жовтня, у Києві відбулось офіційне відкриття єдиної в Україні бібліотеки з книгами ветеранів, волонтерів та ВПО «Ветеранський намет». Відтепер він діятиме на постійній основі у приміщенні громадської організації «Український Легіон» за адресою: вул.Пестеля, 7 (неподалік від залізничного вокзалу).

Навіть ті, хто не був тут жодного разу, легко могли знайти місце відкриття. Ще здалеку можна було помітити прапори – державний, жовто-блакитний та прапор «Ветеранського намету». Було зрозуміло, що більшість з присутніх на відкритті давно знають один одного – вони тепло вітались, щиро раділи зустрічі. Тому й атмосфера, й спілкування на заході було своєрідним – дружнім та невимушеним, із взаємними жартами та підколами.

Невеличке приміщення ГО «Український Легіон» було не в змозі вмістити всіх охочих.

А люди все приходили та приходили, часто вітаючись гаслом «Слава Україні!». До початку офіційного відкриття відвідувачі мали змогу подивитись книги, які були виставлені на полицях або поласувати запашною кавою від Veterano Coffee.

Авторів  книг про сучасну російську-українську війну можна було відрізнити по бейджиках. Тому ще до початку церемонії будь-хто мав змогу підійти до них, поспілкуватись, отримати автограф чи зробити селфі.

У чому особливість цього культурного простору, я запитала у голови громадської організації «Український Легіон» Олексія Саннікова.

«У «Ветеранський Намет» будь-хто може прийти, подивитись ці книжки тут на місці, визначити що йому подобається і потім замовити. «Український Легіон» тут виступає, як координатор. Ми вважаємо, що ветеранська література – це дуже корисна реч, і в той час, коли в нас йде війна за розум, за мізки українців, саме такі заходи і саме така література дуже потрібні, бо на них фактично буде виховуватись наступне покоління українців, які будуть більш проукраїнські орієнтованими. Ми вважаємо, що це є одним з завдань «Українського легіону» – сприяти вихованню свідомих громадян України», – підкреслив голова «УЛ».

«Як і більшість гарних справ у нашій країні, «Ветеранський намет» почався зі скандалу, – розповідає один з організаторів, ветеран та автор книг «Світло та цеглина» та «Психи двох морів» Юрій Руденко.

Станом на початок року вже було видано на папері понад 500 книжок. Але було дуже багато людей, які не знали про факт видання і наявності цієї літератури. І коли була спроба заявитися всім гамузом на Книжковий Арсенал  – найбільше книжкову подію, то видавництва, які займаються виданням книжок про війну, зіткнулися з проблемою і не могли туди потрапити. І мабуть, цей шкандаль не виліз би з простору фейсбуку, якби не втрутилось Міністерство ветеранів. Тут вийшла дивна штука – взаємодія громадянського суспільства і державної установи, і врешті решт з’явився Ветеранський Намет на Книжковому Арсеналі. Якщо казати цифрами, то за 4 дні роботи Книжкового Арсеналу було продано понад 4 000 книг про війну від учасників війни.  І у третині випадків  – для покупця це була перша така книжка. Тобто людина приходила і питала – а що, такі книжки вже продають? Так, вже є, і дуже багато».

Робота «Ветеранського Намету» на постійній основі стала можлива завдяки тісній співпраці ГО «Український Легіон» з Українським державним центром національно-патріотичного виховання, на балансі якого і знаходиться будівля, в якій розташувалась ГО «УЛ». Це – гарний приклад співпраці державної установи з небайдужою та пасіонарною частиною громадянського суспільства.

«Ми з вами живемо поруч з сучасними героями. Раніше дітей вчили на героїці Другої світової війни, вояків Української Повстанської Армії, козацької доби, тобто героїв давніх. Зараз діти живуть разом, паралельно з героями сучасними. І тому це вже не просто право ветеранів написати про своє, а це вже, шановні друзі, ваш обов’язок, – відзначив директор Українського державного центру національно-патріотичного виховання, краєзнавства і туризму учнівської молоді МОН України Сергій Неділько, звертаючись до авторів-ветеранів. – Те, що ви пережили, потрібно правильно донести нашим дітям, для того, щоб вони вже з вас могли черпати натхнення на майбутнє. Тому що наші з вами діти – це не майбутнє нашої держави, а теперішнє. Які закладемо ми в дітей зараз основи, от такою і буде наша держава».  

На відкриття «Ветеранського Намету» завітав один з легендарних Кіборгів, які захищали ДАП Олександр Терещенко.

При обороні ДАПу  15 жовтня 2014 року у приміщення, де він знаходився з побратимами, залетіла граната. Олександр схопив її, та намагався викинути, але не встиг. Внаслідок вибуху він втратив праву руку, кість лівої, отримав важку травму ока та інші поранення. Але це не завадило йому стати автором книги «Життя після 16:30». Назва книги – час поранення, який розділив життя Олександра на «до» та «після».

У своїй книзі він описує повсякденний побут людини, яка має обходитись без рук. Це одна з найсильніших книг, позбавлена пафосу або жалю до себе. Це – внутрішній монолог сильної, мужньої та мудрої людини, яка кепкує та іронізує як з себе, так і з обставин, в які вимушено потрапила. Але на відкриття «Ветеранського Намету» Олександр Терещенко прийшов не лише як автор, але й як заступник міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та ВПО. Його офіційна промова була дуже короткою:

«Це дуже важливо, адже дивлячись на усіх цих хлопців, видно, як росте, збільшується наш Намет. Я вважаю, що це крута штука!».

Після закінчення офіційної церемонії я вирішила особисто поспілкуватись з автором книги «Життя після 16:30».

– Цю книгу я написав так неочікувано для себе, – розповідає Олександр Терещенко. –  Починав писати у фейсбуці та називав це «маячнею», Маячні номер один, маячня номер два. Там описано, як я був у реанімації, якісь кумедні моменти були, і потім набігло на збірку – 38 коротких оповідань про те, як людина пристосовується жити без рук. Як їсти-пити, з таким сенсом, що жити можна в будь-якій ситуації. І п’ять років після цього я живу. Продовжую писати, але з переходом до Міністерства не маю часу. Кожна історія, кожне оповідання – це якісь повчальні моменти, наприклад, як я почав готуватись до марафону морської піхоти. Оповідання мають щось нести. Якщо я подолав якусь річ в собі, то про це я пишу.

– Яким був зворотний зв’язок від читачів цієї книги?

– Багато схвальних відгуків, але я розумію, що десь звичайно це і просто підтримка. Я усвідомлюю, що не можна вважати, що я такий великий письменник. Але пишуть, що багатьом вона допомогла з точки зору мотивації. Наприклад, людина з руками-ногами, але загубилась у житті, не може себе знайти, і вважає, що життя скінчилось. До речі, у мене самого були такі епізоди, коли я вважав, що життя пропало. А коли вони бачать, що чувак живе без рук, – саме такі речі мотивують мене до написання».

Своєю думкою щодо відкриття «Ветеранського Намету» також поділився член ради ГО «Український Легіон», який займається національно-патріотичним вихованням Олексій Мартусенко.

«Участь Легіону у таких заходах, це безспосередньє виконання нашої місії  – виховання відповідальних громадян. І нехай це маленька цеглинка у великій стіні, але ця цеглинка має бути, і добре, що вона закладена нашими руками. Для ветеранської спільноти – це безумовний плюс, тому що чим більше таких майданчиків буде створено і діяти реально, а не на папері і не у фейсбуці, тим більше між ними буде взаємодії. А мережа таких майданчиків створить ту синергію, яка дозволить сформувати фундамент для справді українського майбутнього. Я займаюсь у Легіоні національно-патріотичним вихованням, і як раз такі підходи, не теоретично-методичні, а живі акції, доповнюють ті гасла і меседжи, які лунають з активної частини української суспільства».

З промовою на відкритті «Ветеранського Намету» також виступив ветеран, блогер, перший заступник міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та ВПО Антон Колумбет:

«Як і будь-який витвір мистецтва, книга – це закапсульована емоція. Коли я був маленький, особисто моє світосприйняття зробили ті книги, які я читав, особливо про війну. І можливо, саме через те, що ми читали книжки про війну, ми стали тим, ким ми стали. Неможливо недооцінити важливість взагалі витворів мистецтва про війну, особливо від тих людей, які прожили це самостійно. Тому що ця закапсульована емоція  – це правда. Це істина в чистому вигляді, яка вона є, і іншої істини бути не може, і ніколи не було. Солдатська література – це творчий пласт, який є надважливим для нашої країни, тому що молоді хлопці та дівчата будуть розуміти, що саме з вами відбувалося, і будуть розуміти, з якими думками люди йшли захищати Україну, і будуть самі захищати Україну. Це дуже важливо в контексті продовження боротьби за українську націю… Щиро вам дякую за те, що ви робите, бо це спонукає робити це інших. Для цього потрібна певна рішучість, бо ветеранська література — це оголений нерв».

Костянтин Чабала (позивний «Вікінг»).

«Дякую всім, хто прийшов, дякую, що запросили. Окремо я хочу подякувати Українському легіону. Бо якщо б у 2014 році не було вас, зараз не було б мене. Тому що мій шлях до АТО почався саме з Київського Легіону. Я потрапив сюди у вересні 2014 року. Проходили навчання, тренувалися, копали, бігали, тактичної медицини тоді ще не було, але було те, що потрібно з самого початку. І ці знання, які я в Легіоні отримав, потім дуже мені допомагали, коли я у березні 2015 року потрапив до армії, у 72 бригаду. Були під Волновахою, потім Докучаєвськ, потім під Авдіївкою. Був зенітником, був кулеметником, був командиром відділення піхотного, потім знову зенітником.

– Костянтин, з вашої точки зору – наскільки ветеранська література корелює з дійсністю?

– Є різні пласти літератури. Є чисто документалістика: щоденники, спогади. Є більш художньо-історична, наприклад, як книжка Юрія Руденка, де історичні події переплетені з художньою складовою. Є книги про війну, але художні, про такі я завжди кажу, що історія вигадана, але емоції справжні. З моєї точки зору, трошки не вистачає пласту літератури з містикою, фантастикою, фентезі, але з військовим уклоном, саме про цю війну. Думаю, що будемо заповнювати цю вільну нішу. Роботи ще непочатий край».

Одним з найзворушливіших моментів презентації «Ветеранського Намету» було декламування віршу «Один з нас» його автором  – Андрієм Кириченком, який служив у 72 ОМБр. Його збірка військової поезії, до якої увійшли вірші, написані з 2014 року, також представлена на полиці «ВетНамету».

На презентацію «Ветеранського Намету» завітали автори книги та фільму «Позивний «Бандерас» Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов.

«Я хочу сказати два слова з приводу Українського Легіону, – відзначив режисер фільму Артемій Кірсанов. –  Я згоден з тими словами, які сьогодні тут пролунали, що ми сьогодні закладаємо основу для патріотичного виховання молоді. І саме тому ми вирішили взяти саме таку тему – патріотичну, і продовжили її у фільмі «Заборонений» про Василя Стуса.  Книга «Позивний «Бандерас» була нашою першою книгою, зараз вже є друга. І десь з листопада ми будемо працювати над продовженням «Бандераса». Я дуже радий, що завдяки таким людям-патріотам, ветеранам і людям з активною громадянською позицією, відкриваються такі місця як ця бібліотека, хаб, культурний простір. І я буду радити всім сюди приходити. Бо необхідно, щоб люди дійсно знали сьогоднішніх героїв».

Видавець Ірина Білоцерківська представляла на відкритті «Ветеранського Намету» видавництво «Білка». Саме завдяки «Білці» побачили світ такі книги, як “Грязь.khaki” (автор  – Сергій Сергійович «Сайгон»), збірка “Чемоданные истории”,  “Доця”  (Тамара Горіха Зерня).

«Сьогоднішня подія  це велике полегшення для мене, тому що мене часто питають, де можна подивитись всі книжки про війну, в одному місці, – відзначила Ірина Білоцерківська. – І я гадаю, тут дуже класна локація, поруч з залізничним вокзалом. Люди можуть приїхати, не знають, куди піти, де провести пару годин, зайшли сюди, подивилися, посиділи, почитали, щось замовили, – все ідеально. Тому зараз Ветеранський Намет стає на зимування, будемо чекати весни і нових подій з ВетНаметом».

Ще раз нагадаємо, що культурний простір “Ветеранський Намет” діятиме на постійній основі у приміщенні ГО “Український Легіон”. Запрошуємо всіх, кому цікаво дізнатися більше про війну та наших героїв-ветеранів, щоп’ятниці з 16 до 20 години на вул.Пестеля, буд. 7.

Раніше «Столичний регіон» повідомляв, що Ветеранський Намет отримає постійну адресу в Києві.

Текст: Валентина Бикова

Фото: Влад Степаненко, Олена Ліньова