Переяславський скансен дивує світ

 

Музейний комплекс просто неба – уже не дивина в Україні. Перший комплекс почали створювати у 1964 році в місті Переяслав-Хмельницький. Він увібрав у себе народну архітектуру та побут Середньої Наддніпрянщини.

А вперше подібний музей створили у Швеції в 1891 році. Для цього використали стокгольмський маєток Артура Халезіуса «Skansen». Назва маєтку стала синонімом етнографічного комплексу просто неба. Тому Переяславський музей, розташований за містом, прямо на Татарській горі, іноді теж називають скансеном.

На території комплексу, що займає близько 30 гектарів, розташовано 300 об’єктів, із них 122 – пам’ятки народної архітектури ХVІІ-ХІХ століть.
Це 20 садиб із хатами та господарськими будівлями, 23 різноманітні установки та майстерні, більше 20 тисяч творів народного мистецтва, знарядь праці, речей побуту, зібраних у лісостеповій зоні України.

Чудовою прикрасою музею є два рукотворні ставки, дендропарк із десятками тисяч дерев та кущів, дбайливо доглянуті двори та городи.


Музейний комплекс «Переяслав» є одним із найбільших заповідників України. У його фондах дбайливо зберігаються 166 000 експонатів.

Серед них є такі, що мають світове значення: 11 церковних споруд, 16 млинів, зібрання давньої кам’яної скульптури й похоронних саркофагів епохи міді й бронзи, матеріали поселень трипільської культури, скіфського часу, Черняхівської культури, ікон ХVІІІ-ХХ ст., зібрання стародрукованих видань, колекція козацького періоду, багаті етнографічні колекції.


Серед архітектурних пам’яток є рідкісні зразки: церква Покрови Пресвятої Богородиці початку XVII століття, дзвіниця середини XVIIІ століття з Правобережної Київщини, церква святого Георгія з Переяславщини, зображена Т.Г. Шевченком на малюнку «Андруші», вишуканий мисливський будинок князя О. Горчакова, церковнопарафіяльна школа початку ХІХ століття, лісний кордон – будинок лісової охорони кінця XІХ століття з півдня Київського Полісся.А ще є багато старожитностей, якими му зей пишається, зокрема стилізовані хати середняка, чинбаря, столяра, гончара. А це – тисячолітня минувшина нашого краю.

Чимало пам’яток архітектури – просто унікальні, мають національну цінність. Це Вознесенський собор, збудований коштом Івана Мазепи, Переяславський колегіум, Михайлівська церква, будинок і садиба видатного лікаря Андрія Козачковського, вірного товариша Тараса Шевченка. Власне, поета й привабив Переяслав тільки тим, що тут жив і працював його друг. Це вже згодом Шевченко прикипів серцем до природи переяславського краю. Як згадував Козачковський, «Тарасу в нас писалося легко». Тут Шевченко написав 10 найкращих своїх творів. Саме Переяславська земля стала батьківщиною Шевченкового «Заповіту».


Сьогодні Переяслав називають музейним царством. І недарма. У цьому місті – найбільша кількість музеїв серед малих міст України. Їх тут – 27, майже по одному музею на 1000 осіб! Тематика музеїв досить обширна, вона розкриває історію Наддніпрянщини, починаючи з часів пізнього палеоліту до часів Київської Русі. Тут представлені унікальні скульптури «кам’яні баби», поховальні саркофаги і перші кам’яні статуї людей, які населяли українські степи. Значна частина експонатів – справжні речі, знайдені під час масштабних археологічних розкопок.


Самі музеї задовольнять будь-які смаки: від популярного серед туристів музею народної архітектури під відкритим небом – до музею хліба, від музею кобзарського мистецтва – до музею лікарських рослин, від музею історії бджільництва – до музею історії філософії, від скульптурно-портретної галереї, відкритої в літаку ТУ-114 (!) — до діорами «Битва за Дніпро восени 1943 року».


Саме з Переяславом пов’язана перша згадка в літописі слова «Україна». Здобувши перемогу над половцями, важко поранений князь Володимир Глібович захворів і помер у цьому місті. Він здобув славу хороброго оборонця не тільки Переяславщини, а й Київщини, Чернігівщини і всіх українських земель від нападів половців. Його поховали в Михайлівському соборі в 1187 році, де написали: і плакашеся про нього все переяславці, про нього ж Україна багато постонаша.


У Переяславі багато найдавніших експонатів. Приміром, Козацька залога сімнадцятого століття. Таку фортецю будували на кордонах державних або козацьких територій. Вона була оточена частоколом із бійницями та високими вежами, глибоким ровом і гострими палями. Всередині були конюшня та житло козаків. За допомогою спеціальних знаків, вогню та диму, що запалювалися на сторожовій вежі залоги, воїни сповіщали сусідні фортеці про наближення ворога.


Є тут і раннє святилище половців, якому майже 1000 років, і ще багато-багато цікавого, неповторного. Усе це слід неодмінно побачити, аби доторкнутися до славної історії рідного краю.

Залиште перший коментар.

Залиште коментар

Читайте також