Покрокова реалізація реформ: досвід Обухівського району

Минулий 2018 рік для Обухівщини був непростим – місцеві депутати висловили недовіру попередньому голові Обухівської районної державної адміністрації, а наприкінці листопада, згідно з розпорядженням Президента України, його було звільнено з посади. У той же час з’явилося розпорядження про призначення очільником району Михайла Письменного. Згідно з указом Президента, 3 грудня він приступив до виконання своїх обов’язків з випробувальним терміном строком на три місяці.

Про перші кроки очільника району на новій посаді та про завдання на 2019 рік, які стоять перед громадою Обухівщини, дізнавалася журналістка «Столичного регіону».

Довідково: Письменний Михайло Іванович 1968 року народження, уродженець Обухівщини. Три роки обіймав посаду Долинянського сільського голови Обухівського району. Одружений, має доньку.

– Олександре Івановичу, з якими основними планами Ви йшли на цю посаду та з якими викликами Вам довелося зустрітись?

– Найперший виклик – це робота з людьми, з місцевими головами, адже які б відносини не були між людьми та керівниками, все одно потрібно завжди знаходити компроміс, правильно реагувати на ситуацію і робити все можливе, аби налагодити роботу на місцях, щоб від неї була користь людям.

Починаючи з 3 грудня ми окреслили для себе велике коло завдань, які в майбутньому маємо виконати. У першу чергу це стосується реформи медицини, яка була започаткована Президентом України, реформи освіти, проведення роботи щодо об’єднання територіальних громад. Ми ставимо перед собою саме ці першочергові завдання на 2019 рік.

– Розкажіть по порядку, які плани та перспективи має район на 2019 рік у сфері медицини. Як справи з підписанням декларацій і на скільки відсотків втілена в районі медична реформа?

– У грудні минулого року на Обухівський район були виділені кошти з держбюджету на будівництво трьох сучасних амбулаторій, які будуть зводитися в селах Трипілля, Григорівка та Красне-1. Якраз це будівництво відбувається завдяки ініціативі Президента України, тобто завдяки медичній реформі. Таким чином, 90 відсотків фінансування бере на себе держава, а решту (10 відсотків) узяли на себе районний та місцеві бюджети. Станом на сьогодні укладені відповідні договори і підрядні організації вже приступили до виконання робіт. Сучасні амбулаторії мають бути здані в експлуатацію влітку 2019 року. Також у поточному році плануємо виконати капітальний ремонт приміщення інфекційного відділення Української районної лікарні. На сьогодні там уже замінено вікна, а із закінченням зимового періоду за рахунок співфінансування з Фонду регіонального розвитку та бюджету району розпочнеться капітальний ремонт. У рамках медреформи наразі на стадії погодження перебуває будівництво двох амбулаторій у селах Старі Безрадичі та Германівка – це їхнє бажання, підкріплене в тому числі й фінансовими можливостями.

Щодо декларацій, то станом на сьогодні в Обухівському районі укладено 25 тис. 608 декларацій, що становить 72,14% від загальної чисельності населення району. Але ж потрібно розуміти і той факт, що законодавством не забороняється підписувати декларації з лікарем, який територіально не відноситься до нашого району, тому офіційної статистики, чи уклали ці 30% угоди деінде, в нас, на жаль, немає. Але я вважаю, що загалом по Україні та області відсоток укладених декларацій у нас непоганий.

– Не менш важливою галуззю є освіта. Як Ви оцінюєте якість освіти в районі та умови її надання, які кроки в подальшому будуть реалізовуватись у напрямі освітньої реформи?

– Найголовнішим завданням у рамках програми Уряду я вважаю саме забезпечення доступності шкільної та позашкільної освіти. У нас у цьому році передбачається відкриття інклюзивного центру, який згідно з нашим планом буде розташовуватись у місті Українка. Там нині йде добудова корпусу початкової школи при СЗОШ №1. Саме в цьому корпусі будуть облаштовані приміщення для інклюзивного центру. Чому саме в місті Українка буде такий центр? На сьогодні в нас у районі налічується 152 дитини з особливими потребами, батьки яких виявили бажання навчати дітей у такому центрі. 52 дітей перебувають на обліку саме в місті Українка. Поки що в районі немає відповідних приміщень для такого центру. Підрядники обіцяють ввести в експлуатацію будівлю та центр інклюзивної освіти вже з настанням нового навчального року. Наразі ж, якщо оцінювати загалом освіту по району, варто сказати, що дошкільні навчальні заклади забезпечені технічними засобами на 80% – телевізори, магнітофони, музичні інструменти і т.д. Обладнання ефективно використовується в освітньому процесі. У 2018-2019 навчальному році по-новому вчаться всі першокласники – школи забезпечені інтерактивними дошками та всім необхідним матеріалом згідно з умовами освітньої реформи, можна сказати, на 100 відсотків.

До того ж, у цьому плані нам активно допомагає народний депутат Ігор Кононенко. Цього року він пообіцяв посприяти в забезпеченні трьох шкіл спеціальним обладнанням, яке називається «розумна школа», завдяки якому батьки зможуть бачити у себе вдома через комп’ютер, як навчаються їхні діти. Крім того, це ще й безпека освітнього закладу. Це мають бути школи сіл Григорівка, Трипілля та СЗОШ №1 міста Українка.

– Як Ви оцінюєте стан доріг у районі, у віддалених селах, чи відбуваються якісь зміни? Нам відомо, що дорога поблизу Трипільської ТЕС (Українка – Трипілля), куди щодня їздять на роботу сотні мешканців району, наразі перебуває у жахливому стані. Яка подальша доля цієї дороги?

– На дорозі Українка – Трипілля наразі зроблено аварійний ремонт, а з настанням тепла буде проводитися капітальний ремонт до села Трипілля. Минулого року було зроблено капітальний ремонт дороги Обухів – Українка, і водії вже встигли відчути різницю. Ці роботи виконуються за рахунок коштів держбюджету. Проте і цього б район не побачив, якби не допомога народного депутата Ігоря Кононенка. Саме він добивався виділення коштів на ремонт дороги Обухів – Українка, і дороги по місту Обухів.

– Як жителька Українки, можу підтвердити: люди з прилеглих населених пунктів роками потерпали від вщент зруйнованої дороги. Якби не підтримка Кононенка, то так було б і надалі. Нині трасу зробили добротно. І це не єдина дорога столичного регіону, якою він опікується.

– Такого дорожнього «буму», який відбувається зараз у районі та в селах, не було років 25. Знаю це на особистому прикладі: за рахунок Фонду регіонального розвитку в селі Долина здійснено капітальне будівництво дороги протяжністю 900 метрів і вартістю 1 млн 200 тис. грн, де сільська рада прийняла пайову участь у розмірі всього 10 відсотків. За 500 років життя села доріг не було взагалі ніяких. Це була глина, багнюка, цегла. Зараз держава будує ці дороги, активно відбуваються як капітальні ремонти, так і поточні. Тому особливих нарікань з приводу цього я особисто не чув.

– Останні два роки всі обговорюють адмінреформу. Як Ви ставитесь до об’єднання територіальних громад, чи є якісь перспективи децентралізації в Обухівському районі?

– На жаль, що до децентралізації я, як голова, мушу визнати, що стан реформи в районі не відповідає тим вимогам, які поставлені перед громадами. Конкретно: у нас не створено жодної об’єднаної громади. У перспективному плані району повинно бути три об’єднані громади з центрами у містах Обухів та Українка і в СМТ Козин. Моя думка як звичайної людини – обов’язкове об’єднання. Зрозуміло, що деякі керівники сіл сприймають це, можливо, якось негативно чи з пересторогою. Але коли я особисто запитував у сільських голів, щоб навели хоча б одну обставину, яка б заважала цьому, то відвертої відповіді не отримав. Жодне село району без цієї реформи не зможе себе утримувати на належному рівні. На сьогодні жодне село не є самодостатнім, крім селищ міського типу. Усі школи району та дитячі садочки утримуються за рахунок субвенцій із держбюджету. В середньому в селі на 600 осіб бюджети доволі невеликі, їх вистачає тільки на заробітні плати працівникам. Щоб, скажімо, здійснити розчистку доріг потрібна техніка, а вона відсутня, а на будь-які інші роботи, не кажучи вже про капітальні ремонти, коштів немає. Люди ще не розуміють: якщо держава припинить надавати субвенцію, вони просто не виживуть. Тому нам потрібне об’єднання. В подальшому я буду намагатись робити все можливе, щоб і сільські голови, і самі громади зрозуміли це.

– Хотілося б почути від Вас інформацію і щодо питання сміття. Наразі весь район та й область звозять сміття на 5-й полігон. Минулого року ходили чутки, що полігон закриють, адже люди, які живуть поблизу, влаштовували страйки. Як наразі справи з полігоном? Чи не передбачається в цьому питанні колапсу, адже це єдиний полігон на всю Київщину?

– Що стосується 5-го полігону, то ми розуміємо, і це факт, що основна частка цього полігону належить нашій столиці. Але враховуючи те, що він знаходиться на території Обухівського району, ми теж несемо юридичну й моральну відповідальність за людей, які живуть поблизу нього. Ця проблема існує вже десятки років, вона не з’явилася вчора чи рік тому. Держава теж повертається обличчям до цих людей. У зв’язку з цим проводились різні екологічні експертизи, а на нараді, яку я відвідав нещодавно у КОДА, пролунала новина, що близько 15 млн гривень планується у 2019 році освоїти на цей полігон і виконати роботи, пов’язані з екологічною безпекою людей. Ситуація, особливо для жителів Підгірців, дуже неприємна, але станом на сьогодні, якщо закрити цей полігон, буде сміттєвий колапс і в районі, і в Києві. Держава планує там побудувати сміттєпереробний завод, тому думаю, що питання владнається. Щодо ситуації зі сміттям в Обухівському районі, то по селах у кожній громаді укладено договір щодо його вивозу. В Обухові розташовані підприємства, які здійснюють вивіз та переробку сміття. Це, насамперед, підприємство «Обухіввторресурс», тому в цьому плані наразі питань немає.

– Олександре Івановичу, до Вас щотижня на прийом ідуть люди з різних куточків району. З якими питаннями найчастіше звертаються?

– Офіційно прийом голови ведеться щосереди з 10-ї до 12-ї години. Але відтоді, як я прийшов у цей кабінет, я жодній людині не відмовив, коли б вона до мене не приїхала, якщо я на місці. Люди приїздять з різними проблемами: непорозуміння з місцевими органами самоврядування, сільськими головами, часто-густо звертаються по допомогу із соціальних питань, щодо вирубки аварійних насаджень, особливо це стосується сіл. Намагаюсь максимально допомагати людям, навіть якщо те саме дерево, скажімо, не входить у коло обов’язків райдержадміністрації. Але не відмовляємо людям, по можливості надаємо допомогу.