Смертна кара чи хімічна кастрація? Як захистити дітей від сексуального насильства

Після жорстокого вбивства 11-річної Дарини Лук’яненко з Одещини українці почали масово підписувати петицію «Про захист дітей від сексуального насильства». В ній йдеться про негайний розгляд парламентом законопроекту про збільшення терміну ув’язнення для педофілів, створення спеціального реєстру і хімічну кастрацію злочинців. Чи допоможе це зменшити кількість жертв, і як допомогти своїй дитини не стати здобиччю ґвалтівника?

Що сталося з Дариною Лук’яненко?

Маленька жителька села Іванівка Одеської області Дарина Лук’яненко пішла на заняття до танцювального гуртка. І зникла серед білого дня. Дівчинку шукали 6 днів більше півтисячи людей: поліція, односельці, нацгвардійці, рятувальники, волонтери. Але знайшли, на жаль, вже мертвою на подвір’ї у одного з односельців: її роздягли, зв’язали і кинули у вигрібну яму.

Правоохоронці швидко вийшли на ймовірного злочинця. Ним виявився 22-річний сусід Дарини – Микола Тарасов. Він зізнався у вбивстві дівчинки, а на запитання, чому він це зробив, відповів: «Не знаю».

Будівлю суду, до якого привезли на засідання обвинувачуваного, довелося ретельно охороняти, бо люди погрожували йому самосудом. За судовим рішенням Тарасова взяли під варту без права виходу під заставу.

Страшні цифри

Вбивця Дарини погоджується, що забрав життя дівчинки, проте зґвалтування заперечує, каже, що нічого з нею не робив. Так це чи ні, слідство обов’язково з’ясує пізніше. Проте саме смерть Дарини Лук’яненко підняла серед українців хвилю підтримки законопроекту про посилення покарання для педофілів. Відповідна петиція про розгляд і прийняття відповідних змін до законодавства за кілька днів набрала більше 28 тисяч голосів з необхідних 25 тисяч.

До речі, сам законопроект не новий – на його прийнятті наполягають вже третій рік: з березня 2017 року. Тоді все скінчилося обговоренням. І ось знову – вимога прийняти закон, вже від суспільства.

Перший заступник голови Нацполіції України В’ячеслав Аброськін написав на своїй сторінці у Facebook:

«Це вбиті діти: Анастасія Балябіна та Тетяна Мізина із Севастополя, Аліна Васютіна з Донецької, Аліса Оніщук з Харківської, Дарія Лук’яненко з Одеської областей, які були зґвалтовані та вбиті. Це діти, заради яких я особисто для себе прийняв рішення зробити все можливе, щоб покидькі, які ґвалтують дітей за свої злочинні дії несли відповідальність не тільки кримінальну, а щоб від них чуралися, як від звірів, протягом всього їх життя. Дякую всім небайдужим громадянам нашої країни, які підписали петицію до ВР України щодо підтримки законопроекту #6607 про посилення покарання за статеві злочини відносно дітей».

Тільки за одні вихідні – з 15 до 17 липня – київська поліція отримала 9 заяв щодо зникнення дітей. На щастя, всі вони знайшлися живі і здорові. Але так буває не завжди. Інна Лук’янович, яка зникла у столиці ще в липні 2011 року, досі не знайдена. На той момент їй було 9 років. Невідома й доля 16-річної киянки Софії Шептицької, яка пішла з дому в лютому нинішнього року. Інформація про дівчат міститься на сайті Служба розшуку дітей.

В Україні лише за перше півріччя цього року вбито більше 50 дітей! Частина з них стали жертвами ґвалтівників. А всього в Україні щорічно реєструється більше 5 тисяч випадків сексуальних злочинів проти дітей. Які доводи на користь негайного розгляду законопроекту можуть бути переконливішими?

Чого боїться педофіл?

Як стверджують фахівці, найбільше педофіл боїться публічності, впізнаваності. Йому не байдуже, що з ним буде далі. Він боїться викриття і осуду. Взагалі, більшість ґвалтівників – боягузи. Вони майже ніколи не обирають жертву, здатну дати відсіч, їм цікаві безпомічні, невпевнені у собі особи. Наприклад, діти.

Публічність – саме на цьому й наполягають автори законопроекту #6607. Окрім збільшення міри покарання до мінімальних 20 років ув’язнення, вони пропонують створити напівзакритий реєстр педофілів з історією злочину, місцем проживання та роботи. Мета – не допустити таких до роботи у дитячих закладах. Для цього керівники дитячих закладів матимуть право отримати інформацію з реєстру, тобто зможуть перевірити, чи безпечний для дітей працівник, що наймається.

Ще один пункт законопроекту – хімічна кастрація.

Хімічна кастрація – що це?

Не зовсім те, що більшість людей розуміє під словом «кастрація», а введення спеціальних медичних препаратів в організм педофіла. Це на деякий час знижує статевий потяг людини.

Психіатри переконують: лише ув’язнення педофіла не виправить – 70% з них після звільнення знову ґвалтують дітей. Причому злочини дедалі стають страшнішими. У випадку класичної педофілії справа, дійсно, в голові нападника, адже приблизно 60% педофілів в дитинстві самі ставали жертвами сексуального насильства.

Хімічна кастрація використовується у багатьох країнах світу як гуманний метод зниження сексуально агресії. І статистика свідчить на її користь. Так, у Великій Британії кількість рецидивів у педофілів з 40% зменшилась до 5%, у Німеччині – з 80% до 3%.

В більшості країн хімічна кастрація пропонується не як покарання, а як добровільне лікування – таким чином засуджений може скоротити собі термін ув’язнення. Правда, для цього лікарі мають підтвердити, що він дійсно «вилікувався».

Вже 10 років закон про хімічну кастрацію діє на території нашого найближчого сусіда – Польщі. До речі, хімічну кастрацію тут застосовують примусово, а не добровільно.

А ось в Чехії пішли ще далі: тут ґвалтівників дійсно каструють – хірургічно. Правда, на це потрібна згода самого ґвалтівника – в обмін на дострокове звільнення.

Правда, щодо хірургічної кастрації у психіатрів є своя думка. Деякі з них вважають, що агресія в людині все одно проявиться – може, й не в вигляді сексуального, але не менш страшного злочину.

Як допомогти дитині не стати жертвою ґвалтівника?

Звісно, не вийде завжди бути поруч з дитиною, особливо, коли вона підросте і намагатиметься бути самостійною. Гіперопіка з боку батьків – теж своєрідний «побічний продукт» страху за них через випадки педофілії. Повний, тотальний контроль робить дитину безвільною, не дає вчасно подорослішати, вважають дитячі психологи.

То що ж робити? Говорити з дитиною, давати інформацію, але не лякати, а розповідати. Ми ж пояснюємо дітям правила поведінки на дорозі без зайвих кривавих подробиць про аварії? Так само і тут.

Про що говорити? Про тіло й інтимні органи – хто їх може бачити й торкатися. Про різних людей і як поводитися з ними – і не тільки з незнайомцями! Величезна кількість сексуальних злочинів проти дітей скоєна знайомими або навіть родичами. Щодо випадків, про які діти обов’язково мають розповідати батькам.

А ще – зробіть дитину «незручною» для злочинця: навчіть привертати увагу оточуючих, пручатися, кричати, не боятися і не стидатися кликати на допомогу.

Головна допомога з боку дорослих – небайдужість. Підозрюєте, що навіть з незнайомою вам дитиною щось не так? Не робіть вигляд, що нічого не відбувається – підійдіть і розпитайте. Незручність ситуації у разі вашої помилки – зовсім не ціна за дитячу безпеку.

Чи буде прийнятий закон?

Радою нинішнього скликання, найвірогідніше, ні. Хоча в парламенті ініційований його розгляд на 27 червня. Тож, скоріш за все, надія на депутатів наступного скликання.

А поки що…

«У Запоріжжі був затриманий молодий чоловік, 1996 р.н., який ґвалтував дівчинку, свою хрещену, 2015 р.н., всі свої злочинні дії фіксував на камеру мобільного телефону. Всі ці відеоматеріали в ході проведеного обшуку були вилучені працівниками поліції. Встановити цього покидька вдалося тільки завдяки роботі кіберполіцейських. Цими фото та порно зі ґвалтуванням дитини цей покидьок заробляв гроші. Скільки ще потрібно, щоб було зґвалтовано та вбито дітей, аби закон про посилення покарання за статеві злочини відносно дітей й створення реєстру осіб, засуджених за статеві злочини, був прийнятий? А до цього питання залишається відкритим, чия дитина наступна?» – В’ячеслав Аброськін.

Фото: 24tv.ua, racurs.ua, Facebook/В’ячеслав Аброськін

---

Нагадаємо: В столичному озері Вирлиця знайдений труп зниклого добу тому 9-річного хлопчика.