Звільнений з російського полону журналіст УНІАН поділився історією, як він потрапив у captivity.

Дмитро Хилюк провів більше трьох років у російському полоні без жодних підстав / фото УНІАН

На святкування Дня Незалежності вдалося звільнити кореспондента УНІАН Дмитра Хилюка, який перебував у російському полоні з початку повномасштабної війни. В ексклюзивному інтерв'ю для УНІАН він поділився своєю історією про те, як опинився в руках ворога.

За словами Дмитра, для нього особисто війна розпочалася 25 лютого 2022 року, коли його село Козаровичі під Києвом окупували російські війська. Окупанти тоді стали дуже злими, оскільки Збройні сили України чинили запеклий опір російському вторгненню.

"Я ще не знав, що вони викрадають людей. Знав, що ходять по вулицях - до нас теж приходили, в нашому домі ночували, типу, "несли варту". Знав, що забирають телефони, грабують, але що людей забирають, не знав", - повідомив Хилюк.

За його словами, до 27 лютого в селі ще зберігалися електрика, інтернет та телефонний зв'язок. Дмитро продовжував виконувати обов'язки журналіста, передаючи новини про ситуацію в окупованому населеному пункті.

"3 березня мене затримали разом з батьком. Напередодні наш дім потрапив під обстріл "Града" (зараз я вже знаю, що це було саме так), в результаті чого в будинку не залишилося дверей, а стіна була зруйнована. Тому ми переночували у сусідки. Вранці разом з батьком вирушили додому, щоб оглянути завдані пошкодження і якось закрити дверний отвір, щоб можна було розпалити вогонь у печі, адже на вулиці ще панувала холоднеча", - розповів Дмитро.

Щойно він та його батько вийшли за поріг сусідського будинку, буквально через 50 метрів з'явились окупанти.

"Вони йшли, вочевидь, із якоїсь "зачистки", бо тримали автомати на готові. Наставили зброю на нас, поклали на землю, обшукали... У нас не було нічого такого, що забрати, тому забрали цигарки. Ще у мене в кишені було кілька прикрас - мамині, ще радянських часів (їх забрав із будинку, боявся, щоб не пограбували). Їх теж окупанти вкрали", - відзначив він.

Потім росіяни відвели їх до великих ангарів, виготовлених із профільного металу, розташованих приблизно за 400 метрів від їхнього рідного дому.

"Нас буквально затягли туди. Як тільки потрапили на територію, нам зав'язали очі, скрутили руки, а деяким навіть ноги, і кинули в приміщення без вікон та світла. У повній темряві ми провели три дні, лежачи на підлозі. Один раз на добу нас виводили до туалету, але молодших та фізично міцніших хлопців боялися, тому їх не брали. Крім того, один раз на день нам давали води, а за три дні ми отримали лише маленький шматочок вафлі", - розповів Дмитро.

Він додав, що їх з батьком розділили.

"Вони обманювали мене, стверджуючи, що звільнили мого батька, а татові, як з'ясувалося згодом, говорили, що відпустили мене...", - зауважив Дмитро.

Кілька разі Дмитра та інших бранців росіяни перевозили з місця на місце. Зокрема бранці побували у селі Димер, потім їх вантажівкою перевезли у приміщення промислового холодильника в окупованому Гостомелі.

"16 березня нас помістили в вантажівки, вікна яких були закриті фанерою. На нас вже були надягнуті металеві наручники, і нас кудись везли. Через невелику щілину я зміг побачити, що ми рухаємося на північ — сонце било в спину. Тоді я зрозумів, що, скоріше за все, ми вже покидаємо Україну," - поділився своїми враженнями Дмитро.

За його словами, майже всі, кого схопили росіяни, були місцевими цивільними мешканцями. Причин, чому їх затримали і так жорстко поводяться - росіяни не пояснювали.

"Щоразу, коли нас транспортували, нам заявляли: 'Вас перевірять і відпустять'. Нібито, якщо ви не маєте відношення до коригування, то зможете повернутися додому. Тобто, нас постійно обманювали. Вони просто добирали людей для обміну та шантажу," - пригадує журналіст.

З Гостомеля Дмитра та інших ув’язнених перемістили на білоруську територію, де вони знаходилися у містечку Наровля.

Він зазначив, що на той час в полоні українських військових опинилося небагато людей, проте всі, включаючи цивільних, заповнювали російську картку для військовополонених.

"18 березня нас погрузили у військові автомобілі - будки без вікон, одягли кайданки і повезли у невідомому напрямку. Привезли, як ми потім зрозуміли, в дуже страшне місце - СІЗО №2 у місті Новозибков Брянської області. Це стара тюрма - сіра, з високими стелями, дуже товстими стінами, якимись склепіннями... Тут при так званій прийомці нас дуже сильно били. На всьому "шляху" - від автозака дооформлення документів - гатили дубинками, руками, кидали об землю, травили собаками", - розповів журналіст.

Як повідомляв УНІАН, У День Незалежності України, 24 серпня з російського полону повернулася велика група українських громадян. Точна кількість визволених бранців офіційно не називалася, але відомо, що окрім військовополоненних додому повернули і 8 цивільних заручників.

Більшість тих, хто повернувся, перебували в полоні з 2022 року. Серед цивільних заручників - два журналісти, медик та навіть мер Херсона, викрадений росіянами під час окупації міста.