З яких джерел черпають свої корені "нові" концепції миру?

На тлі триваючого корупційного скандалу в Україні, у низці західних ЗМІ знову заговорили про можливе визначення контурів заморозки війни. Нібито США готують оновлену концепцію.

У той же час, напередодні з’явилася ще одна новина - про нібито активізацію переговорів між Москвою та Вашингтоном, які проходять у закритому режимі.

Зрештою, планувалася зустріч між Єрмаком і Віткоффом у Туреччині, але вона була скасована. Натомість президент Зеленський прибув туди з оголошенням про переговори щодо справедливого миру. Проте, з ким відбуватимуться ці переговори, поки що не відомо.

Водночас до Києва прилетів генерал Дрискол - командувач сухопутними військами США і друг Ді Венса...

Якщо об'єднати ці події в єдину картину, можна зробити висновок про можливість відновлення переговорів. У найгіршому випадку для України це може відбутися за аналогією з ситуацією в лютому-березні 2025 року, коли Трамп наполягав на компромісах з Росією. І для цього є, як мінімум, чотири підстави.

1) Трамп, зрештою, активно діє на фоні переговорів з Китаєм. Президент США планував призупинити конфлікт в Україні в межах, які він сам встановив, і розпочати спільні ініціативи з Росією. Таким чином, у контексті конкуренції з Пекіном, він прагне використати Москву як фактор, що може стримати китайські амбіції в Європі та Азії. Крім того, без додаткових витрат він хоче підкреслити, що Східна Європа залишаються під значним впливом США. І зрештою, отримати вигоду від економічної співпраці з Росією.

Ця ідея не виявилася успішною, а питання України вже було піднято під час зустрічі Трампа з Сі.

Під час візиту американського президента в КНР його обговорюватимуть. І якщо сторони домовляться позначити контури мирного процесу, США змушені будуть рухатися в цьому треку. А це вже трохи не MAGA. Тому можливість вирішити питання за слушної нагоди до поїздки в Пекін для Трампа виглядає вкрай привабливо.

Проте ще місяць тому обстановка виглядала безвихідною: Москві вимагали занадто багато, не маючи можливості досягти бажаного шляхом сили. Україна, в свою чергу, не могла суттєво змінити співвідношення сил. Європейські союзники США були вкрай стурбовані можливим повторенням подій Мюнхена 1938 року. Саме з цієї причини Трамп висловив думку "нехай воюють" і чекав на зручний момент.

2. Москва розпочала переговори зі Сполученими Штатами за двома ключовими напрямамі. Головний з них полягає у переведенні питання війни з основного на другорядний рівень. Чому це важливо? Погляньте на риторику та теми, які обговорює Дмитрієв. Кремль намагається залучити Трампа, пропонуючи вигоди від торгівлі ресурсами, контроль над Північним Морським Шляхом та політичні преференції. Проблема російсько-української війни подається як "неприємна перешкода", що заважає досягненню яскравого та вигідного майбутнього.

Отже, ключовою темою для переговорів є не стільки припинення конфлікту, скільки узгодження способів і механізмів отримання прибутку. Лише після цього стане зрозуміло, яким чином і коли можна перейти до мирних переговорів.

За нагоди, хочу нагадати останній публічний візит Дмитрієва до США. Наші ЗМІ активно і навіть радісно коментували те, що посланник Путіна не зустрівся з політичними важковаговиками у Вашингтоні. Але упустили одне: Дмитрієв активно зустрічався з бізнесом. Тими, хто зароблятиме в разі договорняка щодо війни. Це була його мета. І щоб уже ці люди, американські громадяни, власники бізнесів-прихильники Трампа, які побачили вигоду, говорили зі своїм президентом.

Друга переговорна нитка - твердження, що Москва зможе протиснути ситуацію на фронті й Україна, у будь-якому разі, змушена буде здавати території.

Давайте розглянемо нинішню ситуацію. Трек Дмитрієва продовжує свій шлях. На фронті ситуація залишається досить напруженою. Хоча і підкидаючи додаткові сили, Путін намагається створити ілюзію краху фронту. Це викликало занепокоєння у Вашингтоні. Якщо справді так, то, можливо, слід подумати про замороження конфлікту — поразка України не буде вигідною для США. Офіційний Київ може виявитися більш гнучким у своїх позиціях. Отже, мета візиту Дрискола полягає в тому, щоб з’ясувати реальний стан справ і визначити, чи варто Трампу поспішати з рішеннями.

3. Міндіч-гейт. Найбільша політична криза в Україні, яка перебуває сьогодні у своїй початковій стадії. Сам факт скандалу, в якому замішане оточення Зеленського, вже послаблює Україну. Вихід - кардинальна зміна внутрішньої політики, у рамках якої президент не тільки жертвує частиною свого оточення, а й позбавляється частини важелів впливу на ситуацію. Але якщо Зеленський не готовий до таких рішучих кроків і намагатиметься зберегти стару команду, то у США з'являються чудові механізми впливу на нього особисто. Тобто, дивимося п.2. - якщо Дрискол за результатами поїздки рекомендує "морозити війну", рішення приймається швидко і доводиться до оточення українського президента з неабиякою часткою інструментів політичного примусу.

Епштейн-гейт у США став серйозним скандалом, який може загрожувати президентській посаді Трампа та підривати його контроль над Конгресом, де він представляє "монобільшість". Ця ситуація потребує від президента США досягнення "зовнішньої перемоги". Один з можливих шляхів – російсько-українська війна, адже її завершення відповідає трьом ключовим аспектам: закінчення конфлікту, укладення миру на вигідних умовах перед переговорами з Сі (показуючи силу США) та відновлення бізнесових зв'язків з Росією. Іншими словами, це може стати чудовим прикладом реалізації концепції MAGA. Тож, якщо обставини складуться на його користь, Трамп, безумовно, не зволікатиме.

Чи можна стверджувати, що "все втрачено"? Я б не був таким категоричним у своїх висновках.

В Україні існують можливості для власної гри, навіть якщо стартова позиція не є найсильнішою. Передусім, важливішою подією на сьогодні є не візит Зеленського до Туреччини, а приїзд Дрискола в Україну. Можливо, це навіть на краще, що ключові політичні діячі залишили країну. Генерал матиме можливість більше спілкуватися з військовими та сформувати власне бачення ситуації. Ситуація в Україні дійсно є складною, але точно не катастрофічною, як намагається подати Москва.

Наступні 7-10 днів стануть критично важливими для управлінських та політичних рішень президента Зеленського. Якщо він зможе на практиці продемонструвати готовність до перезавантаження системи управління державою, і якщо його політичні опоненти підтримають цей курс, це може призвести до зростання довіри серед громадян. У результаті, це відкриє більше можливостей для ухвалення рішень на управлінському рівні. При належному спілкуванні з міжнародними партнерами, Україна зможе зберегти рівень підтримки з їхнього боку.

Третє - зовнішня політика. Навесні позиція держав Європи і Туреччини допомогла стримати тиск США. Сьогодні (за умови грамотного управління кризою в Україні) це також можливо.

Більше того, візит Зеленського до Туреччини може виявитися корисним з ще однієї перспективи. Ердоган підтримує відмінні стосунки з Сі та може стати посередником у відновленні українсько-китайського дипломатичного діалогу. В умовах, коли США та Китай говоритимуть про завершення війни, важливо мати можливість донести свою позицію до Пекіна. І, що, можливо, є найважливішим – почати формулювати для партнерів потенційні можливості України, зокрема, зміщуючи акценти в обговореннях.

На даний момент ми звертаємося по допомогу для протидії агресії та відновлення після війни. Однак варто також пропонувати свої можливості, бачення співробітництва та участь у міжнародних проектах. Таким чином, ми можемо продемонструвати, що російська агресія є перешкодою не лише для нас, але й для інших зацікавлених сторін.

А поки що варто уважно стежити за новинними стрічками. Причому насамперед у країнах, зав'язаних на процеси. Буде багато цікавих натяків на перебіг процесу.