Зустріч між Зеленським та Трампом: що насправді обговорювали лідери?

#Політика

"Петріоти" для України: чи зможуть Сполучені Штати надати нам ці системи ППО? Це запитання українська журналістка поставила Дональду Трампу, а його відповідь була широко висвітлена провідними світовими ЗМІ. Причиною цього стало не лише емоційне наповнення діалогу, а й те, що воно стало знаковим моментом: риторика американського президента стосовно України зазнала змін.

Цей інцидент відбувся після переговорів між Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським, які проходили на форумі. Український президент охарактеризував цю бесіду як тривалу та насичену змістом.

Щодо самого Саміту, від якого, до речі, в Києві не сподівалися на суттєві зрушення, він все ж таки виявив ряд позитивних тенденцій. І це стосується не лише столиці України, а й Альянсу НАТО. Наш міжнародний оглядач Світлана Чернецька проаналізувала меседжі лідерів та можливі перспективи.

50 хвилин у закритому просторі.

Без камер. Без журналістів.

Президенти України та Сполучених Штатів Америки все ж зустрілися під час саміту НАТО.

Ця розмова стала першою після короткої зустрічі у Ватикані два місяці тому. І минула дуже добре, запевнили й Зеленський, і Трамп.

Дональд Трамп, глава Соединенных Штатов Америки:

Насправді це була приємна зустріч. У нас іноді були трохи важкі часи, але він не міг бути приємнішим. Я думаю, що він хотів би, щоб це закінчилося. Гадаю, зараз чудовий час, щоб завершити це. Я збираюся поговорити з володимиром путіним і подивитись, чи зможемо ми закінчити війну. Але погляньте, це хоробрі люди, вони воюють у багатьох місцях.

Президент Зеленський розповів Трампові про збільшення масованих ударів росіян. Говорили про спільне виробництво зброї та РЕБ-засобів. А ще про зміцнення ППО. Про продаж американських систем "Петріот" для України йшлося і на пресконференції Трампа.

Напевно, найзворушливішим моментом на пресконференції президента Трампа стала його безпосередня розмова з репортеркою з української служби "Бі-Бі-Сі", яка запитала про необхідність України в системах "Петріот".

- Чи живете ви в Україні? - Мій чоловік там. - Розумію, це, напевно, дуже... - А я з дітьми перебуваю у Варшаві, адже він так вирішив... - Ваш чоловік служить у армії? - Так. - Наразі він там? - Так. - Ого. Чи важко це для вас? Це дійсно нелегко. Добре, дозвольте мені сказати - вони насправді прагнуть отримати ракети, які вони називають "Петріоти". Ми спробуємо зробити їх доступними. Отримати їх досить складно. Вони також потрібні нам. Ми постачаємо їх Ізраїлю. І вони справді дуже ефективні, на 100%. Важко навіть у це повірити! Як ви, напевно, знаєте, це те, чого вони хочуть найбільше. Дуже цікаве питання. Бажаю вам удачі. Я розумію, як вам важко. Передайте вітання своєму чоловікові... Добре?

Вивчаючи підсумки саміту, експерти звертають увагу на більш позитивну позицію Трампа стосовно України та посилену критику на адресу Росії.

Джеймі Шей, який обіймав посаду речника НАТО та був заступником помічника Генерального секретаря альянсу в період з 2010 по 2018 рік:

Трамп на своїй пресконференції визнав, що на росію недостатньо тиску. І москва робить недостатньо. Цього разу він не казав гарних слів про путіна. Я думаю, що Трамп зараз визнає, що путін ним маніпулював. І що його тактика бути привітним до путіна, аби той погодився на припинення вогню, не спрацювала.

Усі аспекти саміту НАТО були адаптовані до уподобань президента США. Через його неприязнь до тривалих обговорень формат зустрічі був значно скорочений. Враховуючи його прагнення до уваги, організатори запросили його на нічліг у королівський палац. Вони намагалися уникнути ситуації, яка мала місце на саміті 2018 року, коли Трамп раніше часу залишив зустрічі та відверто погрожував виходом зі складу Альянсу.

Єгор Брайлян, викладач на посаді доцента в кафедрі міжнародних відносин і стратегічних досліджень Київського авіаційного університету:

Ми бачимо, що Трамп на саміті був достатньо виваженим, якщо так можна сказати, і він не робив якихось різких рухів. Ми бачимо, що відбувається певна така еволюція Трампа. Я не схильний вірити, ніби Трамп зможе кардинально змінити свою позицію і по Україні, і по росії, і по НАТО. Але в будь-якому разі я намагаюся бути раціональним і оцінювати те, що його вимога витрачати більше від Європи на оборону є раціональною. І що Європа давно мала це робити.

Генеральному секретарю НАТО довелося навіть пояснюватися через свою підлеглість до Трампа. Під час зустрічі з американським президентом Рютте назвав його "батьком", який мусив зробити зауваження дітям, які захопилися війною. Обговорювалися питання, пов'язані з Іраном та Ізраїлем.

Якби я опинився на місці Генерального секретаря НАТО Марка Рютте, то сьогодні вранці з гордістю відзначив би, що моя мета досягнута. Його основним завданням було утримати США в Альянсі, забезпечити, щоб Америка відкрито підтверджувала свою прихильність до колективної оборони та статті 5. Крім того, він прагнув спонукати європейські країни збільшити витрати на оборону, аби чітко продемонструвати американцям готовність до справедливого розподілу тягаря. Можливо, йому довелося вдатися до деяких нестандартних методів, таких як надсилання підлабузницьких повідомлень у соціальних мережах Трампу та похвала в його адресу задля досягнення цієї мети. Але в кінцевому підсумку, виживання НАТО є важливішим, ніж будь-який пост у соцмережах.

В результаті не було жодних згадок про виведення американських військових з Європи чи про непотрібність Альянсу. Незважаючи на всю лестощі на адресу Трампа, підтримка України була закріплена в підсумковому комюніке. Альянс підкреслив безпосередні витрати на оборону України в контексті своїх загальних витрат.

У будь-якому випадку, в межах НАТО існує певна одностайність щодо України. Це не має значення, хто займає пост президента США – Трамп чи інший лідер. У 2022 році була затверджена стратегічна концепція НАТО, в якій прямо зазначено, що Російська Федерація становить основну загрозу для безпеки європейського континенту. Кінець історії.

І хоча у підсумковому документі ані словом не згадано про відчинені для України двері до Альянсу, це не означає, що вони зачинені остаточно. І росії не варто диктувати політику.

Джуліанна Сміт, посол США при НАТО (2021-2024):

Тільки два суб'єкти можуть ухвалювати рішення про членство України в НАТО: український уряд та сам Альянс. Російська сторона не має жодного права впливати на цей процес. Вона вже багато років намагається перешкоджати цій політиці. Наприклад, у січні 2022 року представники Москви відвідали штаб-квартиру НАТО, де намагалися тиснути на учасників, вимагаючи скасувати політику відкритих дверей. Проте всі 30 країн-членів Альянсу одностайно відмовилися. Зараз Путін знову намагається включити питання членства до умов мирних переговорів. На мою думку, це не є доцільним кроком.

Експерти одностайні в думці, що від цієї важливої щорічної зустрічі очікувалося більше конкретних результатів. Адже вперше за три роки війни на рівні керівників не відбулося засідання Ради Україна-НАТО. Крім того, вперше не було оголошено жодних нових ініціатив щодо підтримки України з боку Альянсу.

Я сприймаю цю ситуацію позитивно, немов склянка, що наполовину заповнена, а не порожня. Президент Зеленський все ж таки прибув на саміт, мав теплу розмову з президентом Трампом і зустрівся з багатьма європейськими лідерами. Я відзначив, що підтримка України зростає: Нідерланди надають значний пакет радарів для дронів, Німеччина працює над розробкою ракет, а Данія інвестує в нові спільні промислові ініціативи. Таким чином, європейська підтримка для України продовжує надходити.

Незважаючи на всі складнощі, основне в тому, що Сполучені Штати продовжують брати участь у справі. Якщо б Вашингтон ухвалив рішення вийти з НАТО, це призвело б до втрати ядерного захисту, найпотужнішої армії зі сучасним озброєнням та основних фінансових ресурсів. В результаті існування Альянсу могло б опинитися під серйозною загрозою.

Ну, і не варто забувати, що підсумкові комюніке самітів НАТО узгоджуються з усіма 32 лідерами країн Альянсу, тобто навіть друзі москви - і Угорщина, і Словаччина - погодилися визнати росію довгочасною загрозою НАТО та зобовʼязалися й надалі підтримувати Україну в боротьбі.