"Якщо Трамп є позитивною фігурою, то він дійсно є такою." Як в Росії трактують неочікуване зближення з Америкою.

Сприятливе ставлення Трампа до Путіна позначилося на російській пропаганді. У статті журналістки РБК-Україна Юлії Акимової розглядається, як громадянам РФ "пропонують" нову відлигу у відносинах між Росією та США, а також які методи використовує кремлівська пропаганда.

Зміст:

Протягом трьох років великої війни між Росією та Україною кремлівська пропаганда зазнала численних змін. Існує безліч теорій щодо причин, які спонукали Володимира Путіна до нападу на Україну, так само як і прогнозів про грандіозні перемоги, і всі вони в тій чи іншій мірі є абсурдними. Однією з небагатьох тем, що залишалася стабільною на порядку денному, є ідеологічна боротьба з США.

Сполучені Штати беззаперечно утримували провідні місця в списку ворогів Росії. На численних "переможних" парадах, де танки несли гасла "На Берлін", завжди супроводжувалися ракети з написами "На Вашингтон". Досить довго в Кремлі панувала думка, що в Америці немає жодної постаті, з якою можна було б вести конструктивний діалог. Це змінилося, коли на президентських виборах здобув перемогу Дональд Трамп.

Він одразу дав зрозуміти, що розглядає Росію як рівноправного партнера на переговорах. Починаючи свій президентський термін, він фактично вивів Москву з міжнародної ізоляції. У американській риториці Путін, раніше сприйманий як "бандит" і "диктатор", несподівано став "хорошим хлопцем", з яким можна вести діалог. Тому, навіть якщо Трамп висловлює критику щодо дій Росії, Кремль реагує на це досить стримано, надаючи перевагу взагалі не коментувати.

Російська пропаганда, вловлюючи сигнали начальства, теж перебудовується під його нинішній курс. Америка раптом перестала бути ворогом, що потягнуло за собою низку й інших заяв, які суперечать тому, що медіа РФ транслювали раніше. Україна більше не перебуває під зовнішнім керівництвом США, Путін заговорив про передачу РФ корисних копалин, а Курськ перетворився на топову тему, хоча до цього активно замовчувався.

У серпні 2024 року, коли українські збройні сили проникли на територію Курської області і оперативно захопили частину регіону, російська пропаганда вирішила не висвітлювати ці події. Було незрозуміло, як саме подавати цю інформацію – позиція Кремля залишалася невизначеною до останнього моменту. Навіть під час своїх засідань Путін згадував про Курщину лише мимохідь, без детального аналізу.

Алгоритм дій російських пропагандистів є досить простим. Вони або отримують чіткі вказівки щодо висвітлення певних тем, або діють згідно з обставинами, намагаючись уникати імпровізацій. У випадку з Курською областю російські ЗМІ змушені були робити припущення про позицію Кремля, тому подавали інформацію в тому ж дусі, що й Путін — поверхнево та без зайвого ентузіазму.

Тільки найрадикальніші пропагандисти та так звані воєнні кореспонденти наважувалися критикувати військове керівництво Москви за невдачу в Курську, але незабаром і вони замовкли. Ситуація змінилася, коли Дональд Трамп висловив бажання завершити війну і підкреслив, що готовий до діалогу з Путіним.

У прагненні поліпшити "переговорні позиції" російське керівництво перекинуло в Курську область тиловиків із фронту, зібравши на цьому напрямку близько 60 тисяч солдатів. За кілька тижнів військам РФ вдалося взяти під свій контроль більшу частину підконтрольної ЗСУ території. У процесі операції в Курську область навіть нібито приїхав Путін. Російський диктатор у безглуздій військовій формі обійшов пункт управління і поговорив із військовими.

Російські військові сили в Курській області (джерело: Getty Images)

Усі російські ЗМІ тут же відзвітували про "блискучу визвольну операцію" і розтиражували кадри Путіна в камуфляжі. Курська область стала темою номер один і обговорювалася буквально всіма. Пропагандисти раптом різко занепокоїлися долею жителів області. Один із рупорів Кремля Володимир Соловйов у невластивому йому стилі заговорив про "відважних діток" із Суджі та фури з гуманітарною допомогою. Медіа, які не піднімають цю тему в серпні 2024 року, вже в березні охрестили операцію "Курським дивом" і вичавили з неї все, що можна.

Коли Трамп заявив про те, що на Курщині в оточення потрапили близько 2,5 тисяч українських солдатів, Кремлю не довелося навіть давати своїм ЗМІ сигнали. Незважаючи на те, що Сили оборони України досі перебувають в області, росіянам "Курське диво" подають як перемогу, а присутність там українських військових замовчують. Так само як і те, були вони взагалі в оточенні чи ні.

"У медіа майже не обговорюється, що контроль над Курщиною досі не відновлено. Російська сторона свідомо обходить цю тему. Як колись зазначав Путін одному школяреві, Росія не має кордонів, тому навряд чи в Москві цікавляться якимось селом на околиці Курщини, територією, яка не під контролем Росії", - підкреслив Андрій Коваленко, голова Центру протидії дезінформації при РНБО, у коментарі для РБК-Україна.

Російська пропаганда має багато опцій та інструментів у своєму арсеналі. У випадку з Курськом медіа можуть успішно "втрачати" важливу тему, але одразу ж зроблять з неї легендарну історію, якщо є чим похвалитися. Не можна сказати, що цією опцією користуються тільки росіяни - акценти на важливому роблять усі ЗМІ без винятку. Але акцент, точніше його відсутність не дорівнює повному забуттю, як це сталося з Курщиною.

Дональд Трамп певною мірою сприяв відновленню обговорення теми Курська в російських медіа. Його бажання прискорити переговори змусило Путіна швидше зміцнити свої позиції в цих дискусіях. Водночас російська пропаганда, здається, вперше почала використовувати заяви американського керівництва як важливе джерело інформації, коли йшлося про "оточення" Збройних сил України.

Ще один засіб, яким майстерно користуються російські пропагандисти, — це їхня швидка адаптація. Точка зору, яка сьогодні сприймається як аксіома, могла бути кардинально іншою всього місяць тому.

Коли Вашингтон налагодив комунікацію з Москвою, наскільки це поки що можливо, пропагандистам довелося відмовитися від кількох базових тез. Одна з них - Україна, яка перебуває під зовнішнім управлінням Штатів. Взагалі тема "зовнішнього управління" в Росії мусувалася вже давно - фактично відтоді, як у 2014 році з Києва втік Віктор Янукович. Втративши свій власний важіль управління Україною, росіяни відразу ж звинуватили США в тому, що вони тепер - нові "господарі" Києва.

Про це не втомлювалися повторювати російські політики, чиновники і пропаганда. Їхні слова із задоволенням підхоплювали різні гауляйтери, зрадники і пособники Росії - один тільки Медведчук у коментарі журналістам разів п'ять сказав словосполучення "зовнішнє управління". Природно, ідея про те, що Україна в принципі може володіти і володіє суб'єктністю, для російської пропаганди та її аудиторії виглядає блюзнірською.

Продавати концепцію "зовнішнього управління" стало значно важче після приходу Трампа до Білого дому. Лише через кілька тижнів його активних контактів з Україною стало зрозуміло, що США, принаймні, не мають ніякого відношення до цього поняття. Інакше важко пояснити, чому стався той гучний інцидент в Овальному кабінеті 28 лютого, чому Київ наполягав на своїх "червоних лініях", а Зеленський стверджував, що Трамп піддається впливу російської пропаганди.

Більше того, Україна не поспішила ухвалити угоду стосовно корисних копалин. Це та сама країна, яку, за твердженням Кремля, нібито вже давно передали під контроль Вашингтону разом з усіма її природними ресурсами. Поки пропаганда намагається зрозуміти, як реагувати на цю ситуацію, Путін виходить на публіку і заявляє про свою готовність обговорювати питання російських ресурсів з Трампом.

Зустріч Зеленського та Трампа 28 лютого (світлина: Getty Images)

"Що ж тепер можна сказати про Європу та Україну в такій ситуації? Раніше існувала чітка схема - американці контролювали все, були присутніми за спинами всіх, українці і європейці не діяли самостійно, а лише виконували складні плани США. Тепер необхідно розробити нову концепцію: українці стають активними учасниками процесу, відмовляються приймати пропозиції Трампа, і європейці також починають діяти самостійно", - зауважує російський опозиційний політолог Іван Преображенський в інтерв'ю РБК-Україна.

Поки, за словами Преображенського, у Кремлі ще не визначилися, як пояснити росіянам ситуацію, що склалася. І, швидше за все, пропаганда вчинить так, як чинила вже не раз - забуде, що колись про це говорила. При цьому в самому російському суспільстві позиція вже вимальовується.

За уявленням російської сторони, Володимир Зеленський є безсумнівно "маріонеткою" в руках західних країн (хоча питання, чи залишаються США частиною цього "колективу", залишається відкритим). Україна, яка раніше повністю контролювалася США, тепер перетворюється на "дикі простори", де уявні нацистські батальйони не підкоряються президенту і готові продовжувати збройний конфлікт, тоді як миролюбна Москва намагається сприяти його завершенню.

"У кожного є своя модель сприйняття реальності: для одних це нацистські батальйони, а інші вважають себе надто розумними, мовляв, 'я ж усвідомлюю, що існує пропаганда, але українська армія не підкоряється Зеленському та американцям; подивіться, що пишуть у американських виданнях, як вони раніше співпрацювали, а тепер - ні'. Цей образ світу набуває чітких форм, не розпадається на шматки, і на його основі можна створити певну картину." - зазначає Преображенський.

Ймовірно, ця точка зору незабаром стане основою для російських "аналітичних" матеріалів. Пропагандистські наративи будуть адаптовані до неї, аби надати росіянам те, у що вони прагнуть вірити, адже визнання України як суб'єкта ускладнить виправдання вторгнення.

Така сама схема працює з питанням перемир'я чи взагалі миру в будь-якому його контексті. Спочатку пропагандисти активно підігравали Кремлю і тій войовничій меншості, яка дуже хотіла "Київ за три дні". Звідси й бралися заяви Маргарити Симоньян у дусі "що там тієї України". Кремль розраховував на маленьку переможну війну, яка не зачепила б більшість росіян. Але минуло три роки і, за словами Преображенського, будь-яке соцопитування, яке проводиться в Росії, показує, що люди хочуть закінчення бойових дій.

У цій ситуації пропагандисти також розраховують на саморегуляцію, навколо якої вони сформують свою позицію. Оскільки Кремль, спираючись у цьому плані винятково на Путіна, і сам поки що не розуміє, чи хоче він закінчення війни, тут у медіа є свій невеликий, але карт-бланш. Іншими словами, якщо перемир'я відбудеться, люди самі собі його пояснять, а пропаганда допоможе їм сформулювати їхні ж думки.

"Вони трохи почекають, спостерігаючи за реакцією суспільства, проведуть аналіз, організують фокус-групи та закриті опитування, щоб отримати загальну картину і представити її людям. Чому Кремль обирає такий підхід — мені важко сказати, і я не можу передбачити відповідь на це питання. Путін досягнув своїх цілей, обманувши всіх, адже наша співпраця з Трампом просто вражає, а Україна для нас не є пріоритетом. Ми плануємо поділити світ. Неважливо, яка версія буде представлена, головне, що люди сподіваються на це", — зазначив Преображенський.

Якщо звернути увагу на сучасні тенденції російської пропаганди, складається враження, що у відносинах між США та Росією відбувається новий етап потепління. Теми про голодуючих американців і літніх людей, які вмирають без медичної допомоги, якось зникли з інформаційного поля. Американські війська, здається, більше не залучені до "жахливих злочинів" на Донбасі, а військові бази США перестали постачати "українським націоналістам" новітні види зброї масового ураження.

Безсумнівно, в умовах сьогодення Кремлю вигідно налагоджувати дружні стосунки зі Сполученими Штатами. Трамп протягує руку Путіну, запрошуючи до діалогу та слухаючи його точку зору, що підкреслює самолюбство російського лідера. Водночас всередині кремлівської ієрархії починають виникати певні напруження. Пропагандисти, керуючись принципами колективної роботи, спочатку адаптуються та діють інтуїтивно — Трампа не критикують, але й не вихваляють, їхні заяви є обережними. Згодом розпочинаються переговори між російською та американською сторонами, і для медіа нарешті надходять вказівки щодо подачі інформації.

Виступ Володимира Путіна на стадіоні Лужники (фото: Getty Images)

"Починають надходити сигнали. Один з них - зустріч із керівниками телеканалів, організована Олексієм Громовим, колишнім прессекретарем Путіна і заступником голови його адміністрації, який відповідає за традиційну пропаганду. Ймовірно, під час цієї зустрічі він роздає списки осіб, яким рекомендується телефонувати для отримання коментарів щодо Трампа. Серед запрошених - ті, хто вміло прокоментував ситуацію з позиції Кремля, тобто ті, хто підтримує Трампа та США", - підкреслив Преображенський.

В Росії намагаються сформувати у населення, принаймні, "помірно-трампістські" настрої, при цьому пропаганда отримує різні форми. Для більшості людей Трамп сприймається як миротворець, який нарешті звернув увагу на Путіна. Абсурдні "Загони Путіна", складені з кількох літніх жінок, вже вітали Трампа з його перемогою. Існує також контент для тих, хто продовжує відкрито висміювати американців.

В даний час російська пропаганда з іронією ставиться до команди Трампа і до самого Трампа. Від представників екстремістських груп, таких як "Рибар", що ведуть популярні Z-канали, до телеведучих на кшталт Соловйова та інших. Вони висміюють Віткоффа, Рубіо, заявляючи про те, що вогонь не буде припинено, і тому подібне. Одночасно вони підкреслюють заслуги своєї переговорної команди, намагаючись підвищити внутрішній рейтинг Путіна та його політики, протиставляючи їх Трампу, - зауважує Андрій Коваленко.

Існує також альтернативна стратегія, яка передбачає ствердження, що Путін і Трамп є близькими друзями, а Росія з США, як дві потужні держави, незабаром розділять світ на сфери впливу. Отже, у середньостатистичного росіянина є достатній вибір.

Проте, не можна стверджувати, що Америка несподівано перестала бути ідеологічним супротивником. Незалежно від того, скільки разів пропаганда намагається представити США майже як союзника Кремля, жодна зі сторін — ані медіа, ані уряд, ані населення — не вірить у це. У сучасних умовах Москві вигідно підтримувати таку риторику, а суспільство, яке звикло довіряти телевізійним новинам, охоче сприймає та розповсюджує цю інформацію.

"Багато людей вважають, що на верхніх щаблях влади краще розуміють ситуацію. Якщо було ухвалено рішення налагодити стосунки з Трампом, то слід діяти відповідно. Путін знає, що робить; він розумніший за мене і є президентом. Він заявив, що у нас з Трампом добрі взаємини. Можливо, він грає якусь гру, але якщо він вважає Трампа позитивною фігурою, то, напевно, так і є. Путін досить хитрий, і я поруч із ним", - зазначив Преображенський.

У разі будь-яких змін з боку адміністрації США, пропаганда РФ зможе швидко адаптуватися. Вони спиратимуться на висловлювання Путіна. Якщо в якийсь момент російський лідер стверджуватиме, що США завдали йому "удар у спину", теми про американців, які страждають від голоду, знову з'являться в російських новинах. До цього додасться образ Трампа, як найзапеклішого і вічного ворога Росії.