Які загрози для України можуть виникнути внаслідок обрання Навроцького президентом Польщі, і чи є шляхи їх подолання?

Обрання Кароля Навроцького президентом Польщі стало справжнім переворотом у політичному ландшафті країни.

Поразка кандидата, підтримуваного урядом, Рафала Тшасковського, зруйнувала наміри коаліції закріпити свою владу та, таким чином, активізувати реформи, які досі залишалися заблокованими через вето президента.

Зараз у польській політиці замість концентрації влади виникне суперечка, що визначатиме результати парламентських виборів 2027 року.

Досліджуючи наслідки цього явища, включаючи його вплив на зв’язки між Польщею та Україною, ознайомтесь зі статтею Едвіна Бендика, голови правління Фонду Стефана Баторія (Польща), під назвою "Україна в центрі польської політики: як перемога Навроцького вплине на відносини з Києвом". У наступному абзаці представлено короткий огляд цієї статті.

Кароль Навроцький вступить на посаду на початку серпня.

Про реальну програму його президентства досі відомо дуже мало.

Враховуючи перші кадрові призначення в президентській канцелярії, партія "Право і справедливість" отримає значний вплив у президентському палаці.

Нагадаємо, що Навроцький висував свою кандидатуру на пост президента як незалежний претендент, проте за його спиною стояла опозиційна партія Ярослава Качинського "Право і справедливість".

План партії Ярослава Качинського простий - перемогти на парламентських виборах 2027 року і повернути собі владу, втрачену в жовтні 2023 року.

Проте, лише демонстрація вдалого результату на майбутніх виборах не буде достатньою. У 2023 році партія здобула перемогу, набравши найбільшу кількість голосів серед всіх учасників, але їй не вдалося утворити коаліцію.

Наразі немає жодних ознак того, що підтримка виборців зросте протягом наступних кількох років до рівня, який дозволить "ПіС" керувати одноосібно. Тому для повернення влади буде необхідна коаліція, а найбільш перспективним партнером є багато в чому антиукраїнська партія "Конфедерація".

Проте не слід поспішати з висновками, що коаліція між "ПіС" та "Конфедерацією" вже є вирішеною справою. Обидві політичні сили мають амбіції стати лідерами на правому фланзі, але, що найважливіше, між їхніми керівниками існує значна особиста недовіра.

Проте в керівній коаліції, наближаючись до виборів, стає помітніше зростання напруги.

Заради відновлення підтримки свого виборця, вони, здається, готові пожертвувати добрими стосунками з Україною.

Прикладом цього стало нещодавнє схвалення Сеймом законопроекту "про встановлення 11 липня Днем пам'яті поляків - жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА на східних прикордонних землях Другої Речі Посполитої".

Існують всі причини вважати, що така антагоністична до України риторика залишиться незмінною до парламентських виборів. Політики помічають зміну в настроях суспільства.

Та чи нашкодить загравання з суспільними настроями сформованим геостратегічним інтересам Польщі?

У цій ситуації спостерігається найбільша стабільність: як уряд Дональда Туска, так і партія "Право і справедливість", а також новообраний президент Кароль Навроцький вважають, що агресія Росії є головною загрозою для безпеки Польщі.

Звідси виникають регулярні висловлювання на підтримку України в її військових зусиллях та формуванні майбутньої системи безпеки.

Однак залишається невирішеним питання, чи повинно членство Києва в НАТО та Європейському Союзі стати складовою частиною цієї структури.

У цих питаннях є невизначеність, бо наразі незрозуміло, на яких стовпах вона базуватиметься. Ключовим питанням, схоже, є роль США.

Таким чином, успіх Кароля Навроцького не гарантує поліпшення стосунків між Польщею та Україною найближчим часом. Проте це також не свідчить про їхнє погіршення.

Суть полягає в тому, що вона підбурила праві сили до активізації своїх амбіцій щодо повернення до влади на майбутніх парламентських виборах.