Як Україні запобігти масовій еміграції ветеранів після війни – дослідження журналу Foreign Affairs.

Після завершення війни в Україні кількість ветеранів може сягнути 2 мільйонів. Ці люди вимагатимуть надійних можливостей для працевлаштування, зручної інфраструктури та допомоги в процесі реабілітації.

На що має звернути увагу держава, щоби не побачити хвилю повоєнної міграції ветеранів - дослідила старша наукова співробітниця програми Росії і Євразії Фонду Карнегі, колишня старша аналітикиня міноборони США Дара Массікот у Foreign Affairs. LIGA.net переповідає коротко.

Після закінчення війни в Україні кількість ветеранів може досягти 2 мільйонів. За даними Міністерства охорони здоров'я, приблизно 15-20% із цих людей можуть вимагати психічної підтримки.

Медицина країни складається з держустанов, приватних неурядових організацій, міжнародних волонтерів і донорів. Система вже завантажена пораненими, а демобілізація додасть сотні тисяч нових пацієнтів.

Раніше ветеран та уповноважений президента України з питань реабілітації учасників бойових дій Вадим Свириденко підтверджував LIGA.net: проблема не лише в недостатній кількості психологів.

Жодна країна не була б готова до такої кількості поранених - потреба просто колосальна", - розповідав він.

Однак з психологами справа має свої особливості. Деякі з них займаються службою в Силах безпеки та оборони, інші працюють у сфері охорони здоров'я, а деякі - з дітьми або різними соціальними групами. Цей ресурс виявляється розподіленим між багатьма напрямками.

Чому система психологічної підтримки в Україні може стабілізуватися після завершення бойових дій, LIGA.net розкривала у статті "Мільйони ветеранів на 200 психологів". Чи готова наша держава до вирішення ментальних викликів?

Особи з ампутованими кінцівками часто стикаються з необхідністю підбору протезів протягом свого життя. Близько 70 протезних центрів в Україні не можуть повною мірою задовольнити ці потреби, оскільки вони є приватними або фінансуються за рахунок благодійних внесків. Процес протезування є надзвичайно важливим і витратним, тому покладатися лише на волонтерську допомогу або гранти є недоцільно. У разі, якщо фінансова підтримка вичерпається, це негативно вплине на якість життя ветеранів.

Чимало військовослужбовців повернуться до своїх домівок і зустрінуть знайомі місця в новому світлі – родини стали внутрішньо переміщеними особами або виїхали до країн Європейського Союзу, інфраструктура зазнала ушкоджень від російських ракет, а деякі міста опинилися під окупацією.

Оскільки міста не проєктували доступними, ветеранам з інвалідністю буде важко пересуватися між домом, роботою і медзакладами. Без більшої кількості пандусів, ширших ліфтів, модифікованих квартир, ветерани ризикують потрапити у глибоку ізоляцію, яка може шкодити їх психічному і фізичному відновленню.

Ефективна реінтеграція ветеранів грає ключову роль у зміцненні обороноздатності країни. Показуючи, що суспільство піклується про тих, хто повертається з війни, ми сприяємо їхній мобілізації та залученню до активного життя.

Попри зростаюче усвідомлення цивільними потреб ветеранів, концепція того, що деякі з них можуть повернутися з війни додому з більшим внутрішнім потенціалом і яснішими цілями, залишається для багатьох досі малозрозумілою.

Безліч ветеранів повертаються з надією започаткувати власну справу, використати набуті навички або ж продовжити навчання – прагнуть відновити якомога звичайніше життя. Проте існує суттєва розбіжність між уявленнями військових про їхні потреби та тим, що цивільні вважають необхідним для колишніх солдатів.

В ході проведення опитувань українські ветерани та військовослужбовці вказують на свої основні потреби, серед яких є пошук стабільної та високооплачуваної роботи, забезпечення житлом, а також фінансова підтримка у випадку травмування для них і їхніх родин. Задоволення цих матеріальних потреб є фундаментом, на якому можна будувати вирішення психічних проблем.

У свою чергу, цивільні особи вважають, що основним акцентом для ветеранів є підтримка психічного здоров'я, тоді як матеріальні потреби, хоча й важливі, займають другорядне місце. Такий розбіжність у поглядах може стати причиною непорозумінь.

Коли йдеться про працевлаштування ветеранів, універсальних методичок немає. Ті рекомендації, які найчастіше можна зустріти, - корпоративна історія, спрямована на людей, які пішли на війну з офісу великої компанії, туди ж повернулися після звільнення, отримали ментора й умови для адаптації в колективі.

Для підприємств, що не володіють необхідними ресурсами, відсутні подібні методичні матеріали для "синіх комірців". Як київський автохаб розпочав створення таких матеріалів самостійно, розглядала LIGA.net у своєму дослідженні на тему бізнесу та донатів. У матеріалі також йдеться про те, як автохаб Nesemos співпрацює з ветеранами та займається ремонтом автомобілів на значні суми.

Державна підтримка ветеранів та відкриті комунікації, які відображають основні пріоритети, є вирішальними для розв'язання цієї проблеми.

З моменту початку війни українській владі вдалося запровадити три основні напрямки реінтеграції: організація реабілітаційних виплат, підтримка в пошуку роботи та створення сприятливих умов для доступу ветеранів до громадських і приватних об'єктів.

Київ об'єднує державні виплати з метою поліпшення орієнтації ветеранів та їхніх родин у бюрократичних процедурах. Це передбачає навчання поранених та їхніх близьких навичкам самостійного життя, проведення пластичних операцій для відновлення після важких опіків або шрамів, а також надання розширеного тривалого медичного страхування.

Уряд стверджує, що населені пункти адаптуються відповідно до вимог осіб з інвалідністю. Ветеранам надаються гарантії підтримки, що дозволять їм здійснити реконструкцію житла або внести зміни в транспортні засоби.

Київ створив програми, щоб швидко повернути ветеранів на ринок праці, що включає навчання, працевлаштування, субсидії, пільги для роботодавців, які беруть ветеранів, гранти для стартапів, заснованих ветеранами.

Ці дії є вірними, проте їх необхідно розвинути. Для цього потрібна підтримка з-за кордону. Щодо масштабів та напрямків, варто залучити більше закордонних партнерів до співпраці.

Незалежно від термінів завершення війни, процес реінтеграції стане ключовим фактором у розвитку країни після конфлікту. В Україні ветерани складатимуть значну частину населення, і їхня ефективна інтеграція має вирішальне значення для благополуччя держави.

Неправильна реінтеграція може стати причиною нової хвилі еміграції, на цей раз серед ветеранів.