"Я створювала до п'яти статей щодня": Севгіль Мусаєва згадує про свої початкові роки в Delo.ua -- Delo.ua

Головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва розповідає про свій шлях у журналістиці, починаючи з 21 року, коли вона приєдналася до команди щоденної газети Delo.ua. Вона ділиться спогадами про те, як порушувала терміни подачі матеріалів, які статті спричинили найбільший резонанс та що, на її думку, є відсутнім у сучасній українській журналістиці.

Поділись своїми спогадами про той час, коли ти вперше приєдналася до нашої редакції.

-- Це був лютий 2008 року. Я пам'ятаю кабінет головної редакторки Галини Панченко і заступника редактора Миколу Підвезяного.

Ще памʼятаю, що з першого місяця почала порушувати дедлайни.

Щоночі Микола запитував мене: "Севгіль, де ж текст?" Також мені на пам'яті залишилася система винагород: у перший місяць я потрапила на дошку пошани і отримала нагороду.

У той час на медійному ринку панувала жорстка конкуренція: три щоденні бізнес-газети. Якщо ексклюзив з'являвся в "Комерсанті" або "Економічних ізвестіях", це викликало розчарування у всіх працівників Delo.ua. І я не була винятком, особливо коли йшлося про питання паливно-енергетичного сектору, за яким я відповідала.

Скільки тобі було років, коли ти вперше приїхала до Києва?

У 2008 році, коли мені виповнилося 21, я була студенткою на 4-5 курсі університету. Поєднувати навчання з роботою в щоденній газеті виявилося досить важко. Я працювала в першій половині дня, а в другій відвідувала заняття. Часто доводилося пропускати лекції, але цей досвід виявився безцінним.

Які з твоїх публікацій залишилися в пам'яті?

Найбільше вразила історія, що стосується "Укртранснафти". Олександр Лазорко, людина, пов'язана з Ігорем Коломойським, був призначений на посаду директора цієї компанії під час уряду Юлії Тимошенко. Цю ситуацію супроводжувала інтрига: Коломойський зобов'язався надати медійну підтримку Тимошенко в її виборчій кампанії, оскільки контролював телеканал 1+1. Цей сюжет викликав активні обговорення серед людей.

Пам'ятаю кримські матеріали -- наприклад, про Ласпі (бухта в Криму - ред), де виділили 20 гектарів землі під житло. Були інші гучні земельні розслідування.

Наприклад, історія з Жуковим островом у Києві -- прокуратура подала в суд щодо кордонів острова. Тим часом забудовники, серед яких був співвласник "Росукренерго" Дмитро Фірташ, дуже активно почали цю землю використовувати. Це було мінірозслідування -- треба було дізнатись, які рішення проводилися там, як ділили ту землю.

Я відвідувала це місце і добре пам’ятаю, як прогулювалась Жуковим островом. Мені завжди було важливо особисто ознайомитися з об’єктом розслідування, чи то поїздка на шахту, чи на металургійний завод. Я багато подорожувала, зокрема, коли працювала репортером для Delo.ua.

Ще один яскравий сюжет -- "Мистецький арсенал". Таємний тендер на 1,3 млрд грн виграла австрійська компанія "Штрабаг", а я про це дізналась. Це було резонансно.

Які переваги принесла тобі робота в Delo.ua?

-- Я була надзвичайно продуктивною. Мій рекорд -- пʼять матеріалів в одному номері газети: три замітки, спецпроєкт і велике інтерв'ю.

Зараз, коли журналісти мені кажуть, що не можуть один текст написати за тиждень, я кажу, що у свої найкращі роки писала три замітки в газету щодня. Тому не треба мені казати, що ви з чимось можете не впоратися.

Робота в Delo.ua навчила швидкості, дисципліни, розумінню дедлайнів і того, що щоденна газета має давати ексклюзив щодня. Конкуренція змушувала знаходити теми, які мали суспільне значення і викликали резонанс.

Якщо подивитися ширше: які виклики ти бачиш для журналістики зараз?

В даний час існує небагато журналістів, які зосереджуються на певній темі. Ми отримали можливість розвиватися й глибше вивчати конкретну галузь. Я займалася питаннями паливно-енергетичного сектору, створюючи при цьому мережу контактів та накопичуючи знання.

Сьогоднішні журналісти охоплюють широкий спектр тем – від аграрного сектору до фармацевтики та ще багато чого. Це призводить до поверхневого аналізу проблем. Щоденні газети вже не існують, а епоха друку залишилася в минулому. Конкуренція практично відсутня, хоча саме вона стимулювала розвиток професії. У результаті, стає важче знайти фахівців і втримати їх у журналістиці, адже багато хто переходить у PR або комунікаційні сфери.

Як ти вважаєш, які теми будуть цікавити українські медіа в майбутньому?

Я маю надію, що з'являться матеріали про відновлення України після війни та труднощі, які виникають на шляху до ЄС. Було б чудово бачити статті про те, як наші оборонні підприємства завойовують міжнародні ринки та реалізують значні контракти.

Глобально я хвилююся, щоб журналістику не знищив штучний інтелект. Але водночас вважаю це викликом, який змусить нас працювати якісніше й шукати нову роль.

Які побажання ти висловила б Delo.ua у день його ювілею?

-- Я хочу побажати вибудувати сильну бізнес-модель, адже якісна журналістика завжди дорога. Бажаю класних рекламодавців, сильних журналістів, ексклюзивних тем і високої цитованості. Найголовніше -- щоб після ваших матеріалів відбувалися справжні суспільні зміни.