"Моя мета – зберегти родину". Як військові відновлюють своє життя у проекті "Повернення": зворушливе відео.

У спеціальному матеріалі РБК-Україна з київського центру захисники відкрито діляться своїми думками про те, чому звернення до професіоналів є не знаком слабкості, а свідченням сили та відповідальності перед родиною.

Коли один бореться, вся родина стає вірною підтримкою.

Адаптація до мирного життя приносить із собою низку складних випробувань: потрібно звикати до тиші, відновлюватися після тривалого стресу та знову навчитися спілкуватися з близькими. Часто досвід бойових дій "нагадує" про себе навіть у спокійні часи.

"Коли ти перебуваєш у зоні конфлікту, небезпека зазнати шкоди чи навіть загинути може підстерігати тебе щодня. І лише потрапивши у безпечне середовище, тіло починає розслаблятися, відкриваючи всі давні травми та неприємності", - пояснюють у центрі.

Один з ветеранів згадує, що усвідомлення проблеми прийшло до нього лише через пів року після завершення бойових дій.

"Я повернувся на роботу, взяв книжку і зрозумів, що букви розбігаються в різні боки. Побратими порадили звернутися до психологів. Я прийшов сюди, і зараз я знову читаю", - говорить чоловік.

Понад 100 різних діагнозів та арттерапевтичний кабінет.

Київський центр є першим представництвом мережі "Повернення", яка лише за рік масштабувалася до 15 філій по всій Україні. Тут приймають діючих військових, ветеранів та їхніх родичів, адже близьких не можна залишати на самих себе.

"Термін "повернення" викликає різні асоціації. Для одних це означає повернення з військової служби до мирного життя, для інших - шлях до власного «я», а для деяких - відновлення зв'язків з родиною", - зазначає Світлана Гриценко, членкиня правління Фонду Віктора Пінчука та керівниця проєктів "Recovery" і "Повернення".

Фахівці працюють із понад 100 діагнозами - від безсоння та депресивних розладів до важких проявів ПТСР.

У процесі відновлення застосовують такі методи, як когнітивно-поведінкова терапія, EMDR, позитивна психотерапія, а також арт-терапія, яка сприяє розкриттю особистості та дозволяє обговорювати найскладніші переживання без використання слів.

Знайти нові грані власного "я".

Основний бар'єр, який руйнується в центрі, - це страх звернутися по допомогу. Захисники визнають, що війна трансформує повсякденні звички, і це часто завдає болю найближчим людям.

Один із військових згадує, як зустрів знайомого штурмовика, від якого пішла дружина. Коли з'ясувалося, що той відмовляється від психолога, боєць дав йому візитку центру і запевнив: якщо почати роботу над собою, то і кохана, і діти обов'язково повернуться, адже терапія - це прояв відповідальності.

Чоловік також попросив про підтримку через складну ситуацію в родині.

"Коли я повернувся додому, діти не бажали займатися уроками, і я змушений був змусити їх віджиматися. Мій молодший син, якому шість років, заявив: 'Знаєш, що я попросив у Миколая? Щоб тато не змушував мене віджиматися'. У цей момент я усвідомив, що мені варто звернутися до психолога. Я маю родину, яку прагну зберегти," - розповідає військовий Сергій.

Медики підкреслюють, що неможливо повернутися до свого "довоєнного" стану, але цілком реально знайти нову версію себе. Пацієнти відзначають позитивні трансформації — вони швидше адаптуються до повсякденних справ, спокійніше реагують на звичайні ситуації і успішно справляються з завданнями, запланованими на день.

"Коли в вухах постійно звучить гул, а голова розривається від болю, ти звертаєшся до ліків. Зараз, на четвертому місяці реабілітації, іноді трапляються миті, коли я нарешті відчуваю тишу," - ділиться своїми враженнями один з військовослужбовців, що проходить процес відновлення.

Психологи в мережі підкреслюють, що коли один із захисників або захисниць повертається з фронту, важливо, щоб цей процес змін проходив спільно з рідними. Тому підтримка в центрах спрямована на всю родину.