"Ця людина не проста, тому навряд чи хтось повірить, що він мене б'є", - сказала міс "Україна Всесвіт" Анастасія Субота.

"Міс Україна Всесвіт" Анастасія Субота в інтерв'ю УНІАН розповіла про пекельні 6-річні стосунки, як стала жертвою насилля, як вирішила втекти від чоловіка, та про нове кохання і другу вагітність.

Анастасіє, ви щойно відкрили, що стали жертвою насильства у стосунках, які тривали протягом шести років. Чи могли б ви поділитися, як усе це почалося?

Все починалося дуже добре: наш шлях перетнувся у Києві в 2018 році, коли я повернулася з Китаю. Але приблизно через рік стосунків я стала помічати тривожні сигнали абьюзу, хоча спочатку не надавала їм значення. У мого партнера це проявлялося в істеричних реакціях, він міг підвищувати голос на мене. Я вважала, що це наслідки його проблем на роботі або чогось подібного. Іноді він міг напитися та зникнути, не виходячи на зв'язок.

Далі стало гірше... До конкурсу "Міс України Всесвіт" він розбив мій телефон, загалом за весь час стосунків він розбив мені сім телефонів. Після конкурсу ставало гірше, і ми навіть у 2020 році розходились на 4 місяці, бо він мене побив, розніс мені квартиру, навіть виламав міжкімнатні двері. Я лишилась тоді без телефона, бо він його викинув з вікна... Я намагалась написати своїм близьким з компʼютера... Тоді перший раз вони побачили, що трапилось.

Які фактори найчастіше призводили до ваших травм?

Він часто занурювався у випивку, і часом мені здавалося, що справа не лише в алкоголі... Людина, з якою я була поруч, наче змінилася до невпізнання. Появлялися сцени ревнощів, навіть стосовно моєї родини. Вживання алкоголю стало справжньою проблемою.

Стало гірше, коли я завагітніла у 2021 році, він то хотів, то не хотів дитину, його відговорював найкращий друг. Почався моральний булінг від нього, що я нікому не потрібна з дитиною, що я буду товста та негарна. Важко було останні два роки... Ми більше проводили часу разом - це коли почалась війна і ми були за кордоном. Якщо таких жорстких років, то їх було три.

Що стало причиною вашого рішення про завершення стосунків після шести років?

Я усвідомила, що ситуація не покращиться і нічого не зміниться. Мене просто знищують морально, і я почала боятися, що моя дитина може залишитися без матері.

Чи пробували ви шукати підтримку у когось?

В Україні ні... Його знало багато людей і він непроста людина. Мене б просто не послухали. Один раз сусіди викликали поліцію і він просто їм сказав, що у нас все добре, на цьому вони пішли. Своїм рідних я це не розповідала, бо не хотіла їх лякати. Потім, коли вже розказала, він почав казали моїм близьким, що я хвора і у мене проблеми, що я починаю це все робити перша.

Останній раз, коли це вже була остання крапля, я викликала поліцію в Австрії. Вони мені допомогли, вони бачили, що він зробив і прийняли до цього міри, і все задокументували. В Європі з цим не жартують. Також мені пропонували допомогу австрійські соцслужби.

Як ваша дитина реагувала на це?

Дитина вже двічі ставала свідком цих подій і чула крики. Востаннє він штовхнув її, і я вирішила втрутитися, захистивши її, але він вдарив мене на очах у дитини... Вона застигла на місці... Було дуже боляче бачити її налякані очі... Тоді їй виповнилося лише два роки і чотири місяці. Вона не дуже говорила і могла боятися гучних звуків. Коли ми повернулися до Києва, перший місяць був надзвичайно важким, адже їй було складно адаптуватися до нової обстановки, де не чути криків, де все спокійно і її оточують любов'ю. Спочатку вона навіть не знала, як спілкуватися з іншими дітьми, але з часом все налагодилося, і вона почала говорити!

Ви згадували, що деякий час провели за межами країни. Куди ви вирушили, коли це сталося, і як вам вдалося адаптуватися на новому місці?

Ми покинули Україну 20 лютого 2022 року, вирушивши до Об'єднаних Арабських Еміратів, де нас наздогнала війна... Це було неймовірно важко, сумно і лякаюче, адже невідомість щодо майбутнього і долі рідних гнітила. У Еміратах ми залишалися два місяці, після чого вирушили до Хорватії, де провели наступні вісім місяців.

Мій колишній часто проводив час із друзями, а іноді ми навіть жили окремо. Він мав звичку пити, і, повертаючись додому пʼяним, міг почати мене турбувати, викидати мої речі, кричати на мене, звинувачувати в невірності та принижувати. Я не могла зрозуміти, що відбувається, і які наслідки це матиме для нашого життя та майбутнього нашої дитини. Дитина ще зовсім мала... Мій моральний, психічний і фізичний стан був на межі... Додатково, війна та постійні обстріли лише посилювали тривогу за рідних.

Моя маленька донька стала моєю моральною опорою у важкі часи. Потім ми вирушили до Австрії, оселившись у Відні. Там стало трохи легше, адже він більшість часу проводив у Хорватії, що дозволяло мені заспокоїтись і провести більше часу з дочкою. Я могла сісти в машину й вирушити в Україну, де дуже сумувала за домом. Кожного разу, коли я поверталася, мені не хотілося їхати назад, і думки про можливі проблеми у стосунках не покидали мене. Я завжди сподівалася, що зможу повернутися назавжди. У Відні я знайшла нових друзів, які стали для мене важливою підтримкою, адже в Дубровнику я здебільшого була з дитиною, нянею і, звісно, з ним та його компанією.

Він постійно знущався з мене, і з часом це ставало все більш регулярним. Коли я була у Відні, я активно долучалася до найбільшого маршу, присвяченого 32-й річниці незалежності України. За це він знову почав мене критикувати, стверджуючи, що це безглуздо, і що я лише прагну знайти нового "партнера". Проте згодом він почав хизуватися цим.

Коли ви нарешті ухвалили рішення повернутися в Україну?

В його день народження зібралося чимало друзів, і ми поверталися додому з ресторану. Він уже був у стані алкогольного сп'яніння і почав виявляти агресію в таксі. Коли ми доїхали додому, я вирішила піти до своєї кімнати, адже відчувала, що ситуація може загостритися. І, на жаль, так і сталося. Він став вибивати двері до моєї кімнати. На щастя, мені вдалося викликати поліцію та розбудити няню. Його забрали, а мене потім запросили для надання свідчень. Поліція заборонила йому наближатися до нас і жити з нами на два тижні. Повернувшись додому, я прийняла заспокійливе, поспала, все обдумала і зібралася. Потім я зібрала всі речі, посадила дитину, няню і нашу кішку в машину, і ми вирушили в Україну.

Жінки часто стають об'єктами насильства з боку чоловіків. Однією з тих, хто відкрито про це говорить, є колишня військова Євгенія Емеральд. У нашій бесіді вона поділилася досвідом, в якому зустрілася не лише з підтримкою, але й з негативними реакціями, коли деякі стверджували, що вона сама винна у своїй ситуації. Як же ваші підписники відреагували на цю інформацію?

Я вражена, справді вражена… Стільки слів підтримки, навіть від чоловіків! Звісно, були й кілька осіб, які висловлювали свої дурні думки, на кшталт “чому ти вирішила це робити зараз” чи “чому не зробила це раніше”. Але більшість людей навколо мене демонструють свою підтримку! Також знайшлися ті, хто не залишився байдужим – є люди, які бачили, що відбувалося, і висловили свої думки під моїм постом. Я щиро вдячна всім за ваші добрі слова та підтримку!

Як ваш партнер сприйняв вашу ідею повернутися в Україну? До речі, ви ще жодного разу не згадували його ім'я...

Я не можу назвати його ім’я. Його реакція була не найкращою, і він довго сподівався, що я повернусь до нього. Іноді навіть лунали погрози. Досить довго ми підтримували спілкування заради нашої дитини, я навіть привозила доньку на два дні, щоб він міг її побачити. Ми зупинялися в готелі, і, звісно, всі знали, куди ми прямуємо.

Він просив зустрічей з дитиною, і я не могла відмовити, адже він її батько. Проте його поведінка залишалася агресивною щодо мене, і він не змінився. Останніми місяцями він не спілкується з дитиною, хоча я надавала йому безліч можливостей для цього. Зараз ми не маємо спілкування, але він продовжує робити не зовсім добрі вчинки та маніпуляції, щоб зашкодити мені та моєму особистому життю. Як все складеться далі — поки що невідомо.

Що можете порадити жінкам, які опинися в подібній ситуації?

Збирати речі і йти! Навіть, якщо ти дуже сильно боїшся! Навіть якщо досі кохаєш, або у тебе жалість до людини! Не втрачати себе та здоровий глузд! Не робити с себе жертву, неважливо заради того, щоб не лишитися одною, чи заради дітей, чи заради того, щоб у дітей був "такий" батько, чи заради якогось гарного або кращого життя. Не думайте хто що подумає! Не бійтеся! Ваше життя та життя і психіка ваших дітей ось що є важливим! І на якому прикладі ваші діти виростуть! Не той батько, хто народив, а той, хто виховав. І не вірте тим, хто каже, що жінка з дітьми одна нікому не потрібна! Справжні, мужні і адекватні чоловіки є!

До речі, ви з Запоріжжя. Коли востаннє відвідували це місто? Які у вас думки щодо подій, що відбуваються там у зв'язку з Росією? Чи живуть у вас там ще родичі?

Востаннє я відвідала Запоріжжя в листопаді 2024 року. Це викликає у мене сильні емоції... Ностальгія за рідним містом та його долею завжди гнітить. Запоріжжя зазнає численних труднощів, але воно вистоїть, як колись наші відважні козаки та славна Січ! Там залишилися мої батьки, бабуся і дідусь.

Вітаю! Я є "Міс Україна Всесвіт". Поділіться, будь ласка, деякими деталями про сам конкурс та вашу перемогу. Чи маєте намір брати участь у подібних заходах у майбутньому?

Скажу так: якби не участь у конкурсі, моя самооцінка навряд чи була б такою високою. Після цього досвіду я стала кращою як внутрішньо, так і зовні. Можливо, саме ця нова впевненість допомогла мені витримати ці шість років у стосунках. Конкурс також подарував мені близьких людей, які мене підтримують. Чи буду я брати участь у конкурсах у майбутньому? Хто знає, можливо, так і станеться.

Ви з 17 років працювали моделлю у Азії та Європі. Як це було? Скільки максимум ви могли заробити за один контракт?

На початку було важко, бо тобі 17 років і ти перший раз подорожуєш за кордон, потім мені дуже сподобалось і я лишилася жити у Китаї, більше часу проводила там. Наприклад, коли працювала з брендом Ауді на автошоу, то це могло бути від 3000-4000 тисяч доларів за 10 днів роботи.

Чим займаєтеся зараз?

В даний момент я активно займаюся вихованням своєї трирічної донечки, приділяю увагу її розвитку, а також очікую на народження другої дитини. Дбаю про своє здоров'я та здоров'я майбутнього малюка. Також планую завершити вивчення німецької мови.

В даний час багато жінок діляться своїм досвідом щодо домагань з боку чоловіків. Чи доводилося вам стикатися з подібними ситуаціями під час роботи в модельному бізнесі?

Одного разу в Китаї трапилася неприємна ситуація: чоловік затримав ліфт і не давав мені вийти. Він намагався доторкнутися до мене, але я швидко зателефонувала друзям. Це його налякало, і він втік. Дякувати Богу, все обійшлося добре.

Нещодавно ви поділилися чудовою новиною про те, що очікуєте другу дитину. Чи могли б ви розповісти про свої відчуття в цей період та, можливо, поділитися деякими аспектами вашого особистого життя?

Я бачу поруч із собою чоловіка, який вирізняється здоровим глуздом, не має психічних розладів і не страждає від залежностей, таких як алкоголь або інші речовини, що впливають на свідомість. Він освічений, сильний, здатний заробляти гроші та дбати про майбутнє своєї родини. Це дбайливий, привабливий та люблячий батько. Хоча ми ще не одружені, я відчуваю, що поруч зі мною надійний партнер.

Я чекаю на другу донечку! Друга вагітність виявилася трохи складнішою, але я почуваюся добре. Ім'я вже вибрано, але поки що не можу його розкрити.

Я безмежно обожнюю свою донечку та малюка, який ще не народився. Моя мета – допомогти їм стати самостійними, виховати їх з любов’ю та навчити всьому необхідному, щоб вони стали гідними людьми. Після пологів планую повернутися до університету, щоб здобути освіту на юридичному факультеті.