Сьогодні в Україні вшановують пам'ять тих, хто постраждав від геноциду кримських татар.

Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року о 3 годині ранку й тривала до початку червня (перша і найбільша хвиля закінчилася 20 травня), передає Укрінформ.

Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 "Про кримських татар" від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висували претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами.

Згідно з офіційними даними, відомими як дані Лаврентія Берії, було вислано 183 144 осіб. Проте татарські джерела свідчать про те, що ця цифра перевищує 400 тисяч, з яких близько 46% померло протягом півтора року після депортації. У цій каральній акції брали участь 32 тисячі працівників НКВС. Людям на збори давали від кількох хвилин до півгодини, дозволяючи взяти з собою особисті речі, їжу, посуд та побутові предмети. Більшість майна залишилося на місцях і було конфісковане державою. Більшість депортованих були відправлені на спецпоселення в Узбекистан, деякі потрапили до ГУЛАГу, а інші стали частиною спецконтингенту для Московського вугільного басейну.

Депортація була одним із засобів "детатаризації" Криму. Іншими засобами були знищення культурних та історичних пам'яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок "Совєтский", "Первомайск", "Красногвардейск" тощо. До Криму заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилася майже в 10 разів.

Сталінська політика стосовно кримських татар не була новим явищем. Історія свідчить, що анексія Криму Росією в 1783 році призвела до значного занепаду культурної спадщини регіону: багато стародавніх рукописів були знищені, а численні архітектурні пам’ятки зазнали руйнувань. Саме в цей період почалося перше заселення Криму російськими та іноземними колоністами, що супроводжувалося жорсткою політикою русифікації. Після того, як Крим став частиною Української РСР у 1954 році, у 1956 році був виданий указ (який не був опублікований) про реабілітацію кримських татар, однак повернення на їхню батьківщину залишалося практично неможливим. Лише наприкінці 1980-х років почалося масове повернення кримських татар до рідних земель.

У грудні 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар радянським тоталітарним режимом у 1944 році геноцидом і запровадила 18 травня "День пам'яті жертв кримськотатарського геноциду". Згодом депортацію кримських татар геноцидом також визнали парламенти Латвії, Литви, Канади, Польщі, Естонії, Чехії.

11 років тому Російська Федерація анексувала український Крим. З того часу більше 50 тисяч кримських татар залишили свої домівки, оскільки багато з них отримали заборону на в'їзд до півострова з боку російських властей.

14 травня Верховна Рада закликала уряди та парламенти іноземних держав, міжнародні організації та парламентські асамблеї вшанувати пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу, визнати депортацію 1944 року актом геноциду та об'єднати зусилля для припинення порушень прав кримських татар з боку Росії.

У Києві до Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу проведуть меморіальні заходи.