Україна повинна запровадити більш сувору політику щодо правлячої партії Грузії - редакційна стаття "ЄвроПравди".

"Європейська правда" випустила редакційну статтю, що підписана колективом редакції та отримала підтримку всіх журналістів. Такий формат публікацій використовується лише в особливих випадках, зокрема, коли Україна стикається з ключовими рішеннями в питаннях, про які наше видання регулярно висвітлює.

Невдовзі Грузія може зіткнутися з ситуацією, коли одночасно існуватимуть двоє політиків, які вважатимуть себе президентами. Ситуація, що розгортається в Грузії, потребує від нашої країни активних дій.

Більше деталей можна знайти у статті "ЄвроПравда": "Час для українського лідерства". Чому Україні потрібно терміново переглянути свої підходи до Грузії. Наступний розділ міститиме короткий виклад.

Як відомо, нинішня політична криза у Грузії почалася після парламентських виборів наприкінці жовтня 2024 року. Тоді Центрвиборчком нарахував партії влади монобільшість у новому грузинському парламенті, опозиція натомість в один голос заявила про фальсифіковане голосування.

У західному світі є практично консенсус щодо того, що ці вибори були далекими від демократичного волевиявлення. Усі без винятку авторитетні міжнародні місії заявили про численні порушення та ознаки фальсифікацій.

Згодом уряд Грузії здійснив радикальний геополітичний поворот, оголосивши про призупинення курсу на євроінтеграцію. Це рішення (а не спірні вибори в жовтні!) стало справжнім каталізатором масштабних протестів по всій країні, на які влада відповіла жорсткими діями.

Попереду нас чекає ще одна ключова трансформація в Грузії.

У суботу, 14 грудня, у Тбілісі відбудеться оголошення про вибір нового президента Грузії. Вперше в історії країни процес виборів проходитиме не через всенародне голосування, а завдяки колегії виборців, що буде сформована депутатами парламенту та "представниками регіонів".

У цих виборах братиме участь лише один кандидат, представлений правлячою партією "Грузинська мрія" - колишній футболіст Михеїл Кавелашвілі, який відомий своїми відкрито антизахідними переконаннями. Опозиційні сили, які не визнають парламент після нещодавніх виборів легітимним, вирішили не висувати своїх кандидатів і взагалі не вважають президентські вибори законними.

В свою чергу, існуюча президентка, проєвропейська Саломе Зурабішвілі, заявила, що не залишить свій пост в кінці грудня, як передбачено конституцією, оскільки вважає, що вибори її наступника є незаконними.

Але що робити, якщо в Грузії одночасно виявляться двоє "президентів"?

Не спілкуватися з жодним? Тоді це матиме вигляд, що Україна припинила спілкування з Зурабішвілі. І буде сигналом, що ми де-факто підтримали її заміщення проросійським Кавелашвілі.

Взаємодіяти з обома сторонами, аби досягти "гармонії"? Проте це не є більш оптимальним рішенням.

Загальноєвропейський консенсус стосовно Грузії не буде досягнуто. Якщо Україна сподіватиметься на єдину позицію ЄС, це призведе до бездіяльності.

Наша країна має всі підстави вважати себе активним учасником геополітичних процесів. Ми повинні стати взірцем для інших. У контексті Грузії це навіть наш обов'язок. Ситуація, в якій режим Іванішвілі в точності відтворює дії Януковича, накладає на нас додаткову моральну відповідальність.

Українська влада, яка вже тривалий час наголошує на необхідності трансформації України з об'єкта в суб'єкт міжнародних відносин, повинна нарешті проявити активність у ролі регіонального лідера та активного учасника зовнішньої політики.

У ситуації, коли народ Грузії висловлює своє невдоволення; коли стає очевидним масштабне придушення протестних акцій; коли Україна публічно заявляє, що влада в Грузії де-факто контролюється Росією - існують всі підстави для того, щоб не визнавати результати "виборів" президента, які відбудуться в Тбілісі в суботу. Відповідно до цього, слід продовжувати визнавати Саломе Зурабішвілі президентом Грузії, навіть після інавгурації її "наступника".

Звичайно, якщо є така можливість, варто уникати офіційних взаємодій із новим парламентом і урядом Грузії. У цьому контексті цілком прийнятно підтримувати певну невизначеність — важливо не створювати враження, що ми визнаємо їх легітимність.

Врешті-решт, це можна виконувати і в компанії інших.