Угода щодо корисних копалин є суттєвою, оскільки Сполучені Штати щільно інтегрують свої інтереси з Україною, забезпечуючи при цьому захист свого бізнесу. Інтерв'ю з Веселовським.

Україна досягла угоди щодо рамкових умов видобутку корисних копалин після того, як Сполучені Штати пом'якшили свої найжорсткіші вимоги. За інформацією, опублікованою в ЗМІ, планується створення інвестиційного фонду для відновлення України. Країна та США спільно управлятимуть цим фондом. Україна зобов'язується передавати 50% доходів від монетизації своїх природних ресурсів до фонду. У свою чергу, США також зроблять відповідні внески, а фонд використовуватиме ці кошти для інвестицій у розвиток України. Важливо зазначити, що в рамковій угоді не згадується про 500 мільярдів доларів українського "боргу" перед Сполученими Штатами.

Одночасно прем'єр-міністр України Денис Шмигаль підкреслив, що ця угода тісно пов'язана з питаннями безпеки. Президент України та уряд не мають наміру обговорювати можливе підписання без урахування гарантій безпеки для країни.

Своїми думками щодо надважливої для України угоди та останніх заяв щодо мирного врегулювання війни в Україні в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився дипломат, надзвичайний і повноважний посол України, представник України при ЄС у 2008-2010 роках Андрій Веселовський.

З'явилася інформація про завершений текст угоди між Україною та США щодо рідкісноземельних металів. Цей документ, ймовірно, буде підписано вже на цьому тижні. Президент України Володимир Зеленський висловив бажання включити в угоду пропозиції щодо гарантій безпеки для країни. Він також зазначив, що під час свого візиту до Вашингтона планує безпосередньо запитати, чи продовжить Америка підтримку Києва. Яка ж справжня необхідність та вигода цієї угоди для України?

Існує обіцянка, що з часом в Україні американські компанії займуться розробкою ресурсів, співпрацюючи з нашими урядовцями щодо вибору конкретних проектів. Безумовно, ці компанії звернуться до уряду США для забезпечення своїх інтересів. Чи буде це лише фінансове страхування? Можливо, але в США існує спеціалізований орган для таких цілей. Проте, можливі й інші форми підтримки, наприклад, розміщення американських військових сил на українській території або створення офіційних представництв. Наприклад, може бути заснована Рада, що відповідатиме за угоду про надра, яка розташовуватиметься в Запоріжжі. Це було б непогано, адже вона також могла б мати свої представництва вздовж лінії розмежування. Усе це створює певні можливості для співпраці, за які можна буде триматися.

Програма Дональда Трампа, з якою він вступив у свої повноваження, передбачала відмову від розміщення американських військ за межами країни, уникнення нових зобов'язань щодо захисту інших держав та скорочення чисельності збройних сил США. У таких умовах обговорювати можливі нові зобов'язання безпеки з боку Вашингтона, особливо стосовно України, виглядає безперспективно.

Яка ж мета угоди для американців? Документ, що не уточнює, де саме видобувати ресурси, що саме добувати, кому реалізовувати та за якою вартістю. У цій рамковій угоді немає цих важливих моментів. Звісно, в подальшому будуть укладені контракти, які все це конкретизують. Але на даний момент угода необхідна Трампу, щоб він міг звітувати перед своїми виборцями. Він може заявити: "Ось, я уклав угоду, завдяки якій ми повернемо мільярди, витрачені на оборону України". Він обіцяє, що американці швидко відчують це покращення. Це, безумовно, пропаганда, але вона має значення для нас, оскільки Сполучені Штати формалізують свої зв'язки з Україною. Тому, з цієї перспективи, добре, що угода відбудеться, і ще краще, що вона не міститиме жорстких рамок, адже в сучасному світі, де все змінюється за кілька годин, такі обмеження можуть бути обтяжливими.

- Президент США Дональд Трамп заявив, що президент України Володимир Зеленський, найімовірніше, приїде до Вашингтону 28 лютого, щоб "закріпити економічне партнерство зі США". За словами американського президента, воно може забезпечити Україні певну безпеку від нового російського вторгнення. Загалом візит Зеленського до Трампа, якщо він звісно відбудеться - шанс обговорити ширшу стратегічну картину того, що зараз відбувається навколо війни та мирного процесу? Особиста зустріч, на ваш погляд, може щось змінити у непростих двосторонніх взаємовідносинах між нашими країнами, які склалися останнім часом?

- Я не думаю, що вона може щось змінити. В оточення Трампа "ця Україна плутається у них під ногами". Ось би де б її подіти, куди б її якось засунути, щоб ми не згадували про неї. Все це, на жаль, не зміниться. Зустріч на 30 чи 40 хвилин Трампа з Зеленським, якщо вона відбудеться і добре, якщо буде якась частина зустрічі без зовнішніх присутніх. Добре, якщо будуть переговори. Наприклад, протягом візиту президента Франції Макрона до США, ми не знаємо чи були особисті переговори. Знаємо лише, що була зустріч при фотографах і помічниках. Тобто, все було жваво, весело з зачіпками з обох боків, але здається, без тривалої, серйозної розмови.

Залишається відкритим питання, чи відбудуться переговори між Трампом і Зеленським. Безумовно, така зустріч могла б бути корисною, адже в приватній обстановці обидві сторони змогли б висловити свої думки без необхідності дотримуватись публічної етики, а також, можливо, обговорити деякі прохання. Якщо ж не буде організованої окремої зустрічі між високопосадовцями з України та США, то все обмежиться лише коротким тридцятихвилинним заходом у Білому Домі з участю десятка фотографів та журналістів.

Чи можливо все ж таки вплинути на переконання Трампа?

- Тільки в тому, що йому щось вигідно. Сам факт приїзду Зеленського і сам факт того, що Трамп, знаючи думки своїх виборців, зустрічається з ним - це вже йому вигідно. Для цього український лідер і буде запрошений до Білого Дому. Для того, щоб дати Трампу більше прибічників серед тих, хто сьогодні його поки що критикує.

Головне питання, яке, на мою думку, повинна вирішити наша сторона, полягає в тому, щоб бути дружньою та викликати прихильність у глядачів, зокрема, у частини оточення Трампа. Саме це стане основою для подальшого розвитку взаємин.

Щодо ваших слів про те, що Трамп діє лише в тих ситуаціях, які приносять йому вигоду, варто зазначити, що російський лідер Володимир Путін також активно залучений у цей процес "спокуси" американського президента. Він підкреслив, що в Росії, нібито, є значно більше рідкісноземельних металів, ніж в Україні, і що РФ готова співпрацювати з урядом США та американськими компаніями у сфері великих інвестиційних проектів. Крім того, Путін пропонує Штатам доступ до українських ресурсів, що знаходяться на територіях, окупованих Росією. Водночас, у Кремлі зауважують, що співпраця між США та Росією в видобутку рідкісноземельних металів стане можливою лише після "нормалізації двосторонніх відносин і досягнення миру в Україні". Сумнівно, що це відбудеться на невигідних для Москви умовах. Трамп вже висловив бажання укласти угоду з Росією щодо рідкісноземельних металів.

Путін не в змозі переманити Трампа таким чином, адже наша угода вже готова і незабаром буде підписана. Це нагадує маленьких дітей, які, закриваючи очі руками, вважають, що їх ніхто не бачить. Саме так поводиться зараз Путін. А ми також маємо активні ресурси, тому, товаришу Трамп, ласкаво просимо – заїжджайте, забирайте, ми повністю готові до співпраці та обговорення.

Російська Федерація понесла значні втрати внаслідок виходу американських компаній після початку конфлікту з РФ. У країні були розвинуті видобуток газу, нафти, золота, критичних мінералів, а також урану. Усе це залишилося без активної експлуатації. Сьогодні Путін намагається повернути іноземних розробників разом із їхніми сучасними технологіями, тому робить такі кроки.

Другий аспект. Він хотів би, щоб санкції були скасовані. Отже, ми готові дозволити вам видобувати наші ресурси, якщо ви вирішите зняти санкції. Ця фраза про зняття санкцій не озвучується вголос, вона залишається непомітною. Американці не наївні, вони все це розуміють, бачать і добре знають, що коли справа дійде до дій, Російська Федерація виставить такі умови, які не будуть кращими, ніж ті, що пропонуються американцям в будь-якій іншій частині світу. Всі ці заяви та пропозиції Путіна мають на меті відвернути увагу від українського питання, зменшити значення відносин з Україною та спонукати американців переглянути свої санкції і своє перебування в Росії.

Проте Путін здатен в ручному режимі сформувати такі обставини для американців, що вони можуть відійти від багатьох глобальних проблем. Чи не так?

- Так, він може. А китайці хіба не образяться? Образяться. І скажуть, дядя Путін, більше ти не отримаєш від нас електроніки. І все, і на цьому все закінчиться.

Продовжуючи тему кремлівської політики, варто зауважити, що оптимізм Трампа, який стверджує, що Путін та Росія нібито прагнуть завершити війну та встановити мир, не зовсім узгоджується з останніми заявами московських чиновників. Нещодавно міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров охарактеризував обговорення можливого розміщення миротворчих сил в Україні як "порожні балачки" і відкинув ідею замороження конфлікту на лінії фронту. Це суперечить миротворчим намірам Трампа. Хоча Путін може тактично підтримувати Трампа, не виникає відчуття, що стратегічно його мета полягає в зриві переговорів, адже він все ще має намір захопити всю Україну?

Ми виходимо з основних фактів. По-перше, Російська Федерація не має потреби укладати мир або перемир'я. Щодня вони втрачають тисячі людей на фронті, але це їх не обходить, адже продовжують захоплювати нові території, що є їхньою метою. Американці це добре усвідомлюють, але намагаються обійти цю ситуацію, прагнучи знайти спосіб призупинити конфлікт. Вказівка Трампа полягає у тому, щоб якомога швидше встановити мир, але реальних важелів впливу для цього у них немає.

Щодо того, що президент США останнім часом активно говорить про просування переговорів із Москвою, то просування визначається не словами, а реальними кроками. От у нас, наприклад, є реальний крок - угода про мінеральні ресурси, яка буде підписана. Також є той факт, що ми, в принципі, сказали чітко американцям, які нам потрібні безпекові гарантії, чому вони мають бути такими, що ми за це готові віддати, так би мовити. Тобто, наша позиція зрозуміла, чітка і ясна.

Отже, у "закритому приміщенні під столом" можуть бути присутніми деякі незначні деталі, але не основні аспекти. З боку Росії постійно спостерігається вигадування нових перешкод, що вписується в стратегію цієї країни. Питання полягає в тому, чи усвідомлюють це американці. Так, вони усвідомлюють. Але чи можуть вони щось змінити? На мою думку, це дуже складне питання, адже наразі у них немає суттєвих важелів впливу на Росію.