Атака на "Охматдит" у Києві: рік після трагедії — як функціонує найбільша дитяча медична установа України.

Національна дитяча спеціалізована лікарня "Охматдит" є найбільшою установою в Україні, що надає медичну допомогу дітям. Вона приймає маленьких пацієнтів з перших днів їхнього життя і до досягнення ними 18-річного віку, займаючись лікуванням дітей з усіх регіонів країни, включаючи тих, хто має найскладніші та найрідкісніші захворювання.

8 липня 2024 року медичний заклад став однією з цілей армії РФ. Того дня на Київ було випущено понад 40 ракет різних типів. Одна з них -- крилата ракета Х-101 -- влучила у токсикологічний корпус "Охматдиту", пошкодила ще чотири будівлі медичного закладу і забрала життя двох людей. 32 людини отримали поранення, а понад півтисячі дітей були евакуйовані.

Незважаючи на величезні руйнування, вже в перші тижні після атаки медичні працівники продовжували рятувати життя дітей у лікарні. Більшість відділень, які постраждали внаслідок пошкоджень, швидко перепрофілювали в новий корпус медичного закладу. Хоча він також отримав серйозні ушкодження, робота тут ніколи не зупинялася.

Протягом року після атаки в "Охматдиті" медична допомога була надана майже 200 тисячам пацієнтів як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах. Лікарі здійснили понад 10 тисяч оперативних втручань, серед яких третина становлять особливо складні та рідкісні процедури. За цей період у закладі також вдалося запровадити нові спеціалізації та відкриття додаткових відділень.

І попри те, що сам "Охматдит" ось уже рік як поранений війною, медичний заклад продовжує приймати і тих пацієнтів, які у різних куточках країни постраждали внаслідок ворожих дій армії РФ. Усього за час великої війни тут надали допомогу 145 пораненим, з них -- 75 дітей та 70 дорослих. Найменшому пацієнту з пораненнями був один місяць, найстаршому -- 83 роки.

Вікторія Дідовець – медсестра, яка працює в відділенні інтенсивної та еферентної терапії хронічних інтоксикацій при стаціонарі денного перебування. Вона вже понад десять років віддано служить у "Охматдиті". Вікторія завжди прагнула захистити дітей, але, на жаль, стала жертвою ракетного обстрілу.

Під час повітряної тривоги 8 липня 2024 року, разом зі своїми колегами та пацієнтами, вона спустилася в укриття. Щоб впевнитися, що всі залишили будівлю, медсестра вийшла з укриття та вирушила до відділення. На шляху до нього її раптово вразив вибух — найбільша дитяча лікарня країни стала ціллю російських військ.

Жінка прийшла до тями вже в реанімації, під'єднана до апарату штучної вентиляції легень і з численними травмами. Вікторія Дідовець провела в лікарні понад півроку: спочатку вона пересувалася на інвалідному візку, а згодом почала робити свої перші самостійні кроки. У квітні 2025 року, хоч і з однією милицею, Вікторія нарешті повернулася до роботи в "Охматдит".

Вона прийняла знімальну групу ТСН у своїй оселі. Через рік після ракетного обстрілу вона пересувається з тростиною, що є наслідком її важкої праці та боротьби, які тривали протягом усього цього часу.

"Були думки, що я не зможу ходити", -- каже жінка.

Коли завелася повітряна тривога, Вікторія пригадує, що спустилася в укриття. У приміщенні вже зібралося чимало дітей та медичних працівників. Стало очевидно, що тривога є бойовою, і одна з медсестер вирішила піднятися на верхні поверхи — адже допомога могла стати в нагоді.

"Я думала, може чимось допомогти, чи хай швиденько спускаються, якщо треба, то ще й допоможу. Оце думаю, збігаю швиденько їм скажу, але не добігла", -- каже Вікторія.

Ракета вразила будівлю токсикології в той момент, коли Вікторія знаходилася на сходах.

"Я відчула удар від вибухової хвилі, і щось впало на мене зверху. Виявилося, що у мене перелом таза – це не просто одна кістка, а й пошкодження стегна, частка кістки зруйнована. Гомілка також постраждала, додатково я отримала розрив печінки і селезінки, травми вуха та шиї", – ділиться своїми переживаннями постраждала.

Її стегна і ноги були буквально зібрані по частинах. Вони були з'єднані за допомогою металевих пластин. Рани на обличчі та голові акуратно зашивали. Через два місяці після нападу маленька донечка вперше отримала дозвіл зайти до палати, аби побачити свою матір.

"Вона увійшла до палати, і це важко описати. Не сподівалася, що я буду лежати на ліжку, і на мить просто не могла знайти слів. Я теж, відверто кажучи, був у такому ж стані," -- ділиться своїми спогадами жінка.

Вона пережила понад 20 операцій. Перші спроби встати, перші кроки з підтримкою, потім на милицях -- все це через шалений біль. Чимало працювала з психологом, щоб прийняти кожен новий складний етап після того, як вона вижила в епіцентрі вибуху.

"Біль він і до сьогодні є, він нікуди не зник повністю. Чим швидше ти можеш прийняти що з тобою сталося, прийняти так як сталося. Поки ти цього не усвідомиш і не приймеш, ти не зможеш нормально жити", -- зізнається Вікторія.

В даний час жінка співпрацює з косметологами, щоб позбутися шрамів на обличчі. Вона все ще проходить курс реабілітації, але вже в травні знову повернулася до своїх обов'язків у "Охматдит". Щоб вийти з дому, їй потрібно одягнути ортез для підтримки стопи, і хоча вона ще не може повноцінно працювати, Вікторія все ж одягає спеціальний пристрій і вирушає на роботу, проходячи повз зруйноване відділення. Лише шматочок рожевої стіни нагадує про її кабінет на другому поверсі.

"Хотілося б, щоб будівельний майданчик прибрали, щоб не відволікати увагу. Це важко, це просто жахливо. Я стараюся про це не думати," -- ділиться Вікторія.

Вона впевнена, що її рішення повернутися на роботу стало найкращим вибором.

"На роботі виникає відчуття значущості. Саме це спонукало мене повернутися до роботи. Я обожнюю Київ, свою професію – тут проходить моє життя. Люди запитують, як я витримала всі випробування? Відповідь проста: завдяки підтримці оточуючих, колег і друзів, які всі поруч," – ділиться жінка.

Ольга Бабічева, яка працює в якості нефролога та анестезіолога, зазначає, що її життя також було врятовано завдяки підтримці колег. Як і Вікторія, Ольга опинилася в центрі вибуху. На першому поверсі розташовувався діалізний центр, що ускладнювало швидку евакуацію дітей з апаратів штучної нирки. Для цього потрібно було більше часу, щоб стабілізувати кров'яний потік. Саме цим займалися Ольга, її колега медсестра Наталя та нефрологиня Світлана Лук'янчук в момент, коли пролунав вибух. Ольга непритомніла. Врятувала її медсестра, яка швидко знайшла і витягнула з-під завалів, що стало вирішальним для її виживання в умовах значної крововтрати. Коли Ольга прийшла до тями в реанімації, єдине, що її цікавило, це було одне питання.

"Я спочатку поцікавилася, чи всі ми в живих. На жаль, виявилось, що не всі," — поділилася вона в інтерв'ю ТСН.

30-річна нефрологиня Світлана Лук'янчук, яка теж допомагала швидко від'єднувати від апаратів дітей, загинула. Всі діти вціліли. Світлана Лук'янчук -- учениця Ольги Бабічевої. Росла без батьків, мріяла і цілеспрямовано йшла до мети стати висококласним лікарем-нефрологом.

"30 років. Дівчина, яка ще мала можливість жити і могла стати відмінним лікарем. Вона вела нашу медицину в потрібному напрямку," — згадує лікарка.

Сама Ольга дістала перелом черепа, скроневої кістки. Через травму мозку не ходила, не говорила, не бачила.

Щоночі, поки вона перебувала в реанімації, хтось із колег її відділення залишався поряд. Друзі-лікарі, з якими вона працювала протягом багатьох років, використали всі доступні медичні ресурси, щоб пані Ольга повернулася до свідомості.

Її процес відновлення тривав дев'ять місяців. Вона не могла ходити протягом шести місяців, але з часом почала відновлювати координацію, а також покращувалася її мова, пам'ять і зір. Лише ті, хто були поруч, можуть усвідомити, скільки зусиль було вкладено в цей шлях.

Пані Ольга вже повернулася до роботи. Кваліфікованих спеціалістів, здатних розробляти індивідуальні програми діалізу та готувати дітей до трансплантації нирок, дуже небагато. Хоча її стаціонарне відділення в "Охматдиті" так і не було відновлено, вдалося організувати амбулаторний діаліз у поліклініці дитячої лікарні. Ольга відзначає, що після всіх труднощів, які вона пережила, значно переосмислила своє ставлення до пацієнтів.

"Я зараз своїх пацієнтів по-іншому бачу. Я уявляю, як я була б на їхньому місці, я зараз роблю все можливе й неможливе, щоб їм було легше", -- каже вона.

Вона мріє про відбудову "Охматдиту" і про те, що в нових корпусах відновиться її відділення, де у стаціонарі можна буде боротися з хворобами нирок і готувати дітей до трансплантації.

Від початку широкомасштабної війни в Україні в медичний заклад "Охматдит" все частіше надходять діти, постраждалі від мінно-вибухових травм. Це – малеча, яка стала жертвами агресії російських військ у різних куточках країни. Більшість із них є важкими пацієнтами, які зазнали ампутацій кінцівок, мають серйозні ушкодження шкіри та страждають від численних психологічних травм.

Протягом великої війни медичну допомогу отримали 75 дітей, які постраждали від поранень, серед яких наймолодшому пацієнту було всього один місяць. Навіть після 8 липня 2024 року, щонайменше шість дітей з травмами, пов'язаними з вибуховими пристроями, були направлені на лікування до відділення пластично-реконструктивної мікрохірургії. Дитину в критичному стані транспортували до "Охматдиту" з різних куточків України, включаючи Суми, Івано-Франківськ, Херсон та Миколаїв.

"Травми, пов'язані з вибухами, вимагають спеціалізованого підходу до лікування. За даними, кількість постраждалих дітей не зазнала значних змін у порівнянні з 2022-2023 роками, але їхній стан здоров'я значно погіршився. Це зумовлено зростанням атак на цивільне населення. Тепер діти часто опиняються в самісінькому центрі небезпечних ситуацій, що призводить до серйозніших наслідків. Нам направляють найскладніші випадки," — зазначає Валерій Бовкун, керівник відділу пластично-реконструктивної мікрохірургії.

Він додає: такі виклики потребують адаптації знань медиків. Саме тому команда відділення постійно проходить навчання, бере участь у вебінарах та конференціях щодо порятунку дітей із мінно-вибуховою травмою. У відділенні вже з'явилося обладнання, необхідне саме для роботи з великими дефектами шкіри, відкритими ранами. А це -- перші виклики, з якими стикаються медики, надаючи допомогу пораненим дітям.

У нашому відділенні активно співпрацюємо з психологами, реабілітологами та іншими фахівцями, оскільки травми часто є багатогранними і потребують об'єднання зусиль різних спеціалістів для ефективного лікування.

Центр служби крові НДСЛ "Охматдит" є одним із провідних закладів у сфері донорства в Україні. Він повністю задовольняє потреби лікарні в крові та її складниках, забезпечуючи 100% необхідного обсягу. Крім того, цей центр є унікальним у країні, оскільки займається збором, обробкою та транспортуванням стовбурових клітин для інших медичних установ, як в Україні, так і за її межами. Одна єдина донація крові здатна врятувати до трьох життів. Щорічно в центрі відбувається понад сім тисяч процедур донорства.

Внаслідок ракетного удару 8 липня 2024 року корпус Центру служби крові зазнав значних пошкоджень: вікна були вибиті, а електропостачання повністю зникло. У цій ситуації команда отримала всього кілька годин, щоб врятувати всі запаси крові, плазми та стовбурових клітин. Проте вже через кілька днів Центр змогла відновити свою діяльність у повному обсязі.

Це приклад того, як навіть в умовах війни лікарня не просто забезпечує власні потреби, а робить більше: відкриває можливість для інших дітей в Україні й поза її межами отримати шанс на життя завдяки стовбуровим клітинам.

Відділення анестезіології та інтенсивної терапії з ліжками ектракорпоральної терапії з виїзною бригадою "Охматдит" -- місце, де борються за життя пацієнтів у найскладніших станах.

Найсучасніші технології порятунку дітей медики привозять в Україну зі стажувань у провідних клініках світу. Один із таких -- найпрогресивніших методів у реанімації -- робота на апаратах ЕКМО (екстракорпоральна мембранна оксигенація). Це унікальна для нашої країни технологія, що дає шанс на життя дітям, легені яких втратили свою функцію. Апарати ЕКМО рятують навіть тоді, коли не допомагає апарат штучної вентиляції легень.

Після ракетного обстрілу 8 липня 2024 року медичний колектив не тільки продовжив свою роботу, але й зробив цей рік рекордно продуктивним для відділення. Завдяки вдало організованим стажуванням та навичкам роботи з апаратами ЕКМО, вдалося врятувати життя семи пацієнтів. Для порівняння, в минулому році ця кількість становила шість, а позаторік — п’ять.

У відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з ліжками ектракорпоральної терапії з виїзною бригадою "Охматдит" діє мобільна бригада ЕКМО, яка виїжджає в інші регіони для порятунку дітей, яких неможливо транспортувати в Київ, адже вони повністю залежні від кисню.

1 липня з відділення була перевезена 3-річна дівчинка з Луцька до "Охматдиту" виїзною бригадою. Лікарі успішно стабілізували її стан, і тепер немає загрози для її життя.

Відділення ургентної хірургії НДСЛ "Охматдит" працює на передовій дитячої хірургії в Україні. Сюди з'їжджаються пацієнти не лише з усієї країни, а ще й українці з-за кордону та іноземні пацієнти -- громадяни Польщі, Ірландії, Азербайджану.

У цьому закладі спеціалізуються на лікуванні найскладніших захворювань органів черевної порожнини, включаючи онкологічні патології, а також травми селезінки, печінки та підшлункової залози. Більшість хірургічних процедур виконуються за допомогою мініінвазивних методів, зокрема лапароскопічних, при наявності пухлин.

З початком повномасштабної війни відділення трансформувалося: долучилося до пілотного проєкту з трансплантації органів та взяло на себе функцію розвитку дитячої онкохірургії. А коли російська ракета влучила в "Охматдит" та пошкодила аж п'ять корпусів медзакладу, відділення вже через два тижні відновило свою роботу.

Протягом цього року лікарі досягли вражаючих результатів, здійснивши в Україні першу мініінвазивну резекцію шлунка та дванадцятипалої кишки у дитини, у якої була виявлена пухлина.

Найбільшим досягненням, за словами фахівців, є те, що, незважаючи на умови війни, їм вдалося не лише зберегти команду, а й підтримувати обсяги та якість наданої допомоги. Відзначається поява нового, висококласного обладнання, наприклад, інтраопераційного ультразвукового апарату з стерильним датчиком, який забезпечує точну візуалізацію під час хірургічних втручань. Таке обладнання в українських дитячих лікарнях є справжньою рідкістю.

Нагадаємо, що вранці 8 липня Російська Федерація здійснила обстріл дитячої лікарні "Охматдит" за допомогою стратегічної крилатої ракети Х-101. На місці події були виявлені частини корпусу задньої секції ракети з серійним номером, а також частина її руля. Внаслідок цього нападу загинуло двоє дорослих — лікарка та родич одного з пацієнтів.

У 2025 році передбачається завершення відновлення нового корпусу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит", а також старт будівництва ще одного сучасного корпусу.