У Харкові ветерани взяли участь у змаганнях з гирьового спорту, де продемонстрували свої сили та вміння.

Військовослужбовці-ветерани із Національної гвардії, Збройних сил, прикордонники, рятувальники та поліціянти змагалися в Харкові на відкритому чемпіонаті з гирьового спорту. Усі вони після важких поранень. Спорт став і реабілітацією, і способом відновити ментальне здоров'я. Репортаж нашої харківської кореспондентки Світлани Шекери.

Ветерани готуються до старту змагань. Прикордонник Анатолій, який має позивний "Доцент", завітав, щоб перевірити свої можливості. Наразі він проходить реабілітацію після отриманого поранення.

Анатолій "Доцент", служитель у Державній прикордонній службі України.

Не можна просто отримати травму, поранення чи ампутацію і втратити надію. Ми повинні завжди тримати голову високо і продовжувати рухатися вперед. Незважаючи на труднощі, такі як травми чи контузії, ми повинні залишатися переможцями, особливо для наших близьких.

Змагання проходили в кількох категоріях, всього їх було 12, і вони визначалися залежно від ступеня травм. Деякі учасники виконували вправи в сидячому положенні. Серед них був і доброволець з Америки на ім'я Крістіан, який після ампутації ноги прагне знову повернутися до служби в Україні.

Крістіан, волонтер міжнародного легіону:

Українці - надзвичайно потужний народ. Я підтримую їх. Наразі я займаюся відносно простими завданнями.

Олександр, відомий під позивним "Україна", отримав серйозне поранення в Кліщіївці — уламок від гранатомета вразив його голову, внаслідок чого він частково втратив зір. Проте його товариші по службі залишилися з ним. Інструктори переконали його взяти участь у першому занятті, і він став невід'ємною частиною команди. У порівнянні з минулим роком, його досягнення значно покращилися.

Олександр "Україна", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади НГУ "Скіф":

Зараз я виконую 93 повторення за шість хвилин. - А яка вага гирі? - 16 кг. Минулого року в Києві я також брав участь у змаганнях, які організовувала Національна гвардія. Тоді я був не зовсім задоволений своїм результатом, адже гиря важила 24 кг, а я тільки починав свій спортивний шлях.

Тренер Ганна волонтерить, працюючи з військовими. На змагання вона прийшла зі своєю маленькою донькою, оскільки, за її словами, не могла залишити команду без підтримки. Найбільшим викликом у її роботі є здобуття довіри військових.

Ганна, наставниця команди "Нескорений Харків":

Спочатку було складніше завоювати довіру, адже потрібно було, щоб вони усвідомили: я не просто випадкова особа, яка тут гуляє та говорить розумні речі. Я прагнула, щоб вони відчували, що я з ними і для них. Мене завжди цікавило створення чогось дійсно корисного в цьому світі. І коли я спостерігаю, як людина відкриває в собі можливості, про які не підозрювала, це надихає мене. Напевно, саме в цьому і полягає мій шлях.

Сергій Кіяшко є одним із піонерів у сфері адаптивного спорту для військових, які зазнали поранень. Він підкреслює, що важливо не лише збудувати спортивну інфраструктуру, а й створити атмосферу підтримки, де товариші по службі надихають один одного на повернення до активного життя.

Сергій Кіяшко, керівник відділу фізичної підготовки та спорту 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України "Скіф":

Спорт виступає найефективнішим способом реабілітації. Хлопці із задоволенням займаються ним. Вони приходять на тренування і активно беруть участь у розвитку адаптивного спорту. Якщо спочатку нас було лише троє, то тепер наша команда налічує понад 100 осіб. Це вже справжня спільнота.

Польські волонтери активно підтримують ветеранів. Єжи Юрчинський, прибувши в Україну на початку повномасштабної агресії з гуманітарною місією, планував затриматися лише на три дні і дві ночі, проте залишився тут вже більше чотирьох років.

Єжи Юрчинський, координатор організації PolandHelps:

Без військових та військовослужбовців, як я вже зазначав, неможливо уявити незалежну Україну. І, звичайно, без них не було б і вільної Польщі. Ніколи не слід забувати про наших ветеранів, адже їхній внесок для нашої Батьківщини, а також для вашої, є безцінним. Це справді важливо.

Змагання тривали більше шести годин, і в результаті ветерани здобули 34 призових місця у спортивній боротьбі. Проте, найважливішим досягненням учасники вважають не медалі, а змогу відчути власні сили та провести час у колі побратимів.