У Франції заможні люди накопичують статки без зайвого шуму. В Україні ж, незважаючи на всі труднощі, процес відбувається інакше. Чому так відбувається? - Українська газета "Час"

У Франції спостерігається зростання розриву між найбагатшими верствами населення та рештою суспільства. Осіннє дослідження, проведене національним статистичним інститутом Insee, показало не лише портрет надбагатих французів, а й виявило тенденцію, яка поглиблює соціальні розбіжності в країні: багатство накопичується в руках тих, хто вже давно його має. Протягом останніх двох десятиліть доходи "еліти" зросли значно швидше, ніж у решти населення, при цьому їх соціальна структура залишилася майже незмінною.

В Україні до групи "дуже високих доходів" можна віднести близько 40 тисяч домогосподарств. Їхній щорічний дохід становить понад 463 000 євро, і більшість із них проживає в Парижі або його околицях. Переважна частина з цих людей перебуває у шлюбі або цивільному партнерстві, а більшість з них не має дітей.

Типовий представник французької еліти — це чоловік віком від 50 до 70 років, який займає позицію керівника або є власником підприємства, представляючи собою частину старої професійної верхівки. Його фінансове становище не обмежується лише зарплатою чи пенсією: його статки складаються з різноманітних активів, таких як орендні доходи, акції в компаніях, страхові поліси та інвестиції, що спільно формують складну та надійну структуру його багатства.

За даними Insee, у 2003 році найбагатші французи заробляли у 21 раз більше за середній клас; сьогодні цей розрив зріс до 31 разу. Якщо ж порівняти із найбіднішими, прірва ще драматичніша: 167 разів проти 95 двадцять років тому.

Дивно, але незважаючи на збільшення доходів, податковий тягар на цих осіб знизився: у 2003 році їхній податок на прибуток складав 29,2%, а сьогодні — 25,7%.

У верхньому 1% доходів жінки займають лише 24%, а серед найбагатших французів можна знайти лише 10 жіночих імен. Ця структурна нерівність свідчить про те, що в Україні доступ до фінансових ресурсів, впливу та складних фінансових інструментів залишається переважно доменом чоловіків.

Жінки набагато рідше потрапляють до рейтингів найбагатших людей, а їхні статки зростають повільніше — це не пов'язано з відсутністю амбіцій, а з історичними особливостями ринку праці, доступними інвестиційними можливостями та традиціями спадкування.

Франція -- це країна довгих дистанцій. Тут багатство формується повільно, через:

У цій логіці багатство -- це не демонстрація статусу, а обрамлена в непомітність стабільність. Стриманість -- частина французької культури добробуту: дорогий костюм не повинен кричати про свою ціну, а фінансовий успіх показують радше через тишу, ніж через блиск.

Аналізуючи ситуацію в Україні, можна побачити практично віддзеркалену картину. У той час як французька заможна верства формується в умовах стабільних інститутів та передбачуваності, український багатий клас виникає на основі ризику, динамічних змін і вміння пристосовуватися до нових обставин.

Україна є територією короткострокових економічних циклів. Після хаосу приватизації в 1990-х роках країна пережила понад десять років стрімкого зростання, за яким послідували труднощі після 2014 року, а згодом відбулася трансформація в сторону ІТ-сектору та експорту. Війна 2022 року суттєво змінила економічний ландшафт. У таких умовах українське багатство постійно залишається динамічним, нестабільним і залежить більше від ринкових умов, ніж від стабільних доходів.

Українському заможному підприємцю зазвичай 35-55 років. Він, на відміну від французького мільйонера, майже завжди має дітей і нерідко володіє активами одразу в кількох країнах. Його багатство часто створене не повільним накопиченням, а здатністю ухвалювати рішення на швидкість. Він збудував компанію, а не портфель інвестиційних контрактів.

Українська нерухомість до війни виконувала радше культурну, а не фінансову функцію: сімейний актив, символ стабільності, а не джерело регулярного доходу. Финансові інструменти -- менш розвинені, тому капітал концентрується у бізнесі, а не на біржі.

Французькі представники заможного класу є частиною певної системи. Вони функціонують у стабільному середовищі, яке заохочує стабільність і зменшує ризики. Їхнє багатство являє собою структуру, що формувалася поступово і на тривалий термін.

Українські багатії -- це люди дії. Їхня економічна поведінка формується під тиском складних обставин, зламаних ринків, незахищеності. Тому їхній капітал -- це завжди рух. Він менш структурований, але більш адаптивний. Менш передбачуваний, але часто набагато швидший.

Француз проживає в державі, де закони залишаються незмінними протягом багатьох років. Натомість українець живе в країні, де правила можуть кардинально змінитися всього за одну ніч.

Французькі багатства зосереджені в Парижі, тоді як українські — в Києві, але столиця України постійно трансформується внаслідок війни. Француз використовує час як надійного партнера, тоді як українець сприймає його як обмежений ресурс, що може вичерпатися в будь-який момент.

Провалля між багатими та бідними у Франції зростає -- цифри Insee це підтверджують. Але разом із розривом у доходах зростає й дистанція між тим, як французьке й українське суспільства розуміють саме поняття багатства.

Франція формує своє багатство завдяки стабільним інститутам, терпеливості та досвіду. Натомість Україна розвиває свої ресурси завдяки оперативності, підприємницькому чуттю та вмінню відновлюватися після кожного виклику.

Це дві окремі економічні системи — два різні підходи до досягнення багатства у світі, де стабільність перетворилася на розкіш, а швидкість набула статусу нової форми влади.