"Віктор Авдишев у 90-х: відзначався контролем над найнебезпечнішим ринком у Києві та вихованням чемпіонів"

Він умів поєднувати непоєднуване: з одного боку, готував олімпійських чемпіонів, а з іншого – очолював організовану злочинну групу, чисельність якої сягала тисячі людей. У світлу пору доби його кабінет розташовувався в "Динамо", а ввечері він залучався до кримінальних "зборів" і контролював бізнес на ринках Києва.

Це історія людини, яка перетворила спортивний авторитет на тіньову імперію 90-х. "Телеграф" розповість про нього детальніше.

Віктор Юрійович Авдишев, більш відомий у кримінальних колах під прізвиськом "Авдиш", з'явився на світ 3 жовтня 1956 року в Азербайджанській РСР. Як асирієць, він вже з ранніх років вражав своїми спортивними досягненнями: став чемпіоном СРСР та Європи з боротьби, а також здобув бронзову медаль на світовій першості 1978 року. Його кар'єра у великому спорті принесла йому звання майстра спорту міжнародного класу та визнання в спортивній спільноті.

Після завершення активної кар'єри 1984 року Авдишев залишився в системі "Динамо" - тренував молодих борців, пізніше очолив баскетбольний клуб "ЦСКА-Ріко" та федерацію важкої атлетики. Його вихованці ставали призерами Олімпійських ігор, а ім'я регулярно з'являлося на сторінках спортивної преси.

Однак спорт перетворився на лише фасад для іншого бізнесу. Завершивши свою спортивну кар'єру, Авдишев зібрав навколо себе команду колишніх асирійських борців, атлетів та осіб з кримінальних кіл в Азербайджанській та Вірменській діаспорах. На початку 90-х ця група трансформувалася в потужну організовану злочинну мережу, яка стала однією з найвпливовіших у Києві.

Основний центр сили зосереджувався на ринках, зокрема на "Патенті" та Бессарабському ринку, а також у кооперативах та фірмах, створених для відмивання грошей. Споживче товариство "Меркурій" та ринок "Патент" на території Республіканського стадіону стали фасадом масштабної кримінальної схеми.

Команда Авдишева створила багаторівневу систему моніторингу бізнесу в столиці:

Фонд "імені Юрія Деточкіна" відігравав важливу роль, адже через нього офіційно перерозподілялися кошти, отримані злочинним шляхом, на допомогу родинам загиблих міліціонерів та спортсменів.

У складі організованого злочинного угруповання перебувало від 600 до 1000 осіб, які були поділені на "бригади" з визначеними напрямками діяльності: вимагання, охорона, економічні злочини та "вирішення питань". Для забезпечення координації їх роботи закуповувалися мобільні телефони - справжня розкіш для того часу.

Найвпливовіші постаті серед Авдишева: Соболевський ("Соболь"), Стащенко ("Стас"), Буханевич ("Поплавок"), Давидян ("Нельсон"), Лі ("Кореєць"), а також Семен Юфа, Олександр Пресман, Гаррі Джибу.

Сам Авдишев був посередником між різними етнічними та силовими кланами, підтримував контакти з лідерами інших ОЗУ - Савлоховим, Киселем, московськими "смотрящіми сімки" - керівного складу київських злочинних угруповань - він приймав рішення щодо розподілу територій. На "сходках" обговорювалися питання легалізації доходів та нові проєкти у ресторанному та будівельному бізнесі.

Авдишев знаходився в постійному балансуванні між відкритою конфронтацією з іншими великими кримінальними угрупуваннями та внутрішніми суперечками, пов’язаними з фінансами та контролем над "кришуванням". Сутички з іншими ватажками угрупувань загрожували цілісності його кримінальної імперії.

1995 року Авдишева заарештували за звинуваченням у здирництві та помістили до СІЗО. Його заступники - Юфа, Пресман, Стащенко - опинилися під слідством податкової та кримінальної міліції.

Проте завдяки корупційним зв'язкам і підкупу правоохоронних органів, Авдишева швидко звільнили з-під варти. У результаті його група почала швидко втрачати свої позиції: частина "бригад" перейшла до інших гравців, а решта вирішила зайнятися самостійною діяльністю.

Відповідно до аналітичних доповідей Служби безпеки України, ключовою причиною падіння угрупування стало невірне розподілення функцій, втрата контролю над основною структурою та поява нових "силових" гравців замість колишніх керівників.

Авдишев "зник" з території України, постійно оновлюючи свої паспорти та мандруючи між різними країнами, такими як Азербайджан, Кіпр і Росія. Бізнес-операції оформлялися на чужі імена, а фінансові засоби переводилися за межі країни.

Український суд ухвалив рішення про заочний вирок, призначивши йому 4 роки позбавлення волі та розпочавши процедуру міжнародного розшуку. Однак екстрадицію не вдалося здійснити, і "Авдиш" так і не повернувся до України.

У 1990-х роках він протягом кількох років ховався в Азербайджані, а згодом переїхав до Краснодарського краю в Росії. Там він розпочав діяльність у будівельній галузі, займаючись інвестиціями та фінансуванням спортивних проектів. У селищі Архіпо-Осипівка він інвестував у житлове будівництво, поступово легалізуючи своє минуле, пов'язане з кримінальними справами.

Віктор Авдишев помер 4 травня 2025 від серцевої недостатності в Краснодарському краї, де і був похований. До останніх днів він залишався фігурою, оточеною легендами та протиріччями.

Після втечі з Києва кримінальна організація злилася з іншими угрупованнями або була витіснена з ринку більш агресивними злочинними групами. Період "Авдиша" завершився, проте його ім'я залишилося в пам'яті історії.

Сьогодні його пам'ятають у двох ролях – як символ радянського спорту та як "батька" київського кримінального світу, що викликав страх у підприємців столиці в 80-90-х роках. Біографія Віктора Авдишева є своєрідним путівником по "лихим дев’яностим" – часу, коли межа між спортом, бізнесом і злочинною діяльністю була надзвичайно розмитою.

Раніше "Телеграф" повідомляв про особу, яка збудувала злочинну імперію в Україні в 90-х роках, але зрештою втратила все через свою вразливість. У той період Поділ, один з найдавніших районів Києва, був під владою свого "монарха".