Три причини, чому в СРСР квартири на першому поверсі не мали балконів.

"Телеграф" показав, як зараз виглядають такі будинки у Києві

У старих багатоквартирних будинках Радянського Союзу часто можна зустріти відсутність балконів на першому поверсі. Це явище пояснюється спадщиною радянських часів.

Є кілька причин, чому в СРСР не планували балкони на першому поверсі. "Телеграф" пояснить, у чому справа.

У часи "хрущовок" безпека була на першому місці. Саме тому відсутність балконів на першому поверсі сприймалася як захист від злочинців. Вважали, що таке рішення ускладнить несанкціонований вхід до житлових приміщень на цій рівні.

Вихід з квартири на першому поверсі через вікно вважався швидким і зручним способом, тому балкон на цьому рівні може ускладнити процес евакуації. Натомість, для мешканців верхніх поверхів балкони слугували зручним варіантом для швидкого виходу в разі необхідності.

Балкони в основному будувалися для того, щоб жителі могли насолоджуватися свіжим повітрям. На першому поверсі, де вихід на вулицю був найближче, подібна потреба відпадала. Економія ресурсів і скорочення витрат на будівництво стали ключовими моментами, і балкони на перших поверхах стали надлишковими.

Додамо, у 1953 році до влади прийшов новий перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов, який одразу ж взявся за житлове питання. Уже в червні наступного року на Всесоюзній нараді будівельників він поклав провину за брак житла саме на архітекторів, які "розуміють архітектуру занадто естетично, як художню діяльність, а не як засіб задоволення насущних потреб радянського народу, витрачають народні гроші на нікому не потрібну красу, замість того, щоб будувати простіше, але більше". Зрештою 4 листопада 1955 року вийшла постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про усунення надмірностей у проєктуванні і будівництві", яка поклала край періоду сталінської архітектури.

Постанова "Про розвиток житлового будівництва в СРСР" 31 липня 1957 року остаточно закріпила нові принципи будівництва та архітектури. Передусім за рахунок раціоналізації житлового простору. Розробка проєктів економічного і масового житлового будівництва велася на найвищому рівні. Замість сталінок з високими стелями і великими окремими кімнатами зʼявилися хрущовки -- з кухнями по 5 -- 6 квадратних метрів, прохідними кімнатами і обʼєднаним санвузлом. Висота переважної більшості хрущовок -- чотири або пʼять поверхів.

У цей період поширилася практика створення мікрорайонів. У 1956 -- 1957 роках на Чоколівці (сьогодні це частина Соломʼянського району) на місці приватного сектора, полів і городів почали будувати перший у Києві житловий масив -- Першотравневий. Перші квартали звели вже до 1959 року. Першотравневий масив забудовувався хрущовками ранніх типів -- з поліпшеним плануванням і навіть деякими архітектурними прикрасами. На фото, яке ми покажемо нижче помітно, що вже за тих часів будинки зводились без балконів на першому поверсі.

Ще одним новим житловим комплексом, що складався з хрущовок, стали Нивки, розташовані в сучасному Шевченківському районі Києва. Незабаром нові будівлі почали з'являтися і в історичних частинах центру столиці. Під девізом "раціонального використання простору" їх зводили на будь-яких вільних ділянках. Так, наприкінці 1950-х років хрущовки почали з'являтися на Печерську: між бульварами Лихачова (тепер Марії Приймаченко), Печерським (Лесі Українки), вулицею Патріса Лумумби (Іоанна Павла II), а також у районі історичної місцевості Звіринець — на вулиці Кіквідзе (тепер Михайла Бойчука) і Бастіонній.

Раніше "Телеграф" розповідав, як у СРСР діти їздили в санаторії.