Суд ухвалив рішення продовжити нічний домашній арешт для онколога Бєлоцерковської у справі, пов'язаній зі смертю пацієнта в суперечливій клініці Odrex | УНН.

Печерський районний суд столиці України продовжив термін нічного домашнього арешту для лікаря-онколога Марини Бєлоцерковської до 24 грудня. Вона підозрюється у неналежному виконанні своїх професійних обов'язків, що призвело до загибелі бізнесмена Аднана Ківана. Її колега, хірург Віталій Русаков, також залишився під нічним домашнім арештом.

Печерський районний суд столиці України продовжив термін дії запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту для лікаря-онколога Марини Бєлоцерковської до 24 грудня. Вона працювала в одеській клініці "Одрекс", що стала предметом скандалу після смерті бізнесмена Аднана Ківана, повідомляє УНН.

Онколога Марину Бєлоцерковську і завідувача хірургічного відділення "Одрексу" Віталія Русакова підозрюють у неналежному виконанні професійних обов'язків, що спричинило смерть пацієнта (ч. 1 ст. 140 КК України).

Під час засідання сторона обвинувачення посилалася на висновки судово-медичної експертизи, відповідно до яких пацієнт помер від сепсису 27 жовтня 2024 року.

Слід зазначити, що в період з травня по жовтень 2024 року він проходив терапію в клініці "Одрекс", де лікуванням керувала Марина Бєлоцерковська, а операцію виконував Віктор Русаков. Онколог постійно підтримувала зв'язок із родичами бізнесмена, надаючи їм рекомендації щодо його подальшої терапії.

Як раніше повідомляв УНН, хірург Віталій Русаков після операції не призначив пацієнту антибіотики, що сприяло розвитку у нього сепсису. Окрім того, лікарі вчасно не відреагували на інфекцію, а навпаки в день смерті пацієнта запевняли його рідних, що сепсису у нього немає.

Отже, суд вирішив продовжити домашній арешт для Марини Бєлоцерковської до 24 грудня. Вона не має права виходити з дому з 23:00 до 5:00. Додатково, підозрюваній потрібно носити електронний браслет.

Варто зауважити, що Віталій Русаков, за рішенням Київського апеляційного суду, також перебуває під нічним домашнім арештом. Такий запобіжний захід під час дії "комендантської години" в українських містах означає, що суд фактично залишив обох підозрюваних у справі про смерть пацієнта з тими ж обмеженнями, що діють для всіх українців.

Це, зокрема, викликало глибоке обурення в суспільстві, яке ще більше посилилося через поведінку підозрюваного Русакова. Наприклад, після пом'якшення запобіжного заходу Русаков не стримувався, сміючись та жартуючи, а вже після засідання виклав у соцмережах селфі з електронним браслетом на руці. Родини загиблих пацієнтів охарактеризували такі вчинки як "цинічну демонстрацію байдужості" до всіх тих, хто постраждав, помер або зазнав серйозного погіршення здоров'я внаслідок "лікування" в Odrex.

Смерть Аднана Ківана стала переломним моментом, після якого інші постраждалі від "лікування" в клініці "Одрекс" наважилися говорити. Їхні історії стали основою документального фільму "Осине гніздо", який показав масштаби того, що відбувається у стінах клініки.

Світлана Гук, чий чоловік помер у "Одрексі", ділиться своїми переживаннями. Під час його перебування в реанімації клініка нараховувала щоденні витрати в розмірі 80-90 тисяч гривень. Жінка має підозри, що її чоловіка могли підтримувати на апаратах навіть після клінічної смерті — не з метою порятунку, а для продовження фінансових вимог. Коли Світлана не змогла більше покривати витрати, їй прямо запропонували передати документи на квартиру, щоб юристи клініки могли швидко її реалізувати. Після втрати чоловіка клініка не зупинилася і подала на неї в суд, вимагаючи додатково 900 тисяч гривень.

Інший пацієнт, Володимир, прийшов в "Одрекс" на операцію, під час якої його, ймовірно, інфікували бактерією Serratia Marcescens. Ця бактерія передається через брудні руки або інструменти. В клініці це не спростовували, заявивши, що "це реанімація - тут можна підхопити все що завгодно". Така відповідь, може свідчити про розуміння співробітниками, що реанімація у клініці не відповідає заявленим стандартам, не є стерильною, і що це системна проблема, а не разовий випадок. Інфекція уразила 85% легень Володимира, його ввели в медичну кому, він втратив 15 кг. Дружина Володимира досі повторює, що її чоловік "просто чудом вижив після цього лікування".

Христина Тоткайло ділиться історією свого батька, якому, всупереч рекомендаціям київських лікарів, була призначена інтенсивна хіміотерапія за наполяганням медиків "Одрексу". Вона згадує про запевнення, що "збережуть голос і гортань", і про те, як батько повернувся додому з практично безнадійним станом. На її думку, агресивне лікування не лише не принесло поліпшення, а, навпаки, призвело до його зламу.

Катерина Бойчук згадує, як відправила маму в "дорогу клініку з доброю репутацією", а через три тижні забрала її тіло. Мати перенесла операцію, але лікарі, за словами Катерини, так і не змогли визначитись із діагнозом. Щоденні дзвінки вночі, плутані пояснення, нескінченні суми у рахунках - і смерть. Катерина каже: "я вірила цим лікарям, а тепер не довірю їм навіть рецепт від застуди".

Усі ці історії з різними діагнозами, різними обставинами, різними людьми мають одну спільну рису - відчуття того, що життя пацієнтів в "Одрексі" цінується значно менше, ніж гроші, які можна отримати за "лікування". Постраждалі та родини померлих говорять про лікарські помилки, про недбалість, про цинізм, але понад усе - про відсутність елементарної людяності.

Поки слідство продовжується, все більше людей приходить із новими історіями. І кожна з них звучить, як новий доказ того, що проблема значно глибша, ніж окремі лікарі. Проблема, видається, у самій конструкції клініки "Одрекс", яка дозволяє таке ставлення до людей, їхнього здоров'я і життя.