Суб’єктність Громадської ради доброчесності: у контексті юридичної та фактичної реальності.

Автори: Олександр Волошин, Тетяна Катриченко, Ольга Піскунова та Людмила Янкіна - активні учасники Громадської ради доброчесності.

В даний час важливо усвідомлювати, наскільки значущою є роль громадянського суспільства у процесі реформ, особливо в сфері судочинства. Без щирого і відданого бажання змін з боку громадянського суспільства більшість реформ, ймовірно, не відбулася б.

Роки після Революції Гідності громадськість демонструє монолітність у своєму прагненні покращити країну, за яку боролися ми та наші друзі. А особливо після початку повномасштабного вторгнення. Ми ввели негласний, інколи несвідомий мораторій на критику одне одного і намагалися поєднувати зусилля для реагування на зовнішні виклики. Намагалися та намагаємося.

Наші два роки в Громадській раді доброчесності (ГРД) стали яскравим прикладом взаємодії з суспільством та державою. Для досягнення значущих результатів ми мали працювати в умовах значного навантаження, обмежених ресурсів і протидії.

Головна мета цього тексту -- спонукати до переосмислення ролі громадськості в судовій реформі, зберегти й посилити її якісне залучення до розбудови європейської держави.

ГРД -- одна з найбільш впливових інституцій, сформованих представниками громадянського суспільства, яку багато охочих прагнуть зруйнувати, як серед суддівської спільноти, так і серед владних кіл, а значить -- викинути громадськість із процесу, зробити його таким же камерним та закритим, як за часів Віктора Януковича.

Ми розуміємо всі ризики та потенційно негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок публікації цього тексту. Проте вважаємо, що мовчання принесе набагато більше шкоди. Особливо в умовах, коли судова реформа в Україні не користується популярністю серед громадськості через численні зовнішні та внутрішні виклики. Тим не менш, існує постійний запит на оновлення судової системи, а також відповідні вимоги на шляху до інтеграції з Європейським Союзом залишаються актуальними.

Громадська рада доброчесності третього складу була сформована після тривалої паузи в конкурсах і кваліфікаційному оцінюванні суддів. Повномасштабне вторгнення додало нових викликів і створило нові контексти функціонування громадянського суспільства.

Перші місяці після обрання у серпні 2023 року її члени намагалися заповнити прогалину інституційної памʼяті, викристалізувати сучасну роль та місце Ради в судовій реформі. Це був ледь не найважливіший період для ціннісного формування третього складу ГРД. Ми обрали пріоритетом у роботі якість рішень, їхній перегляд за необхідності й забезпечення права на відповідь -- три важливих фактори, які, насамперед, були спрямовані на діалог та повагу до всіх учасників процесу.

Безумовно, ми зробили помилки. Першою з них стало недооцінювання обсягів роботи та умов, в яких ми діяли. Беручи до уваги досвід попереднього складу Громадської ради доброчесності, ми сподівалися на інституційну підтримку, яка мала б забезпечити стабільність та ефективність наших процесів. Саме тому ми пообіцяли аналізувати 100 суддівських досьє щомісяця, що насправді виявилося неможливим.

З відновленням процедур кваліфікаційного оцінювання суддів восени 2023 року стало зрозуміло, що участь у діяльності Громадської ради доброчесності вимагає значно більше часу, ніж кілька годин на тиждень. Це необхідно для того, щоб дотримуватися визначених пріоритетів і ретельно опрацювати весь доступний обсяг інформації. Насправді, членам ради доводиться або відмовитися від своєї основної професійної діяльності, або працювати на межі виснаження. Альтернативним рішенням є створення повноцінного секретаріату, до складу якого увійдуть юристи, аналітики, фахівці з комунікацій та інші професіонали. Завдяки залученню додаткових спеціалістів, про необхідність яких говорили ще попередні склади, робота членів Громадської ради доброчесності 3.0 могла б стати більш результативною: юристи та аналітики займалися б аналізом відкритих даних, а комунікаційник інформував би суспільство про досягнення Ради.

Оскільки проєкт з інституційної підтримки Громадської ради доброчесності (ГРД), профінансований американським донором, координувала українська організація – Фундація DEJURE, члени Ради почали звертатися до неї з запитаннями: коли ж нарешті буде створено секретаріат, хто стане його керівником, які ресурси насправді доступні для забезпечення ефективної роботи в узгодженому з ВККС режимі. У відповідь звучали обіцянки, а тим часом тягар організаційних питань, а також збору та первинного аналізу даних про суддів і зовнішніх комунікацій лягав на самих членів ГРД. Посаду керівника секретаріату вдалося заповнити лише через рік і місяць після старту нашої діяльності.

До середини літа 2024 року в забезпеченні роботи Громадської ради доброчесності виникла велика кількість організаційних проблем, до яких згодом додалось, зокрема, отримання повноцінного доступу до суддівських досьє. І це напередодні конкурсу в апеляційні суди. Члени ГРД дискутували між собою, хто готовий "жити" у ВККС, детально вивчаючи інформацію про суддів, а хто -- задовольнятись аналізом лише відкритих даних. За відсутності якісної аналітичної підтримки навантаження на членів ГРД суттєво зростало.

У цей період стало очевидно, що DEJURE не в змозі на належному рівні підтримувати ефективну роботу Ради. Незважаючи на наявність гранту, Фундація не змогла створити повноцінний секретаріат. Члени ГРД майже нічого не знали про його діяльність, а обіцянки вирішити проблеми, на які ми вказували, залишалися невиконаними.

На стратегічній сесії, що відбулася в жовтні 2024 року, Громадська рада (ГРД) визначила пріоритетним завданням створення незалежного та автономного секретаріату. Цей секретаріат має забезпечити збереження інституційної пам'яті та стабільності в роботі організації після завершення терміну повноважень чинного складу і формування нового. Деякі з поставлених завдань та потреб Ради фактично унеможливлювали подальше функціонування поточної моделі, яка передбачала залучення однієї громадської організації, зокрема Фундації DEJURE, або будь-якої іншої до операційних процесів. Це питання було завжди виключно відповідальністю ГРД.

Після проведення стратегічної сесії Рада повідомила Фундацію DEJURE про своє рішення перейти до безпосереднього фінансування секретаріату за рахунок донорів, без залучення жодної української організації громадянського суспільства як посередника. "Ми не заперечуємо" та "будемо вдячні, якщо хтось зможе реалізувати цю важливу місію [забезпечення функціонування ГРД -- авт.] краще за нас", -- зазначив керівник Фундації. Було досягнуто угоди щодо моделі перехідного фінансування роботи секретаріату ГРД: до завершення поточного американського проєкту, DEJURE продовжить фінансувати аналітиків, керівника секретаріату, юристів і фахівця з комунікацій, тоді як члени ГРД виконуватимуть свої основні обов'язки та паралельно вестимуть перемовини з донорами про можливості прямого фінансування.

Однак стало зрозуміло, що метою керівника Фундації є затягування процесу, щоб члени ГРД, які вже мають багато справ, відмовилися від своєї ініціативи. Причини такого затягування залишалися для нас незрозумілими, адже ми всі представляємо громадянське суспільство та виходили з припущення про спільне розуміння принципів взаємоповаги і підтримки. Пізніше ми вперше зіткнулися з реальним опором нашому рішенню, який поки що проявлявся у вигляді "лякалок": ГРД може "перетворитися на неадекватів" в очах донорів, яких "не варто фінансувати"; донори "з великою ймовірністю заберуть" свої кошти, а потім "бажаємо удачі в їхньому поверненні", і ще "страшний" народний депутат Денис Маслов може внести "креативний законопроєкт про ГРД" — і все буде втрачено.

Врешті-решт, Громадська рада доброчесності вирішила розпочати діалог із донорами для обговорення можливостей інституційної підтримки проектів міжнародної технічної допомоги, подібних до ініціативи Громадської ради міжнародних експертів. Під час цієї бесіди стало зрозуміло, що донори не мали уявлення про реальний стан справ у діяльності Ради, тоді як сама Рада не усвідомлювала масштаби фінансової підтримки з боку донорів.

Спроби створення суб'єктності ГРД неодноразово стикалися з протидією з боку керівника DEJURE Михайла Жернакова. Незважаючи на його декларовану підтримку незалежності Ради та реформування судової системи, він фактично перешкоджав налагодженню прямих зв'язків з донорами. У суперечності зі своїми попередніми заявами, Жернаков охарактеризував ці зусилля Ради як "максимально недружній крок" і "фактичну відмову від поточного фінансування". Він також підкреслив, що DEJURE знімає з себе всю відповідальність за фінансування ГРД, як у теперішньому, так і в майбутньому.

Оточення ГРД було штучно сформоване так, щоб зменшити її ефективність. Критика щодо недостатньої продуктивності ГРД надходила як від журналістів, так і від міжнародних експертів. Члени ГРД змушені були взяти на себе більшість внутрішніх процесів, що призвело до збільшення їхнього робочого навантаження.

У січні 2025 року адміністрація президента Сполучених Штатів призупинила фінансування всіх ініціатив міжнародної технічної допомоги (МТД), що безпосередньо вплинуло на донора, який на той момент підтримував функціонування ГРД. Це призвело до максимального зростання вразливості Ради.

Михайло Жернаков, експлуатуючи кризову ситуацію та наближення конкурсу в апеляційні суди, замість необхідної підтримки для Громадської ради доброчесності (ГРД), Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) та всієї судової системи, запропонував свій "вихід". Його умови були "досить простими": ГРД мала визнати Фундацію DEJURE стратегічним партнером та уповноважити її представляти інтереси Ради у перемовинах з донорами, в обмін на що DEJURE зобов'язувалася провести аналіз 150 суддів і кандидатів на суддівські посади. Ще однією умовою було заборонити критикувати один одного як у публічному, так і в непублічному форматах.

На думку більшості членів Ради, ці умови виглядали ненормальними, свідчили про спроби тиску, обмежували свободу висловлювання їхніх думок та відкритість самої Ради. Пропозиції щодо збалансування меморандуму рішуче відкидалися. Проте, в умовах фінансової та організаційної кризи, ГРД була змушена прийняти ці умови задля забезпечення процесу кваліфікаційного оцінювання та проведення конкурсу в апеляційні суди.

Через кілька днів ми все ж запропонували власну версію документа з певними корективами. Наша головна вимога полягала в обов'язковій участі координаторів або уповноважених представників ГРД у всіх аспектах, що стосуються отримання грантів на інституційну підтримку Ради. Ми дотримувалися принципу "ні слова про ГРД без ГРД". Однак основною умовою DEJURE залишалася повна відсутність критики. Внаслідок цього ми змушені були погодитися на запропонований варіант угоди.

Михайло Жернаков став першим, хто порушив умови меморандуму, підписання якого він так активно підтримував. При підготовці до зборів з формування нового, четвертого складу Громадської ради, він таємно намагався переконати інші організації підтримати кандидатів, які були йому до вподоби на наступні два роки, заважаючи при цьому існуючим членам ГРД, які прагнуть зберегти її незалежність та інституційну спроможність.

Шестеро діючих членів ГРД прийняли рішення покинути склад, усвідомлюючи, що Фундація DEJURE координувала процес підготовки та подання документів, як це було й два роки тому. Саме DEJURE, єдина організація, яка систематично аналізує прогрес судової реформи, закликала представників громадянського суспільства приєднатися до ГРД, активно шукала нових кандидатів та обіцяла, як і нам, подальшу технічну підтримку та аналітичну допомогу.

Зрештою, стало відомо, що ще напередодні запланованих на 4 серпня зборів був створений список, що включає 20 основних і трьох резервних членів Громадської ради доброчесності (ГРД). Цей список був предметом обговорення з представниками громадських організацій, які планували взяти участь у виборах. З одного боку, така практика може виглядати цілком звичною, адже ми самі підкреслюємо важливість громадянського суспільства і його згуртованості — тож чи не могли б проводити консультації? Але з іншого боку, це поступово перетворилося на фактичний контроль над процесом формування ГРД, що, в свою чергу, вплинуло на саму Раду, створюючи можливості для Фундації DEJURE отримати статус унікальної експертної організації в сфері судової реформи та стабільне донорське фінансування.

Внаслідок такого "відбору" членів майбутнього складу Ради з'явилися кандидати, яких можна поділити на "бажаних" і "небажаних". Однією з кандидатур, що потрапила до категорії "без перспектив у ГРД 4.0", стало прізвище Олександра Волошина. Михайло Жернаков пояснив свою позицію щодо цього кандидата "конфліктністю" — протягом своєї каденції Олександр неодноразово виявляв ініціативу та активно брав участь у формуванні суб'єктності ГРД, ставлячи незручні для DEJURE питання щодо фінансової та аналітичної підтримки Ради. Окрім того, на думку Михайла, служба Олександра в Збройних силах України також може стати перешкодою для його роботи в Раді.

Олександра Волошина висунули як кандидата в Громадську раду в останній момент. У відповідь Михайло Жернаков вирішив скористатися своїми "дружніми зв'язками" з громадськими організаціями, намагаючись ускладнити ситуацію для цього незручного кандидата. В результаті деякі організації отримали проєкти бюлетенів, де біля прізвища Волошина стояла порожня клітинка, а навпроти інших кандидатів – позначка "+". Подібну клітинку підготували також для Тетяни Катриченко, нинішньої членкині Громадської ради, яка почала піднімати незручні питання щодо сумнівних практик формування нової Ради та підтримки представників громадськості з боку однієї з ГО.

Під час зборів спостерігалася спроба включити до складу Ради кандидатуру від DEJURE, яка в документації для голосування надала неправдиву інформацію про відсутність у неї юридичних обмежень, встановлених Законом "Про судоустрій і статус суддів".

Сумніви стосовно прозорості процесу формування нового складу ГРД викликали значне занепокоєння у деяких учасників. Ми чітко висловили думку, що починати діяльність оновленого органу з практиками, які можуть свідчити про кулуарні домовленості чи упередженість, означає закладати основи недовіри ще до початку виконання повноважень.

Саме тому під час установчих зборів Тетяна Катриченко та Олександр Волошин відкрито звернули увагу на існування "темників", які розповсюджувалися серед учасників голосування напередодні, і вирішили відкликати свої кандидатури. Цим вони підкреслили свою відмову брати участь у процесі, який вважали спланованим і таким, що не відповідає принципам прозорості, конкурентності та чесності. Також свою кандидатуру зняв член Ради Костянтин Смолов.

Відмова від подальшої участі у формуванні ГРД по суті була недвозначним вираженням протесту проти непрозорості. Втім, це, не зупинило процес обрання нових членів Ради. Під час зборів громадських об'єднань не відбулося і обговорення чи зворотного зв'язку з приводу висловлених застережень.

Ми переконані, що забезпечення інституційної незалежності ГРД та її безпосереднє фінансування є надзвичайно важливими для підтримки суспільної довіри до ГРД і ефективного просування судової реформи.

Громадська рада доброчесності є незалежним органом громадянського суспільства, який підтримує Вищу кваліфікаційну комісію суддів України у процесі оцінки суддів та кандидатів на суддівські посади відповідно до стандартів доброчесності та професійної етики. Ідея створення цієї ради стала актуальною під час Революції Гідності, коли стало очевидним, що влада на Банковій використовує суддів для ухвалення рішень, які обмежують права та свободи протестувальників. У Києві та інших регіонах десятки суддів перетворилися на інструменти репресій: їхні рішення забороняли мирні акції протесту, позбавляли водійських прав учасників автопробігів, а також випадкових водіїв, які опинилися поблизу, а деякі з учасників Майдану, які зазнали побиття під час затримань, потрапляли до слідчих ізоляторів.

Після Революції Гідності, втечі Януковича і зміни політичної влади розпочалася велика судова реформа. Її основою став Закон "Про судоустрій і статус суддів" 2016 року, який і передбачив участь громадськості у процедурах кваліфікаційного оцінювання суддів і кандидатів на посади суддів. За задумом, ГРД мала стати лакмусом для перевірки ефективності реформи -- показати, чи є кваліфікаційне оцінювання надійним фільтром доброчесних і професійних суддів, чи здатні органи суддівського врядування продемонструвати якісно нову роботу, яка ґрунтується на\ принципах незалежності, неупередженості й прозорості.

Створення Громадської ради доброчесності повинно базуватися на високому авторитеті та бездоганній репутації тих громадських організацій, які направили своїх представників до її складу, а також на довірі суспільства до цих організацій. Це має залишатися фундаментом для подальшої співпраці між державними установами та громадськістю.