По слідам Шевченка: знакові локації в Києві, пов'язані з життям і творчістю видатного поета.

Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка знаходиться всього за дві хвилини пішки від Майдану Незалежності. У часи поета ця місцевість була відома своєю непрохідною брудом, що дало їй прізвисько Козине болото. Шевченко жив тут з весни 1846 року до свого арешту 5 квітня 1847 року, орендуючи кімнату та майстерню у власників того часу, Івана і Ольги Житницьких.

У цей період Тарас Григорович займався діяльністю в Київській археологічній комісії, де за її дорученням виконав цикл архітектурних пейзажів у п'яти українських губерніях. В рамках цього проекту він створив безліч замальовок Києва, зокрема Видубицького монастиря, церкви Олександра, Києво-Печерської лаври та панорам Дніпра.

Житло, де мешкав Шевченко (зображення: РБК-Україна)

Саме у цьому будинку Шевченко написав дві балади "Русалка" та "Лілея", копію рукопису "Лілеї" зараз експонують у музеї. Через війну усі автентичні речі вивезли у сховища, аби убезпечити від пошкодження.

Кімната, присвячена Шевченку (зображення: РБК-Україна)

На мансардному поверсі розміщувалася студія художника, вікна якої виходили на затишний внутрішній двір, що відкривав вид на маленький сад. Які саме твори мистецтва були створені в цій майстерні, залишається загадкою. Нині в музеї час від часу організовують майстер-класи з виготовлення офортів. За створення своїх офортів Шевченко здобув звання академіка.

У музеї також є маленька експозиція, присвячена столичному активісту Роману Ратушному, який загинув на війні у 2022 році. Він заповів частину військових виплат у випадку власної смерті направити на підтримку музею. Колись Шевченко написав свій славнозвісний "Заповіт" через важку хворобу, сучасна ж молодь пише заповіти через війну Росії проти України.

Майстерня Шевченка (зображення: РБК-Україна / Василина Копитко)

На території Києво-Печерської лаври є місцина, де Тарас Григорович намалював етюд "Церква всіх святих" у 1846 році. Зараз на цьому місці встановлені стілець і стіл із художнім приладдям, які дозволяють сучасним українцям побачити, в яких умов творив Шевченко.

Локація, де творив Шевченко (зображення: РБК-Україна / Василина Копитко)

Збереглося три малюнки, створені Шевченком олівцем у 1843 році: "Дальні печери Києво-Печерської лаври", "Київ з-за Дніпра" та незавершена робота "Київ з боку Дніпра". Також є сепія під назвою "Церква Всіх святих у Києво-Печерській лаврі", яка була виконана у 1846 році.

Відомо, що існують й інші художні твори, проте їх досі не вдалося виявити. Зокрема, це: "Печери Київської лаври", "Лаврська церква з дзвіницею" (в кількох варіаціях), "Старці", а також "Портрет отамана старців", на яких зображена Лавра.

Етюд "Храм усіх святих" (зображення: kplavra.kyiv.ua)

Останній візит Шевченка до Києва відбувся в 1859 році. Протягом двох тижнів він проживав у оселі Варвари Пашковської, розташованій на Пріорці. Сьогодні ця місцевість входить до складу Куренівки, тоді ж вона була околицею міста. Дослідники літератури запевняють, що поет обрав цю хатину сам, під час пішої прогулянки з центру Києва.

"Продовжуючи свій шлях, раптом натрапив на хатину, що стояла окремо. Вона була біла, як сметана, і важко було визначити, чи належить вона багатію, чи простолюдину. Навколо росли дерева, а на подвір’ї сушилися дитячі сорочки, що майоріли на вітрі, немов запрошуючи мене підійти..." - згадував Шевченко.

Оригінальна хатина, в якій колись зупинявся Шевченко, не дійшла до наших днів. У 1989 році була заснована хатина-музей, що відображає побут київських передмість другої половини XIX століття. В експозиції представлені предмети культурної спадщини, які передали нащадки жителів Пріорки, що мали можливість особисто зустрічатися з поетом.

Поряд з домом на Прірці стоїть дуб, якому вже більше 400 років. За свідченнями людей, які його пам'ятають, цей поет часто шукав укриття в тіні цього величного дерева.

Будинок на Пріорці (зображення: museum-portal.com)

Після кончини Тараса Шевченка українська спільнота вирішила організувати транспортування його тіла на батьківщину, щоб здійснити його останню волю і поховати на крутих берегах Дніпра.

Домовину Шевченка перевозили із Санкт-Петербурга до Канева через Київ, частину цього шлях долали по Дніпру. Саме у столичній церкві Різдва Христового 6 (18) та 7 (19) травня 1861 року благочинний церков Подолу Петро Лебединцев та настоятель храму Йосип Желтонозький провели панахиду по великому поету. На прощання з Кобзарем зібрався натовп поціновувачів творчості поета. Після цього кияни почали називати церкву "Шевченковою".

Церква, присвячена Різдву Христовому, розташована на Поштовій площі (зображення: Вікіпедія)

У період радянського контролю комуністична влада знищила церкву Різдва Христового, але на початку 2000-х років святиню було відновлено за наявними кресленнями. Сьогодні в церкві можна побачити копію посмертної маски Тараса Шевченка.