Схилимо голови. Чемпіон Європи та учасник Олімпійських ігор трагічно загинув поблизу Глухова.

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує зіркового важкоатлета Олександра Пелешенка, дворазового чемпіона Європи, учасника Олімпіади-2016, який пішов захищати Україну з перших днів повномасштабного вторгнення і загинув рік тому, 30-річним, у ДТП в зоні бойових дій.

Олександр Пелешенко народився 7 січня 1994 року в селі Петровське Ровеньківського району на Луганщині. Все своє довоєнне життя Олександр присвятив важкій атлетиці.

Він досяг значних успіхів у спорті, ставши дворазовим чемпіоном Європи у ваговій категорії до 85 кг у 2016 та 2017 роках. Окрім основних золотих медалей, Пелешенко також здобув "малі" нагороди: у 2016 році він відзначився у поштовху, а в 2017 році – у ривку.

Учасник Олімпійських ігор 2016 року: зупинився всього за один крок від олімпійської нагороди, зайнявши четверте місце з результатом 385 кг.

Учасник чемпіонату світу-2015 - четверте місце.

Олександр здобував освіту на факультеті фізичного виховання Кам'янець-Подільського національного університету, названого на честь Івана Огієнка.

Олександр брав участь у великих міжнародних змаганнях з 2015 по 2017 рік. У 2018 році його усунули від змагань через позитивний допінг-тест на заборонену речовину хлорталідон. У результаті Пелешенко отримав дискваліфікацію до 2026 року. Проте це не стало перешкодою для його продовження кар'єри в спорті. Він заснував власну команду "AVC team", працював тренером, організовував спортивні події та проводив освітні семінари. Серед його вихованців був Владислав Чекан, який став чемпіоном світу серед юніорів у сучасному п'ятиборстві у 2021 році, а Олександр виконував роль його тренера з фізичної підготовки.

У 2017 році Олександр відвідав Sport.ua в якості запрошеного гостя.

З рідного дому Олександр переїхав до Городка на Хмельниччині на початку російської агресії на сході України, тобто в 2014 році. У спорткомплексі "Епіцентр" він знайшов усі необхідні умови для своїх тренувань.

Ще живучи на Луганщині, Пелешенко мав чітку проукраїнську позицію і стверджував в інтерв'ю нашому виданню, що так само проукраїнськими завжди були мешканці його рідного Петровського.

З початком повномасштабного вторгнення кацапів Олександр мобілізувався до лав Збройних сил України і два роки боровся з ворогом на найгарячіших ділянках фронту.

Олександр трагічно загинув торік, за різними свідченнями, 5 або 6 травня 2024 року, в результаті ДТП на шляху з Покровська до Глухова. Йому було всього 30 років.

У вересні 2021 року для Сашка відбулася одна з найзначніших і найщасливіших подій у його житті: він узяв шлюб зі своєю коханою Діаною. Їхні відносини тривали п'ять років. Проте, на жаль, парі було призначено провести разом лише кілька місяців. 24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна, і Олександр вирушив на фронт.

Діана вирішила поділитися своїми почуттями, що виникли рік тому, через допис в Instagram:

Підготовка до Великодня приносить чудові емоції! Я вже поспішаю на покупки, адже незабаром приїде моя сестра. На цьому тижні ще й Саша, у друзів буде хрестини 17-го числа, а він – хресний. Все виглядає просто чудово! Я на п'ятому тижні вагітності і ми плануємо разом з усіма поділитися цією новиною після його приїзду. Хочемо зробити сюрприз батькам, замовити конвертики та підготувати інші деталі.

Виходжу з магазину, тримаючи пакети, і раптом отримую дзвінок від нашого друга: "Діана, Саня потрапив у ДТП". Годинник показує 16:15. Я одразу починаю розпитувати про деталі: як це сталося, де і коли, адже ми всього півтори години тому спілкувалися. У відповідь чую: "Не знаю нічого. Поліцейський з місця пригоди зателефонував, це був останній виклик". Коли я запитую про його стан, чи в свідомості він, відповіді немає. Лише те, що його госпіталізували до лікарні.

Я цей свій крик і плач на Лятошинського памʼятаю як зараз. В один момент така неясність. Дзвінок сестрі, батькам, подрузі, біжу додому, пробую щось вияснювати, на телефоні, зібрала сили докупи, батьки летять на Київ. Надія є.

Лише за кілька днів до цього Сашу перевели в інший підрозділ, і тепер йому потрібно було їхати з Покровська до Глухова. Я ж завжди дотримуюсь правила: "Не вирушай у дорогу вночі, якщо не знаєш маршруту, краще почекати до ранку". Цей Глухів і ця дорога стали справжнім випробуванням, не кажучи вже про службу… Саша, як завжди, з Добрим і на власному авто. Це не вперше, коли йому доводиться проїжджати таку відстань, і вночі, і в різних обставинах.

15 грудня 2024 року Діана стала матір'ю синочка Давида, батьком якого є Олександр. Через деякий час після цієї важливої події, вона вирішила вшанувати пам'ять батька, запаливши фаєр на його могилі в селі Поскладанівці.