Які аспекти мирного плану США залишаються непоміченими, і чому останній етап переговорів виявився невдачею для Трампа?

"Мирні переговори" 23 квітня у Лондоні, на які багато хто покладав сподівання, не наблизили Україну та світ ані до завершення війни, ані навіть до її призупинення.

Фактично, лондонську зустріч навмисно зірвали ще до її початку. Спершу Сполучені Штати оголосили, що не братимуть участі на політичному рівні, а згодом Париж і Берлін знизили свою участь у заході.

Суть полягає в тому, що Україна з певним скепсисом оцінила "план Трампа", що отримав назву "остаточної пропозиції". Більше того, європейські союзники висловили підтримку Україні і також виявили своє невдоволення цим планом.

Тим часом переговори на робочому рівні тривають. Київ повідомив американцям про червоні лінії і "план Трампа" ще може бути змінений.

Досліджуючи позицію Києва та ключові аспекти, які потребують особливого акценту у можливій угоді, ви можете ознайомитися з аналітикою редактора "ЄвроПравди" Сергія Сидоренка. Розгляд охоплює не лише питання Криму та НАТО, але й інші важливі нюанси "мирної угоди" між Україною, США та Росією. Пропонуємо короткий виклад його висновків.

Минулого тижня у Парижі американці передали європейцям перший свій мирний план, який містить лише опис основних ідей миру.

При цьому американські медіа одне за одним цитували джерела, які казали, що переданий у Парижі минулого тижня план, мовляв, "остання пропозиція" президента США Дональда Трампа, яку можна трохи модифікувати, опрацьовувати, але не відкидати.

Державний секретар США Марко Рубіо, залишаючи Францію, висловив занепокоєння щодо можливого припинення участі Сполучених Штатів у переговорах. Він зазначив, що якщо "в найближчі дні" стане очевидним, що досягти миру не вдасться, то США можуть вийти з цього процесу.

В Вашингтоні повідомили, що заява Рубіо про можливий вихід США з переговорів, яка може відбутися "вже найближчими днями", була пов'язана з наступною зустріччю у аналогічному форматі, що відбудеться 23 квітня в Лондоні.

Однак ці загрози не дали результату. 23 квітня Вашингтон отримав чітку й однозначну відповідь від уряду України: Київ відкритий до переговорів, але не збирається капітулювати. І це цілком зрозуміло, адже навіть поверхневе ознайомлення з цим планом свідчить про його явну перевагу на користь Росії.

Понад те, на бік України стали і європейські партнери.

Загалом цей раунд став поразкою для США.

Американці зрозуміли, що їхній тиск на партнерів та загрози виходу США з переговорів більше не спрацьовують. Цей крок не зміг змінити позицій ані України, ані європейських країн. Більше того, адміністрація Трампа опинилася перед складним вибором: або виконати свої обіцянки і вийти з переговорного процесу, або ще більше підірвати довіру партнерів до своєї рішучості.

На додачу, перестають працювати й погрози припиненням допомоги для ЗСУ, які раніше були абсолютною, "ядерною" зброєю Вашингтона на переговорах з партнерами та з Києвом.

При цьому бажання в України і європейських столиць зберегти США у процесі є - але не за будь-яку ціну.

В України є свої червоні лінії, якими вона не поступиться: визнання Україною російської анексії, включно з Кримом, неможливе за будь-яких умов; право обирати безпекові (НАТО) або економічні (ЄС) союзи, до яких Україна прагне вступити - не може бути обмежене; Україна не прийме угоду із обмеженнями для ЗСУ та української обороноздатності.

Президент США наразі зосередив свою увагу виключно на позиції Києва стосовно Криму. Хоча Трамп, як завжди, висловив своє обурення словами Зеленського про червоні лінії, він одразу додав, що це не стане на заваді укладенню мирної угоди.

"Ніхто не закликає Зеленського визнати Крим частиною Росії", - зазначив він. Це може стати прийнятним компромісом, який влаштує як Росію, так і країни Європейського Союзу, від яких також не буде вимоги визнати анексію.

Можна також досягти аналогічного компромісу стосовно інших захоплених територій.

Але тут є також прихована проблема, яку короткий "план Трампа" просто ігнорує.

Це питання взаємин між Україною і Росією, яке актуальне як в сьогоденні, так і в перспективі.