Розширення на користь Польщі: якою повинна бути стратегія Варшави щодо української інтеграції в Європейський Союз?

Чи існує перспектива досягнення компромісу з цих питань між Польщею та Україною? Які основні цілі Польщі в контексті інтеграції України до Європейського Союзу? Яких дій слід уникати Варшаві, щоб не завдати шкоди ані Україні, ані власним інтересам?

Польща має інтерес у тому, щоб Україна приєдналася до потужного та дієвого Європейського Союзу.

Для Польщі буде простіше реалізувати дві основні мети держави - підвищення безпеки та забезпечення процвітання - якщо Україна вступить до Європейського Союзу.

Тридцять років тому інтеграція Польщі в Європейський Союз була обумовлена геостратегічними та економічними інтересами Німеччини; сьогодні подібні фактори мають впливати на позицію Польщі стосовно можливого вступу України до ЄС.

Однак на шляху до цієї стратегічної мети виникне потреба у взаємному пристосуванні, і неминучим є опір з боку секторів, які стикаються з цією необхідністю.

Чи існує шанс на компроміс у цих питаннях між Польщею та Україною? Які ключові пріоритети Польщі у контексті вступу України до Європейського Союзу? І яких дій слід остерігатися Варшаві, щоб не завдати шкоди ані Україні, ані власним інтересам?

Компроміс можливий

У Польщі протягом останніх двох років відбувалися протести аграріїв та блокування прикордонних переходів з Україною, оскільки польські сільськогосподарські виробники й автоперевізники сприймають лібералізацію країнами ЄС умов торгівлі і транспортних перевезень з Україною як надмірну, на їхню думку, загрозу їхній власній конкурентоспроможності на ринку Євросоюзу.

Ці та інші галузеві проблеми потребуватимуть творчих і прийнятних рішень, але вони не повинні блокувати чи суттєво відтерміновувати досягнення стратегічної мети - вступу України до ЄС.

Безперечно, це реально, і цьому підтвердженням є досвід кількох країн, які вступили до ЄС, зокрема в аграрному секторі.

Скажімо, у випадку Іспанії було погоджено перехідний період у сім років для поступового приведення іспанських цін на сільськогосподарську продукцію до так званих спільних цін, що застосовуються в ЄС, а також багаторічний графік зниження митних зборів на продукцію, на якій спеціалізуються північні сусіди Іспанії (яловичина, збіжжя, молоко).

У випадку Польщі протягом перших чотирьох років переговорів країни ЄС-15 жорстко відкидали постулат про поширення на польських фермерів інструментів підтримки доходів ЄС, а пропозиція, яку вони нарешті внесли за два місяці до фінальних переговорів, передбачала багаторічну схему поступового збільшення виплат доходу, починаючи з явно недостатніх 25% від тодішнього рівня таких виплат в Євросоюзі.

Дійсно, Польщі вдалося поліпшити ці умови під час заключних переговорів, однак це вимагало часткового перерозподілу коштів з інших елементів Спільної аграрної політики та додаткового фінансування з бюджету країни.

Аграрне питання залишалося в центрі уваги під час обговорень, навіть у контексті Австрії, де виникали занепокоєння щодо можливого зниження доходів фермерів через приєднання до ЄС. В результаті було вирішено запровадити компенсаційні виплати для аграріїв протягом перших чотирьох років після вступу, які фінансувалися з бюджету Європейського Союзу.

Підсумовуючи, можна сказати, що переговори про вступ на кожному з їхніх етапів дотепер створили рішення, які полегшують взаємне соціально-економічне пристосування та суспільне сприйняття подальшого розширення Союзу.

Не існує жодних підстав, чому не можна було б отримати аналогічний результат у переговорах щодо вступу України.

Саме тому Україна, з її все ще порівняно великим демографічним і компетентнісним потенціалом та диверсифікованою економічною структурою, має шанс повторити історії успіху Іспанії та Польщі після вступу до ЄС, особливо якщо Заходу вдасться нав'язати Росії стабільне холодне співіснування і назавжди відвернути спроби насильницького розриву цих стосунків.

Проте перш ніж це відбудеться, Україну, а також кожного з нас, чекає чимало важких завдань у найближчі роки.

Завдання для Польщі

У кінці червня 2024 року стартували офіційні переговори про приєднання між Україною та 27 державами-членами Європейського Союзу. Невдовзі після цього була ініційована стадія двостороннього аналізу законодавчих актів.

В рамках цієї роботи Україна має розробити і подати "дорожню карту" запланованих заходів, і якщо така "дорожня карта" буде одноголосно схвалена ЄС-27, відбудеться офіційне відкриття переговорів про вступ у кластері "Основи процесу вступу до ЄС".

Після цього кроку, на який ми сподіваємося, що відбудеться найближчим часом, ми очікуємо, що аналогічні переговори розпочнуться у кожному з інших п'яти тематичних кластерів.

Як головна сусідка України в ЄС, Польща повинна виставляти і просувати ефективні результати адаптації Києва, послідовно нарощувати критичну масу для одностайних позитивних переговорних рішень ЄС-27.

Це те, чим займалася Німеччина у контексті польських питань, але водночас у своїх взаєминах з Польщею вона виступала як один з найсуворіших і найвимогливіших критиків польської готовності до вступу в Європейський Союз.

Сьогодні Польща має бути зацікавлена в тому, щоб діалоги з Україною відбувалися швидко і без затримок.

Але ще більше Польща зацікавлена у тому, щоб адаптаційні зміни в Україні були стійкими і якісними.

У найближчій перспективі Польща має на меті ініціювати переговори щодо входження до кластеру "Засадничі глави" (Fundamentals) під час свого головування в Раді ЄС в першій половині 2025 року.

Сприятливий темп та стабільні позитивні результати реформ в Україні можуть сприяти завершенню переговорного процесу щодо вступу країни приблизно у 2030 році.

Очікуване і реалістичне завершення переговорного процесу в середньостроковій перспективі є ключовим фактором для підтримки мотивації та енергії з обох сторін переговорів, особливо в українському політичному контексті.

Отже, Польща має продовжувати зусилля для того, щоб ЄС-27 встановив бажані терміни для проведення переговорів.

Вона також має забезпечити, щоб жодне проміжне рішення, яке може бути необхідним для країн ЄС або виступати як вимога у переговорах з України, не завадило позитивному клімату обговорень, перетворившись на зручний інструмент для популістів та тих, хто протистоїть вступу України до Європейського Союзу.

Якщо Україна зможе досягти рівня адаптації та просування у переговорах, подібного до інших країн-кандидатів, Польща повинна вжити заходів для того, щоб одночасно завершити переговорний процес з групою кандидатів, до якої входить і Україна.

Іншими словами, використати свій голос у переговорній групі Україна-ЄС, щоб запобігти сценарію, за якого в першу чергу будуть прийняті до ЄС лише одна або кілька західнобалканських країн.

Безумовно, у стратегічних інтересах Польщі полягає також в тому, щоб жодна з країн ЄС-27 не зуміла використати переговорний процес для тиску на Україну з метою примусу її до поступок у питаннях, що стосуються виключно двосторонніх відносин і не мають жодного відношення до вимог ЄС щодо адаптації України.

Така позиція вимагає, звичайно, і з боку Польщі, виключення будь-якого зловживання між процесом вступу та складними аспектами спільної історії двох сусідів.

Залишається відкритим питання, чи вдасться українським політикам продемонструвати стратегічну здатність послідовно і конструктивно підходити до кожного з цих складних аспектів; якщо так, то з польського боку зникне постійна спокуса використовувати переговори про вступ як важіль тиску на Україну у сфері історичної політики.

Підготовленість до перетворень

Щодо нашої адаптації до можливих соціально-економічних змін, що можуть виникнути після розширення, важливим інструментом для висвітлення польських прогнозів та оцінок наслідків цього процесу стануть перегляди політики. Ці перегляди, заплановані на наступний рік, будуть реалізовані країнами-членами ЄС на основі матеріалів, оприлюднених Європейською комісією.

Ця розмова стартує під час польського головування в Раді ЄС, що вимагає термінового проведення аналітичної роботи та злагодженої дискусії в нашому уряді вже цього року.

А далі – розробити у тісній співпраці з Єврокомісією ефективну процедуру, що забезпечить підготовку узгоджених висновків за всіма оглядами політики.

Безумовно, це буде нелегко, і не варто розраховувати на швидкі результати, особливо враховуючи, що зміст більшості цих оглядів тісно пов'язаний із розвитком та результатами переговорів між країнами ЄС щодо майбутньої політики згуртування та Спільної аграрної політики. Також важливими є обговорення багаторічного бюджету ЄС (MFF) на період 2028-2034 років, які розпочнуться в другій половині 2025 року.

Програма MFF на період 2028-2034 років повинна гарантувати не лише продовження, але й збільшення спеціалізованих фінансових інструментів, які включають гранти та кредити, спрямовані на підтримку України (Ukraine Facility) та західнобалканських країн-кандидатів (Growth Plan).

У Польщі немає причин займати в цих дискусіях позицію захисника статус-кво.

Зміни в структурі бюджету ЄС неминучі навіть без розширення, так само як і наслідки подальшого зростання добробуту польських регіонів для місця Польщі в бюджетному просторі політики згуртування.

Польща зацікавлена у відкритому і творчому підході до дебатів щодо реформування функціонування ЄС, водночас ефективно протидіючи можливим спробам відкласти розширення під приводом необхідності попереднього завершення реформ.

Крім того, Польща могла б сприяти Україні в отриманні можливостей для секційної участі у процесах ухвалення рішень у структурах Ради ЄС на рівні, схожому до статусу активного спостерігача. Це могло б бути реалізовано, зокрема, в тих сферах, де інтеграція України вже досягла значного рівня, таких як спільна зовнішня та безпекова політика, формування спільної оборонної політики, а також у сферах освіти, культури та охорони здоров'я.

Чим більше буде такої поступової інтеграції, тим вищою має бути мотивація та політична воля до набуття Україною членства в ЄС, і тим вищим може бути рівень суспільної підтримки цієї мети.

Для ефективної підготовки України до вступу в Європейський Союз необхідно не лише впроваджувати правові та інституційні реформи, але й забезпечити тисячам чиновників, суддів, адміністраторів, офіцерів, інспекторів та експертів набуття практичних навичок у правильному застосуванні європейського законодавства, а також у дотриманні норм і процедур співпраці з іншими державами-членами.

Враховуючи близькість сусідства та невисокий мовний бар'єр, Польща має всі підстави надавати Україні технічну допомогу в процесі підготовки до вступу. Це може включати навчання для українських державних службовців, реалізацію програми twinning (інструмент співпраці між органами влади країн ЄС та кандидатів на членство) між польськими та українськими державними установами, а також пропозиції щодо стажувань у формі job shadowing, що дозволить українським колегам отримати практичний досвід у польських органах.

Варто було б створити цілісну концепцію підтримки з боку Польщі, а також запровадити державні механізми допомоги польським учасникам конкурсів проєктів, що фінансуються за рахунок фондів Ukraine Facility.

Отже, хоча протягом найближчих кількох років є безліч завдань, вони цілком реальні для виконання.

Звичайно, за умови, якщо ми забезпечимо збереження вступу України до ЄС як реального політичного пріоритету як для Києва, так і для Варшави та столиць інших країн-членів ЄС.