Розчарування в партнерах і очікування від Трампа: як змінилися погляди українців за рік.

Єдиний із західних лідерів, довіра до якого зросла впродовж останнього року - президент Франції Емманюель Макрон. Ще одна несподіванка - високий рівень довіри українців до Дональда Трампа

Поєднання розчарування та надії. Віра у власні сили переважає довіру до партнерів. Це, напевно, два основні відчуття, які випливають з результатів нового дослідження настроїв серед українців.

Загалом спостерігається зниження довіри до західних керівників. Більшість наших громадян вважають, що міжнародні партнери не докладають достатньо зусиль для забезпечення перемоги України.

Дещо зменшилася кількість українців, які вірили в ефективність тиску західних країн для боротьби з корупцією.

Проте, в цілому, українці продовжують зберігати оптимістичний погляд на курс у напрямку Заходу.

Українці підтримують вступ держави до НАТО, а чимало опитаних вірять у вступ до ЄС упродовж пʼяти років.

За таких настроїв чемпіонами суспільної довіри з-поміж закордонних лідерів стали президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і президент Польщі Анджей Дуда.

А єдиним із західних лідерів, довіра до якого зросла впродовж останнього року, є президент Франції Емманюель Макрон.

Натомість лідери США Джозеф Байден і Німеччини Олаф Шольц показали найбільш різке падіння показників за останній рік. Парадокс: лідери країн, які найбільше допомагають Україні, стали, схоже, найбільшим розчаруванням українців - можливо, тому, що на них покладається найбільше відповідальності.

Ще одна несподіванка - високий рівень довіри українців до Дональда Трампа. Набагато вищий, аніж в інших європейських країнах.

Опитані громадяни України вважають, що найбільш ефективними способами забезпечення безпеки для країни є розробка ядерної зброї державою (31,3%) та поступовий процес вступу до НАТО (29,3%).

Існують й інші способи забезпечення безпеки, проте вони не користуються великою популярністю.

Отже, лише 11,2% українців вважають, що оборонний союз зі США є ефективним, тоді як 8,9% готові покладатися на миротворців ООН. Що стосується військових контингентів європейських країн, то їхню ефективність на українських територіях визнають ще менше — лише 6,4% опитаних.

Протягом останніх років українці, безумовно, асоціювали свої основні надії на безпеку насамперед із Збройними Силами України, а вже потім із потенційними партнерськими можливостями.

70,3% громадян України виступають за концепцію поетапного приєднання країни до НАТО, за умови, що Альянс запросить Україну в межах міжнародно визнаних кордонів. При цьому, стаття 5 Вашингтонського договору буде діяти на всю територію держави, за винятком тимчасово окупованих районів.

Основою цієї моделі слугує західнонімецький підхід до вступу: варто зазначити, що Федеративна Республіка Німеччина стала частиною НАТО вже у 1955 році, проте східні регіони країни змогли приєднатися до Альянсу лише після об'єднання Німеччини у 1990 році.

Однак суттєвою відмінністю поступового вступу від часткового є те, що запрошення до НАТО поширюватиметься не лише на Україну без тимчасово окупованих територій, як це було у випадку Західної Німеччини, але на всю Україну, включно з окупованими територіями.

Водночас, багато українців не усвідомлюють зв'язок між приєднанням до НАТО та Європейського Союзу.

53,9% респондентів вважають, що Україні можливо стати членом Європейського Союзу, не вступаючи до НАТО, оскільки ці процеси можуть розвиватися незалежно один від одного. Проте понад третина опитаних (34,4%) вважає, що Україні спершу необхідно забезпечити свою безпеку, що, на їхню думку, може бути досягнуто лише через членство в НАТО.

Понад третина населення України (34%) впевнена, що країна стане частиною Європейського Союзу протягом найближчих п'яти років. Подібні оптимістичні прогнози висловлюють також і представники української влади.

17,2% опитаних віддали перевагу більш тривалому терміну - протягом наступного десятиліття.

"Лише після завершення війни" - цей варіант вважають вірогідним 16,8% респондентів. На отримання членства в НАТО українці відводять понад десятиліття, так вважають 11% опитаних.

Серед українців нечисленні ті, хто відкрито сумнівається:

лише 13% респондентів вважають, що Україна ніколи не стане членом ЄС.

Різноманітність думок про часові рамки нашого євроінтеграційного курсу може свідчити про певне «дорослішання» українського суспільства, яке усвідомлює всі труднощі, пов'язані з процесом вступу до Європейського Союзу.

При цьому 63% українців вважають, що нам потрібен тиск ЄС і США, аби подолати корупцію.

Протягом різних історичних періодів українські політичні діячі регулярно вдаються до звичної тактики: варто лише міжнародним спостерігачам підняти питання корупційних проблем, як у країні відразу виникають дискусії про зовнішнє втручання. Часто звучить запитання: "А чи відсутня корупція в країнах ЄС?" Подвійні стандарти стають ще одним популярним прийомом захисників "суверенітету корупції".

При цьому громадяни України переважно скептично ставилися до подібного роду аргументів, вбачаючи в ЄС і США надійних однодумців-партнерів, які сприятимуть позитивним змінам в Україні.

Замість цього, підтримка твердження "Європейський Союз та Сполучені Штати намагаються знайти виправдання для скорочення допомоги Україні" зросла майже на 4 відсоткові пункти, досягнувши 11,3%.

Переважна частина українців (57,2%) вважає, що міжнародні партнери не вживають достатніх заходів для забезпечення перемоги України.

Схоже, що стратегія Заходу щодо підтримки України "стільки, скільки буде потрібно" може зазнати невдачі не лише в експертних колах, а й у широкому загалу.

Невідомо, як довго Захід зможе продовжувати підтримувати Україну і в яких масштабах. Зусилля деяких західних політиків знайти компроміс з Путіним, можливо, за рахунок неприйнятних для Києва поступок, стають дедалі помітнішими. Це викликає відчуття тривоги та песимізму серед українців, що відображається на їхніх оцінках і настроях.

Це особливо помітно у результатах наступного питання - про довіру до закордонних лідерів.

Лідерами суспільної довіри серед українців стали президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і президент Польщі Анджей Дуда - у них фактично однакові показники (65%).

На третьому місці - премʼєр-міністр Канади Джастін Трюдо (майже 60%). Не сильно відстає від нього французький президент Емманюель Макрон (58,4%).

П'яте місце займає президентка Республіки Молдова Майя Санду з 57,3% голосів.

Перемога Урсули фон дер Ляєн, безсумнівно, є свідченням вдячності українського народу за її невтомну працю над інтеграцією України в Європейський Союз.

Її беззаперечне лідерство в забезпеченні ключових для України рішень на рівні ЄС у комбінації з глибоким розумінням того, в яких безпрецедентних безпекових умовах Україна вимушена починати вступні переговори з Євросоюзом, є видимим і для пересічних українців.

Довіра до президентського лідерства в Польщі є своєрідним відображенням традицій, адже польські керівники та сама Польща, зазвичай, сприймаються українським населенням (значно більше, ніж українськими політичними діячами) в позитивному контексті.

Однак слід підкреслити, що в порівнянні з минулим роком зниження рівня довіри до президента Польщі стало помітним - на 13,1 відсоткового пункту. Якщо ж розглянути дані за 2022 рік (86,8%), коли Анджей Дуда користувався беззаперечною підтримкою українців, можна констатувати, що спостерігається катастрофічне зниження публічної симпатії.

Невідомо, чому прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо опинився серед трьох найбільш довірених лідерів.

Ця оцінка українського суспільства дисонує з думкою експертів Центру "Нова Європа", які вважають, що потенціал цієї країни не відповідає рівню наданої нею Україні допомоги під час повномасштабної війни.

Канада займає 14-те місце серед країн, що надають Україні допомогу, в розрахунку на частку від свого ВВП, становлячи 0,421%. Крім того, Джастін Трюдо виявився одним з небагатьох західних лідерів, які висловили підтримку телефонній розмові канцлера Німеччини Олафа Шольца з Владіміром Путіним.

Водночас спостерігалося значне зниження рівня суспільної довіри до міжнародних лідерів у цілому. Якщо минулого року президент США Джо Байден був на вершині з довірою, що досягала майже 82%, то нині лідери «конкурували» за показники, які не перевищували 65%.

Це свідчить про певний рівень скептицизму серед українців щодо оцінки зусиль міжнародної спільноти, зокрема США, у підтримці України.

Багато лідерів зіткнулися зі зниженням рівня довіри. Наприклад, у Байдена показник довіри минулого року становив майже 82%, тоді як цього року він знизився до 55,2%, що є падінням на 27 відсоткових пунктів. Ще один приклад - канцлер Німеччини Олаф Шольц, який також переживає зниження довіри.

Якщо рік тому його довіра становила 61,4%, то сьогодні цей показник знизився на 24,5 відсоткових пункти.

Кожен четвертий українець відчуває розчарування в лідерах країн, які надають найбільшу допомогу Україні в цифрах, проте їхні рішення все ще значно обмежені страхом перед путінською Росією. Це, безсумнівно, впливає на обсяги, які постачаються, повільність процесів та види підтримки, що надається.

На цьому тлі єдиним західним лідером зі зростанням рівня довіри виявився французький президент Емманюель Макрон: торік йому довіряли 54,5%, а цього року - 58,4% опитаних українців.

Здається, що українці активно реагують на спроби Макрона переглянути західну політику підтримки України. Це включає, зокрема, його однозначну позицію щодо можливості запрошення України до НАТО та ініціативу з відправлення військових матеріалів до країни.

Вражає, що українці демонструють значний рівень довіри до президента США Дональда Трампа, який становить 44,6%. Цей показник значно перевищує аналогічні цифри в інших країнах Європи.

Наприклад, у Франції рівень довіри до Трампа становив 16%, у Великій Британії - 30%. Найбільша підтримка спостерігається в Угорщині, де довіра до нього досягає 37%, але навіть цей показник залишається нижчим за рівень довіри в Україні.

Певно, що за таким значним рівнем підтримки криється сподівання на більш визначену та активну політику нової адміністрації США стосовно України.

Не можна виключати, що частина опитаних повʼязують певні сподівання з відновленням миру в Україні, на чому Трамп робив акцент під час виборчої кампанії.

Очевидно, що велика довіра до Трампа могла бути зумовлена розчаруванням у діючому президенті США, у якого спостерігається суттєве зниження рейтингів.

Минулого року ми провели опитування серед українців, запитуючи: "Кому з цих політиків ви віддаєте перевагу - Дональду Трампу чи Джозефу Байдену?". Виявилося, що чинний президент отримав беззаперечну підтримку з показником 78,1%. Натомість, лише 10,1% опитаних висловили симпатії до лідера республіканців.

Хоча деякі відповіді в цьому опитуванні відображають певне незадоволення українців щодо дій Заходу, одночасно спостерігається і збереження значного рівня довіри до західних інституцій.

Так, українці найбільше довіряють таким міжнародним організаціям, групам чи обʼєднанням: ЄС (69,2%), НАТО (64,4%) і G7 (62,4%).

Замість цього, організації, які безпосередньо відповідають за захист України, мають невелику суспільну довіру.

Довіра до ООН - на рівні 37,9%, до ОБСЄ - 34,6%.

Опитування було проведено компанією ІНФО САПІЄНС за дорученням Центру "Нова Європа" в інтервалі з 15 по 27 листопада 2024 року.