Російська "підтримка" не змогла врятувати Малі від кризи, згідно з повідомленням Bloomberg.

Джихадисти заблокували поставки пального до столиці. У державі назріває новий переворот.

У Малі одна з груп, що має зв'язки з Аль-Каїдою, заблокувала постачання пального до столиці Бамако, що створює загрозу для влади військової хунти та вказує на обмеження потенційної допомоги, яку режиму обіцяла Росія, повідомляє Bloomberg.

Протягом останніх двох місяців терористична організація оточила місто та почала нападати на військові конвої, що призвело до паливної блокади. Це повністю паралізувало діяльність у місті. Черги до автозаправок розтягнулися на багато кілометрів, а автомобілі та мотоцикли безперервно стоять у довгих чергах біля закритих колонок.

"Хоча паливо поступає, його явно недостатньо, і я постійно переживаю, де ж знайти наступну заправку для свого мотоцикла," - поділився з журналістами мешканець Бакарі Діарра.

Науковий співробітник нью-йоркського Центру Суфана Лукас Веббер зазначає, що блокада бойовиків навколо Бамако - це спосіб "похитнути уряд, вдаривши по повсякденному життю. За його словами, повстанці прагнуть довести, що хунта не може керувати країною чи захищати столицю, роблячи ставку на те, що зростаючі труднощі призведуть до втрати віри людей у режим.

Сполучені Штати, Італія та Німеччина вже закликали своїх громадян залишити територію Малі, в той час як сусідній Нігер запропонував сотні літрів пального, щоб зменшити тиск бойовиків на столицю. Проте експерти зазначають, що це не стане вирішенням для існуючої кризи.

У 2012 році пов'язані з "Аль-Каїдою" бойовики за допомогою туарегських сепаратистів захопили північну частину Малі та запровадили закони шаріату. Тоді у ситуацію втрутилась Франція, яка відбила ісламістів і майже десять років підтримувала слабкий, союзний центральний уряд.

Проте в 2021 році військові скинули чинний уряд, і Франція відкликала свої війська з регіону. Щоб утримати владу, хунта вирішила запросити допомогу російської групи Вагнера.

У Малі російські найманці швидко здобули славу як учасники військових дій, які разом із збройними силами вбивають цивільних осіб, що призвело до ще більшої активізації джихадистів.

І хоча група Вагнера тимчасово допомогла відтіснити бойовиків у деяких районах, але кількість жертв серед цивільного населення різко зросла. На початку цього року вагнерівців замінив Африканський корпус російської армії.

"Події навколо Бамако є черговою ознакою неефективності Москви в боротьбі з екстремізмом на континенті. Вона також зазнала невдачі в сусідніх Нігері та Буркіна-Фасо, де джихадисти процвітали після військових захоплень, що призвели до вигнання французьких військ та залучення російських військових інструкторів", - зазначає видання.

"Хунта та їхні нові союзники, серед яких і Африканський корпус, не змогли забезпечити належний рівень безпеки. Уряд не має можливості реально покладатися на їхню підтримку", - зазначив, в свою чергу, директор програми Сахель у Фонді Конрада Аденауера Ульф Лессінг.

Згідно з інформацією Acled, тривала майже два місяці кампанія бойовиків призвела до найсерйозніших випадків насильства в регіоні за останні десятиліття. Зловмисники вчиняли вбивства та викрадення цивільних осіб і водіїв, а також неодноразово нападали на паливні конвої та військових, які їх супроводжували. Крім цього, угруповання атакувало об'єкти золотодобувної індустрії та підприємства, що належать іноземним компаніям, викрадаючи працівників і завдаючи шкоди інфраструктурі.

"Сучасна криза в Малі ілюструє неспроможність військового уряду реалізувати свої зобов’язання, подолати насильство та, врешті-решт, здолати джихадистські групи," - підкреслила Ніна Вілен, директорка африканської програми Королівського інституту міжнародних відносин Егмонт у Брюсселі.

Навіть авіаудари, спрямовані проти бойовиків, та посилені військові патрулі вздовж ключових маршрутів не змогли прорвати блокаду, а ціни на пальне різко зросли по всій країні.

Досліджуючи, чи має Захід достатню рішучість для протидії зростанню впливу Росії в Африці та що в цій ситуації слід робити Україні, ознайомтеся з матеріалом Володимира Кравченка під назвою "Чому Росія прагне Африки і які наслідки це матиме для України".