Роман, що відновлює здатність до співпереживання: у Луцьку побачила світ нова книга Костянтина Коверзнєва.

У луцькому видавництві "Терен" світ побачив новий роман Костянтина Коверзнєва під назвою "Останнє Різдво перед кінцем світу". Це видання стало можливим завдяки сприянню Громадської організації "Ґардарика". Автор завершив роботу над книгою в зимовий період 2024 року в Шацьку, згідно з інформацією від "Буквоїд".

Цей роман не зосереджується на війні, а через призму особистих переживань розкриває найважливіше — кохання, яке витримало випробування навіть у складні часи. Головними героями є подружжя середнього віку та їхня шестирічна донька, які проводять Різдво в стані емоційного виснаження. В їхньому житті відбуваються конфлікти, насилля та спроби примирення, в той час як над ними вже нависає загроза вторгнення.

"Останнє Різдво перед апокаліпсисом" — це роман-катастрофа, що розгортається за лінійним сюжетом. 24 лютого 2022 року персонажі обирають залишитися у своїх домівках, в околицях Києва, не здогадуючись, що незабаром їх чекає окупація. Після спроби врятувати чоловіка від розстрілу, головна героїня зазнає сексуального насильства від загарбників. Ця сцена є однією з найважчих у романі, але подана в такий спосіб, щоб не експлуатувати травму, а передати гірку правду про війну.

"Згасання життя кожної окремої особи – це завершення всесвіту. А коли десятки тисяч втрат стають лише цифрами в статистиці, роман повинен відновити здатність співпереживати у тих, хто її втратив," – роз'яснює письменник трагічний кінець.

Центральною фігурою роману є Богдан Терета, корінний киянин та колишній історик. Через призму його сприйняття ми відкриваємо Київ: Печерськ, Поділ, Андріївський узвіз, ДВРЗ та Майдан під час нічного побиття студентів. Це не лише фон, а активний учасник подій, емоційна карта, яка відображає як потужність міста, так і його вразливі моменти.

Одним із запам'ятовуваних моментів роману є епізод, що розгортається в салоні краси, де відвідувачки охоче обговорюють радянські міфи та сумують за епохою СРСР. Головний герой намагається заперечити їхні погляди, але стикається з відчутним опором і насмішками. Це стає болючим нагадуванням про те, як у мирний час до 2022 року людей із критичним мисленням часто намагалися виштовхнути на узбіччя.

У цьому творі згадується концепція філософії Памфіла Юркевича, що акцентує на "серці" як засобі пізнання. Один із персонажів іронічно зауважує, що 7 січня 2022 року, коли українці святкують Різдво, у США відбувається пересадка свинячого серця людині. Через місяць розпочинається повномасштабне вторгнення. І в цьому світі, де серце вже не є місцем для любові, а стало об'єктом біотехнологій, нас чекає апокаліпсис, -- ділиться думками Коверзнєв.

Автор наголошує, що не сприймає своїх персонажів як безсилих: "Вони не втекли через слабкість, а тому, що прагнули зберегти свою любов. Небезпека стала тією силою, що їх об'єднала. Це нагадує фінал фільму Люка Бессона 'Сім'я', де, незважаючи на всі труднощі, герої знову стають разом".

Книжка поєднує психологічний роман, елементи соціальної та еротичної прози, лінійно розвиваючи історію з глибоким зануренням у минуле. І хоча війна тут -- не головна тема, вона є невідворотною обставиною, що проникає в інтимні зони життя: любов, шлюб, батьківство, втрату і прощення.

"Основна мета автора, як зазначає Коверзнєв, полягає в тому, щоб передавати глибокий духовний досвід, аналізувати складності існування та створювати нові значення. Цей роман є моїм способом зберегти чутливість у часи, коли вона опиняється під загрозою зникнення."