Вибори в Грузії: баланс між Заходом і Росією - які рішення прийняла країна та які наслідки це матиме для України.

26 жовтня в Грузії пройшли парламентські вибори, які стали ключовим моментом для визначення майбутнього країни - чи обере вона шлях до Європейського Союзу та НАТО, чи повернеться до Росії.

Лише через кілька годин після завершення голосування стали відомі результати перших екзитполів. Однак ці дані виявилися настільки суперечливими, що їх важко було сприймати серйозно: соціологічний центр Gorbi, що асоціюється з правлячою партією "Грузинська мрія", нарахував їй 56% голосів, тоді як результати Edison вказували на перемогу об’єднаної опозиції з понад 51%.

Згодом стали доступні перші результати від Центральної виборчої комісії, які були отримані після обробки бюлетенів з 70% виборчих дільниць. Партія "Грузинська мрія" займала перше місце на виборах, отримавши 53% голосів. На той момент представники провладної політичної сили вже оголосили про свою перемогу. Ще до офіційного оприлюднення результатів ЦВК, угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан привітав "Грузинську мрію", що спричинило обурення в Європейському Союзі. Тим часом президентка Грузії Саломе Зурабішвілі заявила, що "перемагає європейська Грузія" з 52% голосів, незважаючи на спроби маніпуляцій з виборами. Станом на ранок неділі, 27 жовтня, підрахунок 99,3% голосів показав, що "Грузинська мрія" отримала 54%.

Тож, як Грузія житиме наступні чотири роки? Скільки місць у новому складі парламенту країни отримала "Грузинська мрія" та обʼєднана опозиція? Та чи повернеться країна на прозахідні рейки? Читайте в матеріалі ТСН.ua.

Це були перші вибори за пропорційною системою без мажоритарки після зміни виборчого законодавства. Щоб пройти до парламенту, партії мали подолати 5% барʼєр. Також через 45 днів після першого засідання новообраного парламенту його депутати та члени органів місцевого самоврядування оберуть нового президента країни - вперше не прямим всенародним голосуванням.

Зі 150 місць у парламенті, провладна "Грузинська мрія" отримує понад 90 мандатів. Це не конституційна більшість. Для цього їм треба щонайменше 3/4 місць. Проте цього цілком достатньо для затвердження нового складу уряду. Чотири опозиційні партії - "Коаліція за зміни", "Єдність-Нацрух" (союз партії Міхеіла Саакашвілі, який досі у вʼязниці, та ще двох інших опозиційних політсил - ред.), "Сильна Грузія" та "Гахарія за Грузію" - мають 66 місць.

Протягом голосування в суботу, 26 жовтня, у медіа та соціальних мережах ширилася інформація про конфлікти, фальсифікації, підкидання бюлетенів і відключення електрики на декількох виборчих дільницях. Оцінку ситуації ще мають надати міжнародні спостерігачі та західні уряди. Важко зробити висновок про масштаб фальсифікацій з боку правлячої партії "Грузинська мрія" і про те, як вони могли перешкодити опозиційним силам, які, незважаючи на підписання "Грузинської хартії" для об'єднання за ініціативою Саломе Зурабішвілі, не змогли зібратися в єдиний фронт для участі у виборах.

Перед виборами соціологічне дослідження, проведене групою Edison, яка має опозиційні налаштування, показало, що "Грузинська мрія" набрала 34%, в той час як чотири опозиційні партії отримали 53%. У той же час, дані агентства Gorbi, яке ближче до урядових структур, прогнозували перемогу "Грузинської мрії" з 59%, тоді як опозиції віщували лише 24%.

Згідно з інформацією Центральної виборчої комісії, у великих містах, таких як Тбілісі, Батумі, Руставі та Кутаїсі, партія влади не змогла отримати більше 50% голосів. У деяких випадках "Грузинська мрія" ледве досягла позначки 40%. У той же час, у сільських районах, де економічні умови залишаються складними, завдяки використанню адміністративних ресурсів, партія влади має перевагу, що вказує на серйозну поляризацію в суспільстві.

Партія "Грузинська мрія", під керівництвом колишнього прем'єра Грузії та проросійського бізнесмена Бідзіни Іванішвілі, чиї активи оцінюються приблизно у $5 мільярдів, охарактеризувала це голосування як вибір між війною і миром. Водночас, опозиційні сили назвали своїх суперників "партіями глобальної війни", які прагнуть втягнути Грузію в новий конфлікт з Росією. У своїй передвиборчій кампанії вони використовували зображення знищених Росією споруд і храмів в Україні, зокрема в захопленому Маріуполі, з гаслом "Ні війні!". Біля цих плакатів розташовувалися фотографії інфраструктури Грузії, збудованої або відновленої Бідзіною Іванішвілі, з закликом "Обери мир".

На цю ситуацію миттєво відреагувало Міністерство закордонних справ України, яке охарактеризувало використання зображень наслідків війни Росії проти України в передвиборчій рекламі "Грузинської мрії" як абсолютно неприйнятне.

"Грузинський народ може бути спокійним щодо можливості нової війни, поки Україна продовжує боротися проти російської агресії. Висока ціна цієї боротьби є водночас ціною за мир у Грузії. Ми сподіваємося, що парламентські вибори в Грузії відбудуться у мирній та демократичній атмосфері, а грузинський народ збережеться на своєму стратегічному шляху до європейської та євроатлантичної інтеграції," - підкреслили в українському Міністерстві закордонних справ.

Однак численні жителі Грузії усвідомлюють, що їхня країна, в порівнянні з Україною, має меншу чисельність населення (приблизно 3,6-4 мільйони осіб), тому не здатна встояти перед Росією. Це змушує їх серйозно сприймати різноманітні "лякалки", які поширює влада. Особливо це відчувається на фоні досвіду російської агресії 2008 року, коли Захід залишився бездіяльним у підтримці Грузії, а Сполучені Штати навіть розпочали сумнозвісне "перезавантаження" відносин з Москвою. Додатково, в рамках передвиборчої кампанії, російська пропаганда активно розповсюджувала наратив про те, що Захід і Україна нібито відправили "українських провокаторів" до Тбілісі та інших міст Грузії, аби спровокувати "майдан" або "кольорову революцію", як це любить називати Путін.

Грузинська опозиція відкинула результати парламентських виборів, що відбулися нещодавно. На неділю, 27 жовтня, заплановані масові акції протесту. Лідерка партії "Єдиний національний рух" Тіна Бокучава зазначила, що "Центральна виборча комісія виконала злочинний наказ Іванішвілі, який позбавив грузинський народ його перемоги та перспективи європейського майбутнього". Лідер "Коаліції за зміни" Ніка Гварамія навіть назвав це "конституційним переворотом". Водночас інша опозиційна партія "Гахарія за Грузію" не стала офіційно оскаржувати результати виборів, лише підтвердивши факти фальсифікацій.

Отже, як ми можемо спостерігати, в рядах опозиції справді не існує єдності. Це особливо помітно, враховуючи, що після оголошення перших результатів виборів ЦВК, лідери опозиційних партій зібралися у резиденції Саломе Зурабішвілі, щоб скоординувати свої подальші кроки. Проте, станом на ранок неділі, 27 жовтня, жоден з них не висловився щодо того, як діяти після початку масштабних протестів, яким чином змусити "Грузинську мрію" визнати фальсифікації виборів, а також, що найважливіше, як протистояти силовим методам чинної проросійської влади в Грузії. Відповіді на ці питання залишаються невідомими.

Марко Мігкельсон, член естонського парламентського комітету з міжнародних справ, висловив свою думку на Х (вочевидь, він один із небагатьох європейських політиків, які також критикували привітання Орбана на адресу "Грузинської мрії"). Він зазначив, що в Грузії мали місце явні фальсифікації виборчих результатів, що унеможливлює їхнє визнання легітимними. Грузинський офіс Transparency International вже заявив про свою відмову визнавати результати цих виборів як легітимні. Наразі, станом на ранок неділі, 27 жовтня, це все, що з'явилося у зв'язку з реакцією західної спільноти.

На початку березня 2022 року, після того як 26 лютого, на четвертий день повномасштабного вторгнення Росії, Україна подала офіційну заявку на членство в Європейському Союзі, аналогічні кроки зробили Молдова та Грузія. На саміті ЄС, що відбувся у грудні 2023 року, Грузія отримала статус кандидата на вступ, тоді як для України та Молдови Брюссель відкрив офіційні переговори про приєднання. Це свідчило про те, що рішення Брюсселя вже тоді вказувало на те, що чинна грузинська влада не рухається у бік Заходу.

Це стало очевидним, коли навесні цього року парламент Грузії з другої спроби ухвалив закон, відомий як закон про іноземних агентів (офіційна назва - "Про прозорість іноземного впливу"), який є аналогом російського законодавства. Він зобов'язує засоби масової інформації та неурядові організації, що отримують більше 20% фінансування з-за кордону, зареєструватися як "агенти іноземного впливу". Це викликало великі акції протесту та заворушення на вулицях. Проте протестувальники не змогли переконати владу скасувати цей закон.

Після цього посол Європейського Союзу в Грузії Павел Герчинський оголосив про "приховану зупинку процесу євроінтеграції Грузії". На саміті ЄС, що відбувся в жовтні цього року, країни-члени фактично призупинили просування Грузії в бік Євросоюзу. "Дії нинішньої влади в Грузії ставлять під загрозу європейський курс країни. ЄС закликає Тбілісі до проведення демократичних, комплексних та стабільних реформ", - йшлося у резолюції саміту ЄС, ухваленій за кілька тижнів до парламентських виборів у Грузії.

Приблизно 74% та 65% населення Грузії висловлюють підтримку членству в Європейському Союзі та НАТО відповідно, згідно з даними опитування IRI. Однак слід зазначити, що молодь, яка найбільше підтримує євроатлантичний курс, продовжує залишати країну. У 2023 році авторка цього тексту відвідала Грузію двічі. У травні цього року ТСН.ua опублікував великий матеріал про ситуацію в Грузії, в якому зазначалося, що через значний приплив росіян, які втекли від мобілізації з грошима, ціни на оренду житла в країні зросли в 3-4 рази.

Ця ситуація сильно вдарила по студентам, які не можуть дозволити собі орендувати житло, навіть у околицях Тбілісі. Водночас, через політику, що діє в Грузії, близько 20% молодих людей прагнуть виїхати до західних країн. Наплив російських мігрантів також позначився на інфляції, внаслідок чого ціни на основні продукти харчування збільшилися в 2-3 рази. Тим не менш, на закритих зустрічах з експертами та політиками в Тбілісі ТСН.ua навіть доводилося чути, що це мало позитивний вплив на економіку Грузії, хоча й створювало певні виклики для безпеки країни.

Враховуючи ситуацію в Грузії, яка не підтримала західні санкції проти Росії, істотний вплив на події можуть здійснити лише західні країни. Вони мають вжити заходів проти чинних грузинських політиків, які експлуатують питання возз'єднання з територіями, окупованими Росією. В іншому випадку, Захід, подібно до України, ризикує назавжди втратити Грузію (як це сталося з Молдовою після нещодавнього референдуму про євроінтеграцію), оскільки країна вже знаходиться під впливом Росії та Китаю. Китайські компанії можуть розпочати будівництво стратегічно важливого глибоководного порту в Анаклії на Чорному морі. Крім того, Китай реалізує проект автомагістралі через гірські райони Грузії вартістю близько 1 мільярда доларів, що включає 96 мостів та 53 тунелі. Не слід забувати також про безвізовий режим між Грузією та Китаєм і запровадження вивчення китайської мови в початкових і середніх навчальних закладах Грузії.