Пункт прийому. Як функціонують "дистриб'ютори" ТЦК та чому до армії призивають осіб, що не відповідають вимогам.

В останні дні грудня 2024 року на західному кордоні України, в одному з контрольних пунктів, прикордонники затримали волонтера. Він намагався переправити автомобіль для штурмового підрозділу Збройних Сил України.

Він двічі самостійно приєднувався до лав українських збройних сил - у 2014 та 2022 роках. У травні 2024 року залишив службу з причин, пов'язаних із сім'єю. Проте й далі активно підтримував армію.

Прикордонники сповістили волонтера, що його розшукує ТЦК. Він не зміг підтвердити свою недавню демобілізацію документами. На місце події викликали правоохоронців.

Правоохоронці доставили чоловіка до територіального центру комплектування близько опівночі. Охоронець зафіксував його прибуття та повідомив, що потрібно дочекатися ранку в збірному пункті. Це одне з приміщень ТЦК, куди зазвичай потрапляють військовозобов'язані після проходження військово-лікарської комісії та очікують на їх розподіл до навчальних центрів. Один з учасників розмови з УП виявився в "розподільнику" до ВЛК, оскільки вночі не було змоги провести комісію.

На збірному пункті, де зібралися від 30 до 50 чоловіків, стояв огидний запах. Більшість з них були люди літнього віку. Деякі страждали від хвороб, інші були в алкогольному чи наркотичному сп’янінні. Один із чоловіків, якого доправили поліцейські, мав сліди побоїв і не мав нирки. Він чинив опір затриманню, адже мав медичну довідку про інвалідність. Багато з тих, з ким я спілкувався, провели в цьому пункті кілька тижнів, їх постійно перевозили до різних "учебок", але ніхто не бажав приймати їх, вважаючи за тягар. Це згадує волонтер у розмові з УП, побажавши залишитися непоміченим.

Вранці чоловік пройшов медичну комісію. Йому вручили повістку з вимогою з’явитися до територіального центру комплектування за місцем реєстрації. В результаті, було прийнято рішення, що на даний момент він не підлягає мобілізації.

Схожий випадок трапився на початку червня 2025 року з колишнім бойовим медиком Романом "Йодою" Замрієм. За його словами, протягом трьох днів він перебував у чернівецькому ТЦК без доступу до телефону, їжі та води, незважаючи на те, що мав право на відстрочку. Пізніше стало відомо, що Замрій не встиг оновити документи для продовження відтермінування. Таким чином, формальні підстави для його затримання дійсно існували.

Військова служба правопорядку (ВСП) нині перевіряє територіальний центр комплектування, в якому стався інцидент із Замрієм. Після мобілізації він служить начмедом в одній із військових частин.

З початку 2025 року Офіс омбудсмена отримав понад 1,6 тисячі скарг, що стосуються дій ТЦК під час мобілізації, поданих військовозобов'язаними та їхніми родичами. У 2024 році кількість таких звернень перевищила 3 тисячі.

Яким чином особи, які не підходять для військової служби, опиняються у лавах армії? Які події можуть статися з ними після швидкого медичного огляду та прибуття до "військових баз"? І яке відношення до цього мають мобілізаційні стратегії?

Для того щоб отримати відповіді на ці питання, "Українська правда" провела бесіди з мобілізованими, які відвідували збірні пункти, а також з представниками військових ТЦК. Усі учасники розмови попросили зберегти їхню анонімність через делікатність обговорюваних тем.

Ми також надіслали запит до представників командування Сухопутних військ (КСВ) для отримання офіційних роз’яснень стосовно мобілізації осіб, які придатні лише формально. Крім того, ми поцікавилися, які заходи вживає КСВ для запобігання подібним ситуаціям.

Розгорнута відповідь КСВ підсумовується в одному: за мобілізацію персоналу штабу КСВ відповідає управлінський відділ, який у своїй діяльності "дотримується виключно вимог законодавства, стандартів безпеки та здорового глузду".

Дисклеймер: ми розповідаємо, що вдалося з'ясувати про збірні пункти ТЦК під час спілкування з кількома десятками співрозмовників. Але не стверджуємо, що так відбувається у всіх без винятку "розподільниках".

Один із київських "розподільників" знаходиться в промисловій зоні, далеко від людських поглядів. Саме в цьому місці 5 червня відбувся бунт серед мобілізованих. Спочатку чоловіки вступили в суперечку з працівниками ТЦК, а потім забарикадувалися всередині, закликаючи інших "озброїтися палицями" для прориву назовні. На місце події прибули правоохоронці, і конфлікт вдалося вгамувати.

В одному із запитів до командування Сухопутних військ "Українська правда" попросила надати дозвіл на відвідини збірного пункту в Києві, щоб поспілкуватися з його тимчасовими "мешканцями" і працівниками. Оскільки ми досі не отримали відповідь, вирішили поїхати в "розподільник" без запрошення, щоб подивитися, що відбувається хоча би ззовні.

Замовлення таксі зайняло чимало часу. Водії, з незрозумілих причин, відмовлялися їхати до вказаного місця. Лише 60-річний чоловік погодився нас підвезти. На зворотному шляху ми вирішили пройти кілька кілометрів пішки, оскільки ніхто не наважився наблизитися до самого "розподільника".

На стоянці біля збору військових розташовані мікроавтобуси ТЦК. Позаду - жодної душі. А за високим парканом з колючим дротом - тисячі призовників і резервістів. Саме тут їх готують до відправки у військові частини - "учебки".

Збірний пункт - обов'язкова зупинка на шляху мобілізації як для тих, хто приходить у ТЦК за повісткою, так і для "бусифікованих". Чоловіки часто потрапляють туди після затримання на вулиці й експрес-ВЛК. На цьому етапі їхній статус - військовозобов'язані, які підлягають відправці в навчальний центр. Лише з моменту оформлення в "учебку" вони вважаються військовослужбовцями. Відтоді їм починають виплачувати зарплати.

Мобілізовані можуть чекати на свою чергу для відправки від кількох годин до кількох тижнів. Однак, виїзд з "розподільника" не гарантує, що військовозобов'язаний буде направлений до навчального центру. Кожного місяця військові комісаріати заповнюють 5-6 навчальних закладів новими призовниками. Якщо чоловіка не забирають до жодної з військових частин, йому дозволяють повернутися додому, але при цьому видають нову повістку на наступний місяць для відправки в навчальний центр. У разі відсутності він може бути оголошений у розшук.

Зазвичай, правоохоронці та співробітники територіальних центрів комплектування затримують осіб і направляють їх на військово-лікарську комісію (ВЛК) у випадках, коли під час перевірки виявляються проблеми з документами. Деякі не оновили свої дані, інші не пройшли ВЛК, і тому їх оголошують у розшук. У таких ситуаціях затримання вважається правомірним.

Одного зі співрозмовників УП наприкінці квітня 2025-го поліцейські зупинили в Києві за порушення правил дорожнього руху. З'ясували, що чоловік перебуває в розшуку, бо не оновив дані; передали його ТЦК.

Військові відразу ж доставили правопорушника до військово-лікарської комісії. У черзі він звернув увагу на інших, кого також привезли представники територіального центру комплектування. За його спостереженнями, більшість з двох десятків чоловіків виглядали п’яними і нагадували бездомних, а деякі з них говорили самі з собою.

Медичний огляд пройшов швидко. У висновках лікарі зазначили, що чоловік готовий до служби. Проблема полягає в тому, що військово-лікарська комісія не враховує скарги своїх "пацієнтів". Вони приймають рішення про придатність або непридатність військовозобов'язаних, спираючись на медичні документи, які їм надаються.

Військовозобов'язаний звернувся до ТЦК з інформацією про те, що самостійно виховує свою неповнолітню доньку, проте не надав жодних документів, що підтверджують цю інформацію. Він попросив видати повістку для направлення до навчального центру та дозволити йому залишитися вдома на кілька днів, аби влаштувати дитину у догляд батьків. Незважаючи на обіцянки допомогти, військові доставили його до збору. Там він провів приблизно три тижні, під час яких його кілька разів перевозили до навчальних закладів у різних регіонах. Врешті-решт, йому вдалося оформитися на навчання на заході України.

Разом зі мною у "розподільнику" перебував 50-річний батько трьох дітей, який має інвалідність. Він намагався донести до військових свою ситуацію, але отримав відповідь: "Звісно, ти навчився користуватися, але чому не бажаєш захищати своїх дітей?" - ділиться новобранець у розмові з УП.

У цьому місці зібрані всі, починаючи від людей, інфікованих ВІЛ та хворих на гепатит, і до тих, хто страждає на відкриту форму сифілісу. Тут також можна зустріти серцевиків, епілептиків та осіб із психічними розладами – це стало звичним явищем. Вони не приймаються в усіх навчальних закладах, але їх продовжують утримувати на збірних пунктах і перевозити по різних регіонах в надії оформити документи, - ділиться своїми спостереженнями інший мобілізований, який провів два тижні в аналогічному збірному пункті в Києві.

В адміністрації Сухопутних військ запевняють, що затримки з непридатними військовослужбовцями у "розподільниках" не є звичною практикою. Проте подібні ситуації виникають внаслідок "високої завантаженості військово-лікарських комісій, потреби у повторних медичних оглядах чи уточненні документів".

Також у КСВ наголошують, що придатність до служби визначається виключно військово-лікарськими комісіями, а територіальні центри комплектування не мають повноважень визнавати громадянина придатним або непридатним.

Якщо ТЦК мобілізували непридатних, такі випадки перевіряються, винні відповідають перед законом, стверджують у командуванні. Статистику покараних військових територіальних центрів комплектування УП не надали.

До слова, всередині березня 2025-го Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт, який передбачає позбавлення волі від 3 до 8 років для представників ТЦК і ВЛК за умисні порушення під час мобілізації. Наразі документ готується до розгляду і ухвалення в цілому.

Переміщення "розподільниками" для військовозобов'язаних обмежено, оскільки це є режимний об'єкт. У закритих приміщеннях швидко поширюються віруси, що призводить до захворювань серед людей, які знаходяться у збірних пунктах. Це підтверджують п'ятеро співрозмовників УП, які мали цей досвід. Один з них захворів на високу температуру 40 градусів через кілька днів після того, як його доставили в "розподільник" на заході. Лікар надавав йому допомогу за допомогою аспірину, але стан не покращувався. Прохання викликати "швидку" залишалося без відповіді. Згодом хворого навіть відвезли на "тур" навчальними центрами.

Щоранку в "розподільники" приїжджають автобуси, аби забрати військовозобов'язаних і розвести по навчальних центрах.

- Якщо хтось відмовляється їхати в "учебки", ТЦКашники заламують і силою запихають у автобус. Іноді люди намагаються втекти на зупинках або вистрибують із вікон у дорозі, - розповідає УП один із новобранців, якого прийняли в навчальний центр з третього разу. Він провів у збірному пункті в Києві майже два тижні.

Навчальні центри з різних причин можуть відмовитися від військовозобов'язаних, яких привозять співробітники ТЦК. Насамперед не приймають громадян, які мають проблеми зі здоров'ям, зокрема з алкогольними і наркотичними залежностями, хронічно хворих, що прописано у висновку ВЛК.

Ще одна причина полягає в тому, що чоловік має можливість отримати відстрочку, проте під час процесу "бусифікації" у нього не було документів, які б це підтверджували. У "учебках" відмовляються приймати таких осіб, оскільки не бажають мати справу з їхнім звільненням у разі, якщо вдасться підтвердити право на відстрочку.

- У мене кілька сотень алкоголіків і наркоманів, які раз на місяць приходять у ТЦК і катаються по навчальних центрах. Вони не переживають, що їх заберуть у армію, тому без проблем щомісяця відмічаються і їздять по "учебках", - каже УП співробітник територіального центру комплектування на заході України.

Щоб вивести на облік хронічно хворих та залежних "бусифікованих", які тижнями залишаються у збірних пунктах, працівникам ТЦК необхідно переконувати командирів військових частин взяти їх на обслуговування. Декілька сержантів та офіцерів з різних бригад поділилися з УП, що разом з "бусифікованими" їм доставляли невеличкі подарунки у вигляді алкоголю та продуктів харчування.

Генеральний штаб Збройних Сил України щомісяця розробляє мобілізаційний план для країни. Обласні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно розподіляють заплановані кількісні норми серед районних підрозділів.

В управлінні комунікацій командування Сухопутних військ роз'яснили УП, що мобілізаційні стратегії розробляються з урахуванням потреб окремих військових підрозділів, зважаючи на їх втрати, виконувані завдання та ситуацію на фронті.

Два військовослужбовці, що обслуговують територіальні центри комплектування на півночі і півдні, розповіли УП на умовах анонімності, що в середньому їхнім ТЦК вдається виконувати плани лише на близько 50%.

Цей відсоток підтверджує й співрозмовник, який ознайомлений з мобілізаційними звітами. Це середній показник по Україні, але в різних регіонах цифри можуть суттєво відрізнятися.

- Ідеальні показники по всій Україні - 30 тисяч новобранців щомісяця. Так було одразу після ухвалення закону про мобілізацію. Згодом кількість мобілізованих почала зменшуватися, потім знову підвищилася. Зараз маємо середні показники.

Якби ТЦК змогли залучити кілька десятків тисяч фізично підготовлених військових, це було б позитивно. Однак на практиці мобілізують усіх, кого вдається затримати. Дехто намагається втекти, а інші залишаються в збірних пунктах або навчальних центрах, оскільки їх не беруть до армії, - розповідає співробітник, який має доступ до "мобілізаційних" звітів, але просить не вказувати його ім'я.

Приходиться залучати як хворих, так і людей із залежностями, щоб перевіряючі з Києва не ставили запитань щодо наших низьких показників мобілізації. Генеральний штаб та керівництво Сухопутних військ звертають увагу лише на цифри, а про стан здоров'я людей не цікавляться, - зазначає військовий одного з обласних територіальних центрів комплектування.

За невиконання мобілізаційних планів військових територіальних центрів карають доганами, пониженнями в посадах, а подекуди навіть відправками на "нуль". Будь-які "дисциплінарки" - суттєвий удар по зарплаті. Співробітники ТЦК отримують трохи більше ніж 20 тисяч гривень на місяць, за наявності доган - удвічі менше.

У інтерв'ю угорському виданню Válasz Online, яке було опубліковане 10 червня 2025 року, президент Володимир Зеленський зазначив, що Україна здатна мобілізувати 27 тисяч призовників щомісяця.

Іноді траплялося, що з 150 чоловіків, яких доставляли військові ТЦК, ми обирали всього трьох, - ділиться в інтерв’ю УП, про яке не йдеться в запису, начальник штабу батальйону однієї з механізованих бригад, що самостійно організовує базову загальновійськову підготовку.

- Оскільки наш підрозділ тиловий, потреби в абсолютно здорових військовозобов'язаних немає. Ми зазвичай набираємо придатних до служби в небойових частинах або чоловіків віком 50+. Але навіть за таких умов мобілізуємо всього 30-35% із доставлених, - додає штаб-сержант іншої бригади ЗСУ.

Сучасна ситуація з мобілізацією в Україні нагадує замкнуте коло: незважаючи на прагнення до досягнення показників у звітах про реалізацію мобілізаційних планів, бійців на передньому краї все ще катастрофічно не вистачає.

Працівники ТЦК не дуже задоволені тими способами, якими їм доводиться виконувати поставлені завдання.

На початку червня 2025 року представники територіального центру комплектування, що працюють на заході України, привезли групу новобранців для "ознайомлення" з однією з військових частин. Командир був готовий прийняти лише одного молодого бійця. Військовослужбовець з територіального центру висловлював своє невдоволення, побоюючись покарання від керівництва, і благав забрати ще хоча б двох чи трьох призовників.

Командир запропонував йому допомогу - перевестися з ТЦК до своєї частини. Військовий охоче прийняв пропозицію. І поїхав домовлятися з начальником про переведення.