Істини та вигадки про чай: що насправді ховають за собою чайні обряди.

Мета чайних церемоній - досягнення внутрішньої гармонії та спокою, відпочинок від метушні та отримання естетичного задоволення.

Існують кілька основних типів чайних церемоній:

Китайське мистецтво приготування чаю (Гунфу Ча) є витвором вищої чайної майстерності. У процесі приготування майстри застосовують маленький посуд, такий як гайвань або ісинський чайник, і заварюють чай методом "проливів". Цей спосіб дозволяє повністю розкрити всі нюанси аромату та смаку чаю.

Японська чайна церемонія (Тяною) являє собою строгий естетичний ритуал, присвячений приготуванню порошкового зеленого чаю матча. Вона грунтується на чотирьох основних принципах: гармонії, повазі, чистоті та спокою.

- англійська (Five o'clock tea) - це соціальна звичка, що включає пообіднє чаювання з легкими закусками, яка стала втіленням британської культури.

Існує кілька основних легенд, що розповідають про походження чаю в китайській історії. У цих оповідях центральною фігурою є давній китайський агроном Шень Нун, який зробив чимало вагомих внесків для людства. Зокрема, його вважають засновником традиційної китайської медицини.

Один із найвідоміших міфів стверджує, що легендарний Шень Нун колись випробував 72 отруйні рослини, але зумів очистити свій організм від токсинів завдяки чаю. Таким чином, з давніх-давен чай вважається ефективним засобом для нейтралізації отрут.

В іншому міфі розповідається про те, як Шень Нун, знову скуштувавши небезпечний напій, отримав таку сильну отруту, що впав під деревом і був готовий померти. Але в цю мить роса з листя дерева потрапила йому на губи, і він прийшов до тями. Після ретельного дослідження цього дерева Шень Нун зрозумів, що це, звісно ж, - чайне дерево.

Згідно з інформацією, наданою ресурсом Езотера, перші згадки про культуру чаю в китайських письмових джерелах відносяться до II століття до нашої ери, що припадає на часи династії Хань. Саме в цей період у провінції Сичуань, на схилах гори Мен Дін Шань, яка дотепер зберегла свою назву та продовжує бути важливим сільськогосподарським регіоном, була заснована перша чайна плантація.

У той віддалений час чай вважався особливим і дефіцитним продуктом. Це, зокрема, було зумовлено географічною ізоляцією Сичуані від інших китайських держав, що ускладнювало транспортування вирощеного там чаю до сусідніх територій.

Протягом тривалого часу чай вважався символом розкоші, що використовувався виключно під час священних обрядів при імператорському дворі та в колах вищої аристократії. Зміни в цій традиції почалися лише в VII столітті нашої ери, із появою Лу Юя — видатної постаті середньовіччя, яку в сучасному Китаї вважають божественним покровителем чайного мистецтва. Він був не тільки майстром чаю, а й глибоким філософом та талановитим письменником.

Лише кілька його творчих досягнень збереглися до наших днів, проте відомий трактат "Чайний Канон" залишається основоположним твором. У цій книзі Лу Юй уперше провів детальну систематизацію та описав різні аспекти вживання чаю в культурі людей. Сьогодні можна знайти численні перевидання цієї класичної роботи.

Лу Юй присвятив своє життя дослідженню цієї рослини: він мандрував, збираючи зразки в різних регіонах країни, готував напої та ретельно фіксував свої спостереження та методи. Варто зазначити, що чай того часу кардинально відрізнявся від сучасного розсипного – його виготовляли виключно у пресованій формі. У минулі епохи напій готували на відкритому вогні, використовуючи спеціальну технологію, розроблену самим Лу Юєм.

Після смерті Лу Юя, традиція, яку він започаткував, продовжувала процвітати на протязі кількох століть, досягнувши свого піку в епоху династії Сун у XII столітті. Однак у XIII столітті територія Китаю потрапила під контроль монголів під керівництвом Хубілай-хана. В результаті цього встановилася династія Юань, яка панувала до XV століття. У цей темний період для культурного розвитку інтерес до чаю значно зменшився, а нові наукові роботи з цієї теми практично не з’являлися.

Спочатку монгольські завойовники не звертали уваги на цей напій, але з часом, інтегруючись у життя місцевих людей, вони почали сприймати цю традицію і зрештою стали справжніми шанувальниками чаю. Новий період еволюції розпочався після падіння монгольського гніту, коли династія Мін внесла свій внесок в історію чайної культури.

З досі не з'ясованих остаточно причин виробництво пресованого чаю в Китаї припинилося. На зміну йому прийшла ера розсипного листа, що повністю трансформувало як методику приготування, так і естетику вживання напою. Почали з'являтися нові предмети побуту, зокрема звичні нам заварювальні чайники, які стали популярними саме за часів Мін. З приходом наступних правителів чай почав свій шлях на Захід, а в період династії Цин міжнародна торгівля цим товаром набула значних масштабів.

Україна також має свою унікальну чайну традицію, яка бере початок в околицях Мукачева, розташованого в Закарпатті, де височіє гора Жорнина. Перші чайні саджанці були висаджені тут у 1949 році в рамках сталінської програми, що мала на меті забезпечити Радянський Союз власними ресурсами та зменшити залежність від імпорту. Тодішні ботаніки отримали завдання акліматизувати в цьому регіоні субтропічні рослини, включаючи евкаліпти, цитрусові та китайську камелію.

Хоча більшість експериментів завершилися невдачею, чайні кущі все ж акліматизувалися і навіть почали давати плоди. Існують легенди, що сам Сталін високо оцінював смак закарпатського чаю. Однак після його смерті в 1953 році державна підтримка цього проєкту була припинена, і вирощування чаю в цьому регіоні визнали економічно невигідним.

Нині ті рослини, що вціліли, повністю адаптувалися до місцевого клімату та успішно витримують закарпатські морози. Місцеві жителі часто збирають листя для продажу туристам або намагаються викопувати кущі для власних потреб, хоча дорослі рослини зазвичай не витримують пересадки.

Генетичні можливості цих холодостійких сортів, що виростають під Мукачевом, є надзвичайно цінними. В даний час лише невелика група активістів піклується про цю унікальну плантацію. Завдяки їхнім зусиллям у 2016 році була виготовлена невелика тестова партія напою з закарпатської сировини. Європейські фахівці, які провели дегустацію, підтвердили високий потенціал українського чаю. Існує велика ймовірність, що в майбутньому цей вітчизняний продукт стане доступним для широкого кола споживачів.

Перша чайна у Києві, яка стала основою для розвитку чайної культури в місті, - це Чайний клуб. Його засновники протягом більше ніж 20 років здійснюють поїздки до Китаю для проведення чайних експедицій, організовують Чайну Школу та проводять чайні церемонії в традиціях Китаю і Японії. За час існування клубу тут було випито понад 300 літрів чаю з різних регіонів Китаю, Тайваню та Японії.

Це чайна студія, школа чайної майстерності та магазин колекційного китайського чаю Біла Сова, де пропонують сучасну версію китайської чайної церемонії та варіння чаю на відкритому вогні методом Лу Юя. Там можна скуштувати рідкісні сорти з Китаю та Тайваню.

В El Mate cafe можна спробувати американський напій мате, який часто називають парагвайським чаєм. Його виготовляють з висушеного листя парагвайського падуба.