Відродження ганьби на Алясці: території та фінанси — результати візиту представників Трампа до Путіна.

Принаймні у 2026 році. Останній день подачі номінацій -- 31 січня. Тож навряд чи менш ніж за два місяці адміністрації Трампа вдасться змусити Путіна погодитися на перший, проте найважливіший крок, який має передувати будь-яким "мирним" планам, -- це припинення вогню. Причому як на фронті, так і припинення ракетно-дронових ударів по всій Україні. Й візит спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа та зятя Трампа Джареда Кушнера до Москви у вівторок, 2 грудня, це наочно продемонстрував.

Переговори, що проходили за зачиненими дверима в Кремлі, тривали більше п'яти годин. Колись Трамп жартував, що не може зрозуміти, про що так довго може говорити Віткофф з Путіним. Цю думку американський президент висловив під час свого виступу в ізраїльському парламенті в середині жовтня, коли оголошував про досягнення угоди про припинення вогню в секторі Газа. Віткофф і Кушнер також брали участь в підготовці мирної угоди між Ізраїлем і ХАМАС, але реальне вирішення конфлікту так і залишилося лише на папері.

Путін прибув на зустріч із Віткоффом і Кушнером із запізненням у дві з половиною години, витративши цей час на погрози Європі щодо ще більшої війни, яка, за його словами, "розгорнеться дуже швидко" (очевидно, натякаючи на можливість використання ядерної зброї — Ред.). У понеділок, 1 грудня, у військовій формі він висловив необхідність створення "зони безпеки" вздовж північного кордону з Україною, явно підтримуючи групу в оточенні Трампа, яка виступає за укладення швидкої угоди з Росією будь-якою ціною, аби відновити економічні зв’язки з Москвою.

У Європі усвідомлюють, що Путін не має наміру зупиняти війну. Йому потрібні переговори зі США лише для того, щоб виграти час і послабити підтримку України з боку її союзників. Чи усвідомлює це адміністрація Трампа? Які висновки можна зробити з візиту Віткоффа та Кушнера в Москву? Дізнайтеся більше в статті на ТСН.ua.

Під час своєї промови в ізраїльському парламенті в середині жовтня Трамп, коментуючи внесок свого зятя Кушнера у встановлення угоди про припинення вогню в секторі Газа, зазначив:

"Інколи нам потрібен саме такий розум. Ми завжди звертаємось до Джареда, коли прагнемо укласти угоду."

Під час першого президентського терміну Трампа Джаред Кушнер був його старшим радником і головним архітектором Авраамових угод -- серії договорів про нормалізацію відносин між Ізраїлем та арабськими державами. Джаред Кушнер разом із дружиною Іванкою Трамп -- дочкою Дональда Трампа -- були особисто присутні на церемонії відкриття нового посольства США в Єрусалимі в травні 2018 року. Тож Джареда Кушнера дійсно можна вважати дуже наближеним до Дональда Трампа, хоч зараз він і не має офіційної посади.

Проте навряд чи його можна вважати експертом з Росії та цього регіону загалом. А вже про Стіва Віткоффа й говорити не варто, адже Білий дім залишив його одним з ключових переговорників з Москвою після того, як у пресу потрапила стенограма його розмови з помічником президента Росії Юрієм Ушаковим. Як повідомляло ТСН.ua, Віткофф через Ушакова передавав "найглибшу повагу до Путіна" і давав поради, як президенту Росії краще спілкуватися з Трампом, зокрема рекомендував зателефонувати американському лідеру перед візитом Володимира Зеленського до Вашингтона для обговорення спільних кроків щодо припинення війни.

У Кремлі не надто високо оцінили посилення Віткоффа, яке пов'язане із зятем Трампа.

По-перше, в типовій для нього зневажливій манері Путін прибув на зустріч з Віткоффом і Кушнером із запізненням у дві з половиною години. Перед початком переговорів він запитав під час офіційної фотосесії, чи сподобалася американським гостям їхня прогулянка по Москві.

По-друге, їхні бесіди тривали більше п’яти годин. Можливо, Джаред Кушнер, подібно до Дональда Трампа в Алясці, став свідком лекції Путіна про Рюрика та "унікальну" історію Росії.

Третій момент: після завершення цих переговорів Юрій Ушаков повідомив, що "немає варіанту, який можна вважати компромісним; існують певні пропозиції з боку американської сторони -- деякі з них можна прийняти, а інші виявилися неприйнятними".

На тлі вже шостого за цей рік візиту Стіва Віткоффа до Росії на переговори з Путіним, хай цього разу із зятем Трампа Джаредом Кушнером, The Wall Street Journal пише про посилення кризи довіри між США та європейськими союзниками по НАТО. Через тиждень після появи в пресі стенограми телефонної розмови Віткоффа з Ушаковим, Білий дім не сказав, що це фейк, як і не заперечив достовірність "мирного" плану з 28 пунктів -- переліку російських "хотєлок" капітуляції України -- який два тижні тому росіяни "злили" в американські ЗМІ.

Сполучені Штати продовжують виступати в ролі посередника в переговорах між Києвом і Москвою, які фактично відсутні, і при цьому ігнорують міжнародне право. Більше того, експерти зазначають, що США також починають позиціонувати себе як посередника між Росією та НАТО, що свідчить про те, що Америка, можливо, більше не вважає себе повноправним членом Альянсу. Адже Кремль у своїй "мирній" пропозиції вимагає не лише від України скасування конституційного прагнення до членства в НАТО, а й від Альянсу – закріплення в своїх документах заборони на прийняття України.

Однак, мабуть, найтривожнішим аспектом подорожі Віткоффа та Кушнера до Москви є бездіяльність Вашингтона щодо відкритих погроз Путіна про готовність до війни з Європою "просто зараз", а також загрозливе розширення російських атак не тільки на українські порти і судна, але й на кораблі союзників, які підтримують Київ.

"Найрадикальнішим рішенням є відрізати Україну від моря, тоді "піратство" (так Путін називає атаки по російським танкерам -- Ред.) стане принципово неможливим", -- також заявив Путін під час "незапланованого" підходу до російської преси за годину до зустрічі з Віткоффом і Кушнером.

Після пʼятигодинних переговорів Путіна з Віткоффом та Кушнером у Кремлі держсекретар США Марко Рубіо заявив, що головна причина, через яку Україна та Росія не можуть дійти згоди -- це "територія розміром 30-50 км та 20% Донецької області, яка залишилася під контролем України". Хоча хто як не Рубіо, який також заявив, що лише Путін може завершити цю війну, розуміє, що будь-які територіальні поступки з боку України, як і визнання США окупованих Росією українських територій, створить небезпечний міжнародний прецедент. Вже не кажучи про те, що все це аж ніяк не зупинить Росію.

Телеканал NBC News, посилаючись на джерела в російських урядових колах, повідомляє, що Москва не готова піти на компроміс у трьох ключових аспектах "мирної" угоди: відмови від територіальних поступок з боку України, обмеження чисельності українських збройних сил, а також визнання США та Європою (про що відкрито заявив Володимир Путін - Ред.) окупованих українських територій як частини Росії. CNN у своїй статті також згадує про "амбіції України щодо вступу до НАТО" як ще один з вимог.

У середу, 3 грудня, на зустрічі в Брюсселі міністр закордонних справ Норвегії Еспен Барт Ейде підкреслив, що Європа не прийме жодної нової версії "Ялти". Президент Фінляндії Олександр Стубб, який підтримує добрі стосунки з Дональдом Трампом, висловив думку, що "сьогодні ми ближче до миру, ніж були вчора", і найближчі дні та тижні покажуть, чи зможуть переговори принести позитивні результати. Однак, за його словами, навряд чи будуть виконані умови для справедливого миру.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський справедливо наголосив, що рішення ЄС щодо джерел подальшого стабільного фінансування Києва на наступні роки стане вирішальним щодо майбутнього війни Росії проти України. Й це дійсно так. У вівторок, 2 грудня, в той час як Віткофф і Кушнер зустрічалися з Путіним, Трамп заявив, що США "більше не беруть участі у війні в фінансовому вимірі", знову повторивши фейк про те, що його попередник Байден буцімто дав Україні готівкою $350 млрд.

"Ми працюємо над тим, щоб вирішити цю проблему. Ситуація дійсно складна. Стільки безладу... Я б міг отримувати Нобелівську премію за кожне мирне врегулювання, але не хочу виглядати жадібно," — зазначив Трамп.

За словами Урсули фон дер Ляєн, президентки Європейської комісії, існує два варіанти фінансової підтримки України на 2026-2027 роки. Перший з них передбачає "репараційну позику" на суму 140 мільярдів євро, яка буде забезпечена замороженими активами Центрального банку Росії. Другий варіант - це запозичення з боку ЄС, яке включає залучення коштів на ринках капіталу з використанням бюджету Європейського Союзу. Таким чином, європейські партнери мають намір не лише допомогти Україні покрити бюджетний дефіцит, але й спрямувати додаткові ресурси на придбання озброєння, у тому числі з американських запасів.

Дональд Трамп вже заявляв, що Європа купує зброю для потреб України у США через механізм PURL, який координує НАТО. Втім невідомо, чи не зміниться це рішення, коли Білий дім нарешті зрозуміє, що "мирної" угоди з Росією неможливо досягти шляхом виключно тиску на Україну. Адже в західній пресі цими тижнями зʼявлялися повідомлення, що США знову можуть застосувати свій головний важіль тиску як на Київ, так і на європейських партнерів -- заблокувати обмін розвідданими.