Чеський політик: Данія повністю розуміє, що ця війна стосується їх. Еспресо

Хотів би звернути увагу на те, як стрімко і динамічно змінюється політична ситуація в США. Це має безпосередній вплив на бойові дії, особливо коли йдеться про військову техніку та стратегічне планування. Наприклад, обговорення можливих ракет «томагавк» і ударів по глибині території Росії свідчить про те, що Трамп особисто зрозумів: його мирні ініціативи натрапили на безглузду реакцію Кремля, і він визнав, що росіяни маніпулювали ним.

Як ви вважаєте, яким чином це вплине на постачання та загалом на розвиток військових дій?

Чи усвідомив Трамп реальність — це питання, на яке ще належить дати відповідь. На даний момент немає жодного конкретного свідчення, що підтверджує його усвідомлення, окрім того, що він продовжує покладати надії на Владіміра Владіміровича та сприятливі обставини.

Це він веде переговори.

Безумовно. Один твіт сьогодні виглядає так, а інший - інакше.

З чим ми маємо справу? З тим, що було з самого початку відомо тим, хто хоч трохи цікавиться Росією, спостерігає за Путіним і ходом російсько-української війни, - що Путін не налаштований на жодні мирні переговори без реалізації своїх максималістських цілей.

Максималістські амбіції полягають у ліквідації української державності та національної ідентичності, дестабілізації Європейського Союзу, підриві керівництва НАТО, а також у виведенні американських і союзницьких військ до кордонів НАТО, які існували в 1997 році.

В кінцевому підсумку, його концепція полягає в тому, щоб замість однополярного світу, який він уявляє, створити тріаду. Це означає, що будуть присутніми Америка з Трампом, Росія з Путіним та Китай під керівництвом Сі Цзіньпіна. Проте в цій трійці двоє лідерів прагнуть до безсмертя, адже вважають, що Трамп сьогодні на вершині, а завтра може зникнути. Імперія США вже втратила свою колишню велич, в той час як зростаючі потужності Китаю та Росії можуть залишатися під їх контролем протягом приблизно 80 років.

Безумовно, це є серйозною загрозою. Поки в Білому домі обговорюється можливість надання Україні "томагавків", ми спостерігаємо, як росіяни активно розвивають свою військову стратегію, готуючи населення до залучення ще сотень тисяч військовослужбовців. Можливо, їм не вдасться досягти успіху, адже стрибок через прірву потрібно робити одним махом. Проте росіяни зробили ставку на війну. Тому необхідно швидко об'єднати зусилля тих країн, які можуть стати об'єктом нападу, щоб у Копенгагені нарешті усвідомили, що російсько-український конфлікт може вплинути і на них.

Ні, Копенгаген є однією з небагатьох столиць, які чітко розуміють, що війна між Росією та Україною - це також їхня боротьба.

Данія є одним з найближчих партнерів України, і цей союзник, безумовно, залишиться вірним, принаймні до тих пір, поки в країні діють адекватні політичні сили. Вони матимуть стабільну підтримку, оскільки данці не забули про Гренландію, візити Венса, а також про заяви Трампа, що стосуються цього острова та інтересів США в його контролі. Отже, Данія точно не підведе.

Столиці, які ще не повною мірою усвідомлюють серйозність ситуації, такі як Мадрид, а також столиці менших країн, поки що залишаються в тіні. Проте у більшості європейських держав усвідомлення того, що конфлікт між Росією та Україною є частиною ширшої європейської війни, стало очевидним після зустрічі Трампа з Путіним на Алясці. Всі зрозуміли, що Трамп насправді може виявитися близьким до зради України, і це стало ясним після знакового візиту президента Зеленського до Білого дому 28 лютого цього року, який супроводжувався скандалом. Після Аляски стало очевидним, що Європа може стати наступною ціллю, і Трамп, м’яко кажучи, не заперечив, що Росія висловила свої інтереси щодо Європи та готова перенести бойові дії на її територію. Якщо розглядати ситуацію детальніше, можна помітити, що Путін досяг значних успіхів у своїй комунікації з Трампом через Віткоффа та інші канали, що свідчить про його стратегічні наміри.

У цьому контексті Путін зміг переконати Трампа в необхідності захоплення чотирьох українських областей, окрім Криму, та що до кінця року буде контролювати весь Донбас, вважаючи, що Україна зазнає поразки на фронті. Віткофф відвідав і заявив: все, після цього настане мир, але Путіну потрібен час до кінця року. І почалася справжня метушня: санкції - будуть чи не будуть. Ліндсі Грем, республіканський сенатор, зазначив: ми вже все узгодили з президентом, він налаштований дуже рішуче. Але ця рішучість зникла.

І те, що європейські лідери зразу після зустрічі Путіна з Трампом на Алясці поїхали разом із президентом Зеленським і розказали: слухайте, у нас є спільна позиція, ми України не здамо, ми Європи не здамо, будемо виступати консолідовано; звичайно, краще, аби ви були з нами, але ми готові так само протистояти Росії і України не здавати.

Так, але яка ймовірність того, що Росія отримає адекватну реакцію на свої провокації у повітряному просторі? Це справді серйозний сигнал від росіян про їхню готовність до загострення ситуації, і можна очікувати, що вони продовжать підвищувати градус ескалації.

Усі усвідомлюють, що ситуація є критичною. Заяви та дії європейських країн і НАТО вже не є достатніми, адже всі ключові декларації втратили свою силу. Головнокомандувач НАТО в Європі, американський генерал Гринкевич, прибув і зібрав всіх керівників штабів НАТО на континенті, заявивши, що ми маємо півтора року для підготовки до можливого конфлікту з Китаєм та Росією. Чи дійсно усі усвідомлюють серйозність цієї ситуації?

Чому Трамп зробив таку заяву про можливість перемоги України? Вони зрозуміли, що найменшою ціною для запобігання великого глобального конфлікту з Китаєм є надання Україні зброї та підтримка її боротьби з Росією. Лише таким чином можна забезпечити справедливий мир для України. Це, безумовно, є найекономічнішим варіантом у будь-якому випадку. Від самого початку війни ми рухалися в цьому напрямку, і тепер, з огляду на поточну ситуацію, в американських військових колах виникає усвідомлення цієї необхідності. Очевидно, держсекретар Рубіо це добре розуміє і вживає відповідних заходів. Першим сигналом цього стало рішення, ухвалене під час саміту НАТО в Гаазі 24-25 червня, де було оголошено про спільну оборону, 5% і так далі, що свідчить про те, що НАТО залишається сильним, а Америка продовжує свою участь у цьому альянсі.

Але 5-ту статтю можна тлумачити по-різному.

Той, хто сподівається на дотримання п’ятої статті в нинішніх умовах, виявляє наївність.

Які тоді можливі наслідки і сценарії? На превеликий жаль, ми виходимо на дуже чіткий вектор, готовність росіян піднімати градус ескалації, - тобто це активна позиція.

Все, що може містити негатив у діях Росії, вони замислюють і прагнуть втілити в життя.

Чи відправляться литовські та естонські дрони до Санкт-Петербурга? Або ж залишаться невідомими?

Звісно, вони вирушать. Якщо отримається команда.

А буде покарання?

Коли стане очевидно, що держави НАТО піддаються атакам, польський прем'єр Дональд Туск зробив гучну заяву: жоден літак, що перетне польський повітряний простір, не залишиться без наслідків — він буде знищений. Це серйозна заява, чи не так? І можна бути впевненим, що це розпорядження буде виконано військово-повітряними силами. Якщо з'явиться загроза, дії будуть вжиті. Вже зафіксовано випадки збиття дронів. Залишається питання, чи втілить це в життя американське командування.

Ось як це можна переформулювати: Зверніть увагу: в ніч з 9 на 10 вересня дрони увірвалися на польську територію. Президент Зеленський повідомив, що, згідно з нашими даними і аналізом траєкторії їхнього польоту, передбачалось, що їх має бути близько 90. Ми зуміли знищити приблизно 70 з них, а 20 все ж досягли мети. Деякі з них запустили з території України, інші – з Білорусі.

Що ж, тепер що? Удар завдано, добре. Багато хто вважав це атакою. Американці заявили, що не можуть визначити, чи це було навмисно, чи випадково. Чому таке сказали? Причина досить очевидна. По-перше, російські війська не злякалися здійснити напад на Польщу, де розміщено 10 тисяч американських військових – з усім необхідним озброєнням, важкою технікою, дронами, літаками і так далі. Вони злякалися лише цього числа.

Більше того, були розміщені до недавнього часу частини 82-ї десантно-штурмової дивізії американської, вони обороняли, вірніше захищали, аеродром в Ясьонці під Ряшевом. Це є логістичний хаб для постачання західного озброєння в Україну. І ці п'ять чи чотири дрони, які збивали, летіли на цю територію. І тепер, коли американці визнають, що це летіло й створило небезпеку для них, тоді градус цієї небезпеки підвищується в рази для самих американців. А цього Трамп не хоче визнавати за будь-яку ціну, тому що в нього доктрина дуже проста: ця війна Байдена і Зеленського, якби я був президентом, її не було б, і я не хочу бути...

Винні предки. Формула успіху.

... ця війна не моя, я прагну до мирного її завершення.

Україна нарощує швидкими темпами - президент Зеленський це озвучував сьогодні - виробництво крилатих ракет "Фламінго", "Нептунів" модернізованих, декілька варіантів ми впізнали з того, що Міністерство оборони України показало.

Отже, якщо ці ракети, виготовлені в Україні, покажуть свою ефективність у бойових умовах, це означатиме, що "Томагавки" символізують підтримку Сполучених Штатів для України. Всі так звані червоні лінії вже будуть перетнуті. Звісно, наявність "Томагавків" на фронті суттєво змінить ситуацію.

Усе визначається кількістю "томагавків". Як і з "абрамсами": ці танки символізують силу та впевненість, і їх присутність справляє психологічний тиск на Москву. Проте на практиці важливими є не лише кількість, але й готовність до дій. Один "Томагавк", запущений у бік московського військового округу, може вразити ціль, і тоді наслідки можуть бути серйозними. Можна лише висловити співчуття країнам Балтії - не дарма росіяни демонстрували свої "іскандери", вибачте, з Калінінграда.

Зізнаюся, що можу висловити дещо провокативну думку: у нинішніх міжнародних умовах, на мою думку, країни Балтії не були б проти розвитку подій, при якому щось було б запущено, але з відчутною відповіддю. Усі усвідомлюють, що конфлікт продовжує загострюватися, і цей процес, схоже, не зупиниться, адже для Путіна та його оточення немає альтернативи: або вони досягнуть своїх незгладимих цілей, або ж їх просто не стане. Військова або політична присутність їх вже досягла критичної межі.

Який ще американський президент міг би бути так доброзичливо налаштований до Путіна та Росії, як Трамп? Уявіть собі, більш оптимістичного та дружелюбного президента США просто не існує, і, напевно, вже не буде. І що ж сталося? Минуло всього вісім місяців, а ми вже ведемо розмови про приємні справи, про які за часів Байдена навіть не сміли згадувати: давайте "томагавки".

Однак це всього лише торгові угоди. А американці вміють вести торг. Я проживаю в державі, що постійно піддається бомбардуванням, і щодня беру участь в похованні військових. Я розумію, що таке справжня ціна! Ми прагнемо, щоб американці розділили цю ціну з нами.

Гаразд, тоді висловимо одну провокаційну думку.

Сьогодні військові аналітики і експерти, з якими я знайомий, визнають одну істину: конфлікт міг би завершитися восени чи взимку 2022 року, якби Україна отримала на 30-40 ракетних систем "Хаймарс" більше, а також близько ста танків "Леопард". Чи була така можливість? Безумовно. Але чому цього не сталося?

Адже Салліван, Бернс і, зрештою, Байден переживали за можливість ескалації. А ескалація в свою чергу могла призвести до використання тактичної ядерної зброї. Чи існувала реальна загроза цього?

Всі розуміють, що така ймовірність була відсутня. По-перше, як Китай, так і Індія чітко заявили, що це червона лінія, за яку не можна заходити. До того ж, Сполучені Штати також дали зрозуміти Путіну, що якщо він вирішить вжити заходів, то Росія, якою вона була, перестане існувати. Все, що потрібно було зробити, це надати українцям можливість боротися. Восени 2022 року на території України перебували 180 тисяч російських військових, тоді як Збройні сили України поповнилися 800 тисячами найкращих і мотивованих бійців. Якби цим людям надали озброєння, вони могли б знищити все на своєму шляху. Ми б вже забули про війну 2022 року!

Що призвело до цього? Непередбачливість, страхи та тривоги.

Американці ще раз підтвердили приказку Черчилля, що американці перепробують усі варіанти, які тільки можна, дійдуть до єдиного правильного висновку, але на це піде час. Цей час потрачено, Україна зазнала страшних жертв і трагедій і платить величезну ціну якраз за коливання людей, у чиїх руках доля України і світу.

Є Кіт Келлог – прихильник України в часи адміністрації Трампа. На недавньому форумі з безпеки він висловив думку, що, якби він опинився на місці відповідальних, то не знає, що б зробив. Проте зазначив, що Америка володіє такою потужною армією, що за один день могла б закрити небо над Україною, унеможлививши будь-які польоти дронів і ракет. Тож чому б не зробити це? Якщо ви такі потужні, то вжийте заходів!

Але щось їх стримує. Тут якраз ідеться про торгові позиції. Тому що політики серед іншого і торгуються.

О, ні, про які там торгові пропозиції може йтися.

Китайці хочуть влізти...

В їхньому сприйнятті світу, як у китайців, так і в багатьох інших, людське життя має дуже низьку цінність — це для них нічого не варте. На жаль, для американців, особливо коли йдеться не про їхнє власне життя, ситуація не набагато краща. Основна проблема полягає в їхніх моральних та ціннісних установках, які є визначальними. Для Трампа, наприклад, ідея боротьби за незалежність своєї країни і захист рідної землі є абсолютно незрозумілою. Він не усвідомлює, що відсутність захисту може призвести до того, що ворог прийде і знищить тебе, повільно чи швидко. Це людина з спотвореною системою цінностей, яка живе за зовсім іншими принципами. У них зовсім інші орієнтири і координати — справді інші.

Цей процес називається "великим перерозподілом" впливу та присутності. Китай бажає розширити свої можливості, прагне до реформування Ради Безпеки, а також хоче отримати більше реальних повноважень і впливу на світову економіку. Можливо, у них є навіть наміри займатися друком доларів десь у Шанхаї. Можливо, вони дійсно розглядають якісь подібні ініціативи.

Проте американці мають інші очікування. Які ж терміни та можливі сценарії розвитку російсько-українського конфлікту? Можливо, незабаром будуть встановлені нові терміни, адже ця війна продовжує наростати – ми постійно підвищуємо рівень напруги. Росія проводить облік свого мобілізаційного потенціалу, а також нашого, намагаючись налякати сусідні країни, такі як Польща, Литва та Естонія. Наразі серйозні психологічні атаки ще не відбулися, все знаходиться на межі. Ситуація може кардинально змінитися. Які ризики пов'язані з можливим наростанням конфлікту в найближчий час? Наприклад, росіяни вже почали активно атакувати енергетичну інфраструктуру, завдаючи ударів по конкретних районах.

Вони продовжать свої дії, як це було в 2022-2023 роках. Зараз у них є більше ресурсів, зокрема, збільшена кількість дронів та дещо підвищене виробництво ракет, але дрони залишаються у пріоритеті. Вони будуть продовжувати цю кампанію, адже це війна на знищення. Однак в Україні з'явилися нові засоби; якщо надійдуть "томагавки", їхня кількість значно зросте. Україна також активно атакує російську енергетичну інфраструктуру, що призводить до блекаутів у російських містах. Я б радив дуже уважно слухати слова президента Зеленського в Москві: якщо ви намагаєтеся влаштувати блекаут у Києві, то ви також отримаєте блекаут у Москві.

Отже, в даному випадку ставки досягли найвищого рівня.

Війна наближається до критичної точки. Захід продовжить активно підтримувати Україну, адже іншого шляху до завершення цього конфлікту немає — лише перемога України може покласти край цій війні. Дипломатичні рішення за участю Путіна не мають жодної перспективи. Якщо хтось ще не усвідомлює цього, то це свідчить про їхнє значне небажання приймати реальність і розуміти світ таким, яким він є.

По-друге, варто зазначити, що генерал Залужний не вперше підкреслює цю думку з 2023 року. Корейська війна, що тривала з 1950 по 1953 рік, завершилася влітку 2023 року на українських просторах. Тепер ми спостерігаємо нову еру – еру технологічної війни. Прорив на фронті може статися завдяки інноваціям у сфері штучного інтелекту та інших технологічних розробок. Всі ресурси, що має супротивник, можуть виявитися марними, оскільки не зможуть виконати свої захисні обов'язки. Валерій Федорович чітко висловлює цю позицію і надає детальні пояснення.

Третім чинником є потенціал самої України, який включає в себе виробництво військових засобів та підтримку з боку західних партнерів. Ці три фактори істотно вплинуть на результат війни. Більше ж факторів не існує.