"План Б": Що чекає на нас після виборів у США: Камала Гарріс або Дональд Трамп - ранок 6 листопада.

Президентські вибори в США 5 листопада поставили світ на паузу. Проте, поки західні країни завмерли в очікуванні результатів, вісь зла - Росія, Китай, Північна Корея та Іран - продовжують підвищувати ставки.

Навіть з'явившись у кількості 12 тисяч (за оцінками України та Південної Кореї, Сеул навіть повідомляв про 19 тисяч) північнокорейських солдатів (хоча Вашингтон наводить цифру у 10 тисяч - ред.) на території Росії, які беруть участь у боях проти українців у складі російських військ, західні союзники все ще не проявляють готовності надати нам право використовувати нашу далекобійну зброю для ударів на глибині російської території. Тим часом, у четвер, 31 жовтня, американський держсекретар Ентоні Блінкен повідомив, що приблизно 8 тисяч військовослужбовців КНДР вже розташовані в Курській області і можуть бути готові до бойових дій у найближчі дні.

Володимир Зеленський зазначив, що участь північнокорейських військових відкриває нову главу в конфлікті й є свідченням ескалації з боку Росії, яка залишається поза контролем України, поки ці війська перебувають на російських землях. Американські та європейські чиновники регулярно коментують залучення солдатів КНДР до війни Росії проти України, вважаючи це "актом відчаю з боку Путіна". Тим часом лише Південна Корея оголосила про можливість надання Україні летальної зброї та відправки військового персоналу. Київ має намір найближчим часом направити до Сеула детальний запит щодо озброєння, необхідного для Збройних Сил України.

Відчутна втома Заходу від війни Росії з Україною стала вже очевидною. До цього додається тривога з приводу результатів президентських виборів у США, які відбудуться 5 листопада, і страх перед можливим поверненням Дональда Трампа до влади. Але Україна не може дозволити собі чекати. Військові дії не можна призупинити. Отже, що чекає на нас 6 листопада, після виборів в Америці? Чи варто Україні побоюватись згортання підтримки, чи, навпаки, сподіватись на її посилення? ТСН.ua досліджував ці питання в даному матеріалі.

Протягом минулого тижня в західних медіа з'явилась безліч контроверсійних матеріалів, присвячених Україні, війні та Росії. Багато з цих статей так чи інакше виправдовують недолік активності Заходу, а деякі навіть вказують на надмірну рішучість України. Найбільш резонансною стала стаття в The Economist, у якій йдеться про "зростаючу тривогу в США щодо України", оскільки Америка, схоже, вже не може надавати військову підтримку, не ставлячи під загрозу свої власні інтереси (зокрема, це стосується запасів озброєння та стратегічних позицій в інших регіонах, таких як Близький Схід та Азія — ред.).

По-перше, на Заході недостатньо врахували швидке виникнення осі "зла" і те, якими можуть бути масштаби підтримки Росії з боку Китаю, Північної Кореї та Ірану.

По-друге, саме з цієї причини західні держави не квапилися розширювати виробництво озброєнь, оскільки сподівалися, що під впливом санкцій і власних економічних труднощів Росія врешті-решт звернеться до столу переговорів.

По-третє, саме через ці помилки, які призвели до нової регіональної війни на Близькому Сході, що підживлювалися пропагандою з боку Росії і Китаю, зокрема й щодо економічних негараздів у західних країнах, наразі ми спостерігаємо там зростання популярності ультраправих і крайньо лівих політсил, яких підтримують Москва та Пекін.

По-четверте, як уже зазначалося на ТСН.ua, з моменту початку масштабного вторгнення Росії Захід, в основному, прагнув відновити "статус-кво" на 24 лютого 2022 року.

Те ж саме можна сказати і про статтю в The Washington Post, яка підкреслює, що з продовженням війни стає все важче західним лідерам залучати свої суспільства на підтримку України. Це дійсно так. Однак автори цього матеріалу чомусь не згадують, що саме помилки Заходу призвели до цієї ситуації. А в статті The New York Times під назвою "З обмеженими можливостями Зеленський шукає шлях до прогресу для України" автори навіть стверджують, що нещодавнє турне Володимира Зеленського по США та країнам Європи, де він презентував План для перемоги України, "можна вважати невдачею".

Деякі військові аналітики та дипломати вважають, що справжня аудиторія цього плану може знаходитися вдома, в Україні. Зеленський має можливість використати свою рішучу позицію, включаючи нещодавнє звернення до парламенту, щоб продемонструвати українцям, що він зробив все можливе для підготовки до потенційної необхідності укладення угоди з Росією. Таким чином, він може надати українцям зручного "цапа-відбувайла" у вигляді Західних партнерів, як зазначається в статті NYT.

Це яскравий приклад того, як власні помилки перекладаються на плечі України. Насправді, основною аудиторією Плану перемоги є західні суспільства, адже саме там протягом останнього року виникають запитання стосовно подальшої стратегії Києва у війні. Однак, ймовірно, найбільше, що викликало обурення у українського керівництва в матеріалі NYT, - це розкриття деталей секретного додатку до третього пункту Плану перемоги, що стосується стримування Росії.

У секретній частині пропозиції Зеленського міститься план неядерного стримування, в рамках якого Україна могла б отримати ракети "Томагавк" з дальністю до 5,5 тисяч км, які нещодавно були розміщені США в Німеччині. Проте, за словами високопоставленого американського чиновника, це є абсолютно нереалістичним проханням, як зазначається в матеріалі NYT.

Ця інформація лежала на поверхні. Про "Томагавки", як приклад, писав і ТСН.ua,аналізуючи реакцію західної спільноти на оприлюднення президентом Зеленським у Верховній Раді Плану перемоги України. Проте злив цієї інформації у NYT, яка вважається більш прихильною до демократів, з боку Адміністрації Байдена-Гарріс є абсолютно неприйнятним, якими б мотивами вони не керувалися. Враховуючи ще й те, по якій тонкій кризі крокує Україна, щоб не бути ще більш втягнутою в американські вибори. Не кажучи вже про те, що Київ і так є заручником цих виборів.

Багато людей на Заході висловлюють критику щодо нещодавніх заяв президента Зеленського стосовно партнерів та союзників. У їхніх аргументах звучать заклики до Києва переглянути свій максималістський підхід до завершення війни, вказуючи на нереалістичність таких цілей, а також на брак ресурсів і людських сил в Україні. Крім того, вони закликають звернути увагу на те, що Захід не був готовий до такої тривалої конфліктної ситуації, яка ускладнюється виборчими циклами в США та Європі, а також підвищенням популярності правих популістів і крайніх лівих. Однак більшість із цих сил отримує підтримку з боку Росії та Китаю, тому це не є проблемою лише для України.

Проте цією вкрай критичною риторикою Володимира Зеленського на адресу західних партнерів обурилися й у Польщі. Зокрема тому, що український президент прямо й відверто розповів, що Варшава відмовилася збивати російські ракети та дрони, що летять в напрямку Польщі, без підтримки на це НАТО.

"У Стрию знаходяться наші газосховища, і саме від цього постачання газу залежить країна, а також наше життя, особливо в зимовий період. Ми зверталися з проханням забезпечити захист саме Стрия. У нас немає достатньої кількості систем для охорони газосховищ. Польща висловила готовність до дій, якщо ми не зможемо самостійно вирішити цю проблему, але сподіваємося на підтримку НАТО", - підкреслив Володимир Зеленський.

Мова йде про інтегровану систему протиповітряної оборони між Україною, Польщею та Румунією, до якої, в ідеальному випадку, мають приєднатися також країни Балтії, а можливо, й Фінляндія. Проте це рішення досі залишається під загрозою через позицію США. Наприклад, під час атаки Ірану на Ізраїль, США та їхні союзники надали Тель-Авіву підтримку у збиванні ворожих цілей. Крім того, президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна досягла угоди з НАТО про передачу старих винищувачів МіГ-29 від Варшави до Києва в обмін на поліцейську місію Альянсу в Польщі. Це мав би стати важливим кроком для забезпечення захисту нашого західного кордону, зокрема газосховищ, в умовах нестачі ППО. Однак Польща не зможе реалізувати цю угоду, поки не отримає нові літаки від своїх союзників.

З огляду на брак політичної волі й імпотентність західних еліт зробити бодай якийсь рішучий крок, Україні треба розвивати власні спроможності, зокрема в кооперації з такими країнами, як Південна Корея, яка має потужну оборонку.

"Якщо Сеул ухвалить рішення про повну підтримку України, це може суттєво змінити динаміку конфлікту та, можливо, навіть привести до укладення мирної угоди. Європейські та американські партнери мають обмежені ресурси для виробництва критично важливого озброєння, яке необхідне у тривалих наземних бойових діях, таких як в Україні. Наразі південнокорейські компанії займають провідні позиції у світі з виробництва військової техніки, боєприпасів, артилерії та інших видів оборонної продукції, які вкрай потрібні Україні", - зазначає Генрі Хаггард, колишній радник міністра з політичних питань посольства США в Сеулі, у статті для CSIS.

Ми вже володіємо сучасними дроновими технологіями, зокрема, далекими ракетами-дронами під назвою "Паляниця", а також маємо розвинені ракетні можливості. Другий президент України Леонід Кучма вважає, що якби до 2022 року ми змогли розробити власну балістичну ракету середнього радіусу дії, здатну досягати Москви, це могло б стати ефективним засобом неядерного стримування Росії та запобігти її масштабній агресії.

Нагадаємо, що у 2019 році Дональд Трамп, перебуваючи на посаді президента, односторонньо вивів США з Договору, що передбачав ліквідацію ракет середньої дальності (1-5,5 тисяч км) і малих дальностей (500-1000 км). А нещодавно президент Зеленський оголосив, що перша українська балістична ракета успішно пройшла етап льотних випробувань.

Володимир Зеленський зазначив, що Україні доведеться перейти до "Плану Б" тільки в тому випадку, якщо після виборів 5 листопада відбудуться зміни у політиці США щодо військової підтримки Києва.

"Які наслідки чекають нас після цього, - ніхто не може спрогнозувати. Адже сьогодні Гарріс і Трамп змагаються не за інтереси України, а за свої політичні позиції, що є зрозумілим у контексті їхніх виборів. Проте для нас це не зовсім вигідно. Ми повинні залишатися в центрі уваги, адже ми - у стані війни," - підкреслив президент України.

Які дії найкраще буде вжити Україні? На це питання немає чіткої відповіді ані у Вашингтоні, ані у Брюсселі. Всі спостерігають за результатами виборів у США, де вирішується, хто стане наступним президентом – Камала Гарріс чи Дональд Трамп. Водночас, Україні слід уникати втручання у ці політичні баталії. Адміністрація Байдена-Гарріс стверджує, що якщо Трамп повернеться до Білого дому, він може зменшити допомогу Україні в надії на порозуміння з Путіним. В свою чергу, Трамп та його команда висловлюють ідею про можливість компромісу з Росією, що може включати де-факто згоду Києва на втрату частини своїх територій.

"Київ, на диво, демонстрував публічну стриманість щодо можливого президентства Трампа, вірячи, що його непередбачуваність і егоцентричний підхід до управління можуть виявитися вигідними для України. Проте українці також очікують, що новообраний Трамп відразу ж вдасться до тиску на Київ та Москву для запуску переговорного процесу," - зазначає французька журналістка з Києва Фабріс Депре у статті для Foreign Policy.

Справді, Україна вже здобула певний "імунітет" від впливу майбутніх американських виборів. На жаль, це не можна стверджувати про наших європейських партнерів. Як зазначив президент Франції Еммануель Макрон, незалежно від того, хто займе президентське крісло, Європа більше не буде в центрі уваги Сполучених Штатів.

"Сполучені Штати виступають надзвичайно відданим і надійним партнером для України. Чи збережеться це в майбутньому? Важко сказати. Ми є потужними союзниками США, тут немає сумнівів. Однак нам потрібно зменшити ризики нашої моделі, враховуючи американський порядок денний", - підкреслив Еммануель Макрон.

У жовтні у Wilson Center Джек Вотлінг з Королівського інституту об'єднаних служб (RUSI) і Сем Кренні-Еванс з Open Source Center представили аналіз російського виробництва зброї та ланцюгів постачання. У слайд-шоу були представлені супутникові фотографії заводів із виробництва боєприпасів, де свіжорозчищені ділянки землі вже були підготовлені для дислокації виробництва нових видів зброї.

"Путін готується до великої війни. Виробництво зброї в Китаї знаходиться на воєнному рівні. Вони не грають в іграшки", - йдеться про цю публікацію в The Guardian.

Отже, чим раніше Захід усвідомить, що проґавив можливість сформувати альянс "зла" — до якого входять Росія, Китай, Північна Корея та Іран, — тим швидше зможе приймати необхідні рішення. Проте, очевидно, це відбудеться лише після виборів у США, які заплановані на 5 листопада.

"Якщо міжнародні союзники України продовжать очікувати змін, на які вони не мають прямого впливу, перш ніж розпочати дії, які, на їхню думку, вживають вже сьогодні, це підвищить ризики невдачі для України," – зазначає Джек Вотлінг.