"Вирушили знімати гроші з карток, але вони виявилися порожніми": два тижні родина літнього кінооператора під Києвом виживала в умовах голоду, поки він не пішов з життя.

Під Києвом 4 лютого пішов з життя відомий кінооператор та майстер спецефектів Павло Лойко, якому виповнилося 82 роки. Упродовж двох останніх тижнів перед його смертю він разом із дружиною виживали на хлібі та воді, оскільки їхні фінансові ресурси вичерпалися, а звертатися по допомогу вони не бажали. Сусіди навіть не здогадувалися, у якій скрутній ситуації опинилася ця літня пара.

Більш детальну інформацію можна знайти в статті на OBOZ.UA.

Курортне селище Ворзель, що знаходиться в безпосередній близькості від Києва, славиться своїми відомими мешканцями. Серед них — будинок знаменитого боксера Олександра Усика, а також родичі колишньої послині України в США Оксани Маркарової. Крім того, тут проживає вдова композитора Ігоря Поклада, Світлана.

Саме вона першою повідомила в соціальних мережах про жахливу трагедію, яка сталася у їхньому селищі.

Того дня сусідка Павла Лойка поспішила до мене з тривожними новинами: "Допоможіть! Дружина Лойка, Лідія, прийшла до нас, ледве тримається на ногах. Вона розповіла, що впродовж останніх двох тижнів вони жили в жахливих умовах, ледь маючи що їсти". Виявилося, що подружжя вирушило до банкомату, щоб зняти гроші з карток, але виявили, що рахунки порожні. Схоже, їхня пенсія була зовсім невеликою, і кошти швидко закінчилися. Повернувшись додому, вони просто лягли і виживали на хлібі та воді, - поділилася історією Світлана Поклад в інтерв'ю OBOZ.UA.

Жінка каже, що раніше навіть ніхто не звернув уваги, що з труби їхнього будинку не йде дим. Тільки зараз після того, як стало відомо про смерть Павла Лойка, труба знову "ожила" і звідти йде невелика цівка диму.

Павло Лойко був кінооператором кількох радянських фільмів: "Пропала грамота", "Варвара-краса, довга коса", "Розпад", "Таємниця корабельного годинника". Основна його робота полягала у створенні спецефектів у кіно. Тоді не було комп'ютерів, тож створювати доводилося власними руками за допомогою кмітливості, макетів, світла та дзеркал.

Староста Ворзеля В'ячеслав Преподобний зазначив OBOZ.UA, що точно, від чого помер кінорежисер, стане зрозуміло тільки після офіційної судмедекспертизи.

"Зараз говорити, що людина померла від голоду й холоду, занадто рано. Він був досить літнім і міг померти від старості", - вважає Преподобний, сам за освітою медик.

У Київській обласній військовій адміністрації (КОВА) водночас заявили, що Лойко помер через хронічну ішемічну хворобу серця.

Староста зазначає, що в селі функціонує соціальна служба, проте ніхто не інформував про потребу цієї родини у допомозі. Вони також не проявляли ініціативи звертатися за підтримкою.

"У нас є соціальні працівники, які ходять за ліками, продуктами, зараз роздають гарячі обіди. Але якщо у нас немає інформації про те, що сім'я у тяжкому становищі, то як ми можемо допомогти? У нас на обліку вони не перебували. Після того як стало відомо про смерть Лойка, до вдови приходили наші працівники, спілкувалися, пропонували допомогу, пройти медичне обстеження. Від усього, включно із соціальною допомогою, вона відмовилася. У хаті є пічка, її топлять, там тепло", - каже староста.

Похорон кінорежисера відбудеться коштом громади, бо у вдови грошей немає.

У Ворзелі розповідають, що родина кінооператора дотримувалася відлюдькуватого стилю життя. Вони привітно вітаються з сусідами, іноді обмінюючись декількома словами. Проте жоден із сусідів ніколи не завітав до них у гості. А якщо потрібно було щось передати, то зазвичай це просто кидали через паркан.

Хоча сусіди відзначають, що пара виглядає дуже приємно, дружина кінорежисера є справжньою інтелектуалкою, яка раніше працювала в сфері літературознавства. На власній ділянці вони облаштували теплиці, де вирощують різноманітні квіти та екзотичні рослини.

Проте від будь-якої допомоги вони завжди утримувалися. Під час російської окупації Ворзеля я одного разу спробувала запропонувати їм продукти, але вони категорично відмовилися: "Навіщо нам це? Ні, ні, нам нічого не треба". Я також пропонувала їм евакуацію, але й тут вони сказали "ні". Хоча, з іншого боку, їх можна зрозуміти – вони почувалися самотніми і не мали куди їхати, - ділиться спогадами Світлана Поклад.

Історія цього кінооператора настільки вразила людей, що вони вирішили вжити заходів. У часи, коли йде війна, і Росія вбиває українців не лише зброєю, а й морить їх холодом, важливо звертати увагу на те, що відбувається навколо. Можливо, ваші сусіди чи знайомі потребують підтримки.

Про допомогу можуть не просити, або просто не знати, як це зробити. Однак самотні люди похилого віку залишаються у замерзлих квартирах, не можуть спуститися або піднятися на верхні поверхи, щоб купити картоплі або хліба.

У Ворзелі існує суттєва проблема з електропостачанням. А на вулиці, де проживає родина оператора, каналізація забита. Тому мешканці вже не пам'ятають, що таке мати доступ до води, приймати душ або використовувати бойлер, не кажучи вже про інші побутові потреби.

Світлана Поклад планує разом із подругою звернутися до депутатів та старост після похорону. Вони прагнуть об'єднати зусилля з однодумцями, щоб взяти під опіку самотніх людей та сім'ї, які потребують підтримки, а також забезпечити за ними належний нагляд. Це ініціатива покликана запобігти повторенню подібних трагедій у майбутньому.